Постанова

від 24.12.2012 по справі 5002-21/3300-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року Справа № 5002-21/3300-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Рибіної С.А.,

суддів Балюкової К.Г.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився, Перше міське дитяче клінічне об'єднання;

відповідача - не з'явився, Державна установа "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського",

розглянувши апеляційну скаргу Першого міського дитячого клінічного об'єднання на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 22 листопада 2012 року у справі № 5002-21/3300-2012

за позовом Першого міського дитячого клінічного об'єднання (вул. Семашко, 6, Сімферополь, 95026)

до Державної установи "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського" (вул. Леніна, 5/7, Сімферополь, 95006)

про стягнення 49862,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перше міське дитяче клінічне об'єднання звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної установи "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського" про стягнення збитків в розмірі 49862,75 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач за договором про співробітництво є споживачем комунальних послуг у процесі здійснення своєї учбово-виховної та науково-дослідницької діяльності, тому зобов'язаний здійснювати оплату за надані послуги.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 5002-21/3300-2012 (суддя Чонгова С.І.) у задоволенні вимог Першого міського дитячого клінічного об'єднання про стягнення з Державної установи "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського" 49862,75 грн. відмовлено.

Приймаючи таке рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами спору укладений договір про співробітництво, який є діючим, недійним не визнавався та ним не передбачений обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу вартість комунальних послуг пропорційно використовуємої площі, тому відсутні підстави вважати, що позивач зазнав збитків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Перше міське дитяче клінічне об'єднання звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне з`ясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки договору про співробітництво, який укладений між відповідачем та Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим від 12.05.2005, яким передбачений обов`язок відповідача відшкодовувати витрати за комунальні послуги відповідно займаємої площі. Позивач зауважує на те, що вказаний договір є договором на користь третьої особи, якою є саме позивач, та позивач має право на відшкодування збитків, пов`язаних з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань. Також заявник звертає увагу на те, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням досудового врегулювання спору стосовно невідповідності п. 6 договору від 15.05.2009 нормам чинного законодавства. В апеляційній скарзі позивач також зазначає, що в діях відповідача наявні всі ознаки цивільного правопорушення, що є підставою для задоволення позову. Інші доводи та обгрунтування викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2012 року апеляційна скарга Першого міського дитячого клінічного об'єднання прийнята до провадження колегією у складі: головуючого судді Рибіної С.А., суддів Балюкової К.Г., Голика В.С. та призначена до розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до приписів чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомили. До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи судовою колегією розглянуто та визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність обставин, які встановлені статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, що перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

15 травня 2009 року між Кримським державним медичним університетом імені С.І. Георгіївського та Першим міським дитячим клінічним об'єднанням укладений договір про співробітництво № 71/09, відповідно до якого обидві сторони приймають на себе обов'язки з сумісної організації, удосконалення та забезпечення медичної допомоги, ефективного використання матеріальних, кадрових ресурсів і наукового потенціалу Університету та Першого міського дитячого клінічного об'єднання з метою поліпшення охорони здоров'я дитячого населення (далі -Договір), (а.с.8). Договір діє з 15 травня 2009 року по 15 травня 2014 року

Відповідно до розділу 1 Договору робота з надання медичної допомоги проводиться на майданчиках установи охорони здоров'я: приміщення, які сумісно використовуються, находяться у робочому стані, укомплектовані у відповідності з табельним розкладом. Сумісному використанню підлягають площі та медична техніка, апаратура, вказана у договорі.

Згідно пункту 2.2 Договору одним із зобов`язань відповідача, зокрема, є утримання приміщень, які експлуатуються сумісно , у чистоті та порядку. Відповідач також повинен не допускати пошкодження майна, дотримуватися правил протипожежної безпеки.

Проведення взаємних розрахунків між сторонами за Договором не передбачене (розділ 6 Договору).

У зв`язку з невідповідністю розділу 6 Договору нормам чинного законодавства, позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату комунальних послуг або звільнення приміщень. Вимоги залишені відповідачем без реагування.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відшкодування витрат за надані комунальні послуги як збитків позивача.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, дотримання ним норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

У відповідності до вимог статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про співробітництво від 15 травня 2009 року.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першої статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про співробітництво передбачено сумісне використання сторонами приміщень, без зазначення конкретних часів роботи, або черговості роботи у таких приміщеннях та без визначення плати відповідачем за користування приміщеннями чи споживання комунальних послуг, та не визначені умови такої плати. Зміни до Договору щодо умов розділу 6 сторонами не вносились, окремі договори стосовно відшкодування комунальних послуг сторонами спору не укладались.

Таким чином, стягнення комунальних послуг за договором неможливе. Дослідивши доводи позивача щодо завдання йому збитків, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм цивільно-правової відповідальності, яка э загальною, оскільки частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України по справі №2/121-30/118 від 20.06.2011.

