Постанова

від 25.12.2012 по справі 18/62/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 18/62/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2012 року у справі № 18/62/2012/5003 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Дочірнього автосервісного підприємства "Прогрес-Авто" АТ "Вінниччина-Авто"

до Вінницької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ "Вінниччина-Авто"

про захист права користування земельною ділянкою, визнання недійсним та скасування п.п. 12.3, 12.4, 12.5 рішення № 1651 від 25.12.2007 року

за участю представників:

позивача - Кудрявцев Г.А., за довіреністю

відповідача - не з'явився,

третьої особи відповідача - не з'явився.

Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року змінено склад колегії суддів у справі № 18/62/2012/5003 . Утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

В судовому засіданні 25.12.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.11.2012 року у справі № 18/62/2012/5003 позов задоволено. Визнано недійсним п. 12.3, п. 12.4, п. 12.5 Рішення Вінницької міської ради 22 сесії 5 скликання № 1651 від 25.12.2007 року. "Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в оренду ". Здійснено розподіл судових витрат у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Вінницька міська рада звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2012 року у справі № 18/62/2012/5003 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на непідвідомчість спору господарським судам та необхідність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства; припинення ДАП "Прогрес-Авто" АТ "Вінниччина-Авто" шляхом приєднання до АТ "Вінниччина-Авто", яке є правонаступником усіх створених ним дочірніх підприємств.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про розгляд скарги без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду матеріалів і вирішення спору, суд встановив наступне.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, 25.04.1996 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ДАП "Прогрес-Авто" АТ "Вінниччина-Авто". 09.04.12 року зареєстровано Статут ДАП "Прогрес-Авто", згідно п. 1.1 якого ДАП "Прогрес-Авто" АТ "Вінниччина-Авто" створено за рішенням Правління АТВТ "Вінниччина-Авто". Згідно п. 1.5. Статуту, підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки у банках, печатку з найменуванням АТ "Вінниччина-Авто" та своїм найменуванням. Рішенням Вінницької міської ради від 27.02.1997 року № 116 ДАП "Прогрес-Авто" надано у постійне користування земельну ділянку площею 1,1088га, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя 3, для потреб обслуговування автомобільного транспорту, та на підставі даного Рішення видано Державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-ВН № 001540, який записано у книзі Державних актів на право постійного користування землею за № 161 від 21.03.1997 року. У подальшому Вінницькою міською радою прийнято Рішення від 25.12.2007 року № 1651 про затвердження технічної документації на вказану вище земельну ділянку та передачі її в оренду ВАТ "Вінниччина-Авто". Дане Рішення прийнято за результатами розгляду заяви Генерального директора ВАТ "Вінниччина-Авто" Боярова П.М. від 04.08.2007 року № 189 та технічної документації на вказану земельну ділянку. Згідно п. 12 Рішення № 1651 від 25.12.2007 року ВАТ "Вінниччина-Авто" передано в оренду земельну ділянку, що за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 3, для потреб обслуговування автомобільного транспорту, терміном на 25 років. Відповідно до п. 12.3 Рішення, у зв'язку із прийняттям п. 12, визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування ІІ-ВН № 001540 від 21.03.1997 року. Відповідно до п. 12.4 Рішення, ВАТ "Вінниччина-Авто" зобов'язано повернути до управління земельних ресурсів у м. Вінниці Вінницької області Державний акт ІІ-ВН № 001540 від 21.03.1997 року. Пунктом 12.5 Рішення зобов'язано Управління земельних ресурсів м. Вінниці Вінницької області погасити Державний акт на право постійного користування ІІ-ВН № 001540 від 21.03.1997 року. Пунктами 17-18 Рішення визначено терміни укладання договорів та наслідки їх не укладання, а саме: якщо у разі неподання договорів, реєстраційних справ до Управління земельних ресурсів у м. Вінниці Вінницької області орендарем, протягом 120 днів з моменту прийняття рішення, або у разі недодержання встановлених обмежень, Рішення підлягає скасуванню.

Пунктом 1 ст. 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою містить ст. 141 ЗК України.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою міською радою, а саме Рішенням 22 сесії 5 скликання від 25.12.2007 року № 1651 порушено встановлений законодавством порядок припинення права постійного користування та передачі земельної ділянки в оренду, оскільки: рішення прийнято на підставі заяви директора ВАТ "Вінниччина-Авто", яке на той час не було користувачем земельної ділянки, у свою чергу доказів відмови ДАП "Прогрес-Авто" АТ "Вінниччина-Авто" від користування земельною ділянкою до суду не надано.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документі, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, предметом доказування в даній справі є відповідність рішення Вінницької міської ради законодавству та наявність порушеного права ДАП "Прогрес-Авто" АТ "Вінниччина-Авто".

З цього приводу є рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)", відповідно до якого в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також у вищезгаданому рішенні