Зі змісту Договору № 71/09 від 15.05.2009 та інших матеріалів справи вбачається правомірність дій відповідача щодо користування приміщеннями позивача та відсутність належним чином оформленого обов`язку відповідача відшкодування вартості комунальних послуг, а відтак, відсутня протиправна поведінка відповідача та причинний зв`язок між нею та збитками позивача.

Надані позивачем суду першої та апеляційної інстанції докази не підтверджують наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Дослідивши доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

Не може бути прийнятий судом довід заявника апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не надано правової оцінки договору про співробітництво, який укладений між відповідачем та Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим від 12.05.2005, яким, на думку позивача, передбачений обов`язок відповідача відшкодовувати позивачеві витрати за комунальні послуги відповідно займаної площі, з наступних підстав.

По-перше, договір № 2 від 12.04.2005 та його виконання не є предметом розгляду в даному позові.

По-друге, твердження позивача про те, що укладений між відповідачем та Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, є договором на користь третьої особи, якою є саме позивач, спростовується умовами договору, оскільки цей договір не має посилання на задоволення інтересів та потреб позивача та ознак того, що він укладений на користь позивача. Відтак, застосування його до відносин співпраці між позивачем та відповідачем є безпідставними.

Крім того, п.2.2.1 Договору № 2 від 12.04.2005 сторони домовились про укладення договорів оренди приміщень між Кримським державним медичним університетом ім. С.І. Георгієвського та Фондами майна, а не позивачем.

По-третє, з матеріалів справи вбачається, що Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим вимоги до відповідача щодо виконання умов договору № 2 від 12.04.2005 про відшкодування витрат за комунальні послуги, не пред`являлись.

Судова колегія також зазначає, що договір № 2 від 12.04.2005 був укладений на строк до 11.04.2010, питання щодо його продовження не досліджувалось судом, оскільки даний договір не стосується предмету спору.

Одним з доводів позивача є те, що Договір № 71/09 від 15.05.2009 є нікчемним, тому що не відповідає нормам чинного законодавства. Даний довід не приймається судовою колегією до уваги, враховуючи наступне.

Нормами статті 180 Господарського кодексу України встановлені вимоги до змісту господарського договору та його істотних умов та визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Тобто, умови договору можуть узгоджуватись сторонами за вільним волевиявленням або прийматися як обов`язкові відповідно до законодавства.

Судова колегія зазначає, що наданий до матеріалів справи Договір про співробітництво підписаний обома сторонами. Дана обставина дає підстави зробити висновок, що сторонами узгоджені всі істотні умови Договору. Наявність у Договорі пунктів, які на думку позивача, суперечать нормам чинного законодавства, є підставою для визнання Договору недійсним, однак позивач з даними вимогами до суду не звертався.

Довід заявника апеляційної скарги, що договір № 71/09 від 15.05.2009 є нікчемним не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом. Оскільки нікчемність договору про співпрацю законом не встановлена, він підлягає оскарженню в судовому порядку.

Доводи щодо порушення укладеним договором про співпрацю економічних основ держави не підтверджується належними в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами. Крім того, позивач не наділений повноваженнями на представлення інтересів держави.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що фактичні дії сторін свідчать про те, що Договір № 71/09 від 15.05.2009 є укладеним на умовах, погоджених сторонами, та виконується сторонами.

Судова колегія також погоджується з висновком суду про відхилення в якості доказу по справі мирової угоди, укладеною між відповідачем та Сімферопольською міською радою, оскільки вказаний документ містить обов`язок щодо укладення договору про відшкодування комунальних витрат між іншими сторонами ніж сторони по даній справі, але не містить умов, за якими має відбутись укладення. Крім того, такий договір не є предметом даного судового розгляду та не стосується предмету спору.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях позивача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статей 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову Першого міського дитячого клінічного об'єднання.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що місцевим господарським судом правильно встановлені та досліджені всі обставини справи, права та обов'язки сторін, рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права України. Таким чином, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга Першого міського дитячого клінічного об'єднання задоволенню не підлягає.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 12.12.2012 йому було надано відстрочку сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до винесення постанови у справі. За результатами розгляду скарги, судовий збір підлягає стягненню з позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 804,75 грн.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого міського дитячого клінічного об'єднання залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 5002-21/3300-2012 залишити без змін.

3. Стягнути з Першого міського дитячого клінічного об'єднання (вул. Семашко, 6, м. Сімферополь, АР Крим, 95026; код ЄДРПОУ 20672032, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь державного бюджету (р/р 31211206783002, МФО 824026, отримувач -Державний бюджет міста Сімферополя 22030001, код отримувача -38040558, банк отримувача -Головне управління Державної казначейської служби в АР Крим м. Сімферополь) судовий збір в розмірі 804,75 грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя С.А. Рибіна

Судді К.Г. Балюкова

В.С. Голик

Розсилка:

1.Перше міське дитяче клінічне об'єднання (вул. Семашко, 6, Сімферополь, 95026).

2. Державна установа "Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського" (вул. Леніна, 5/7, Сімферополь, 95006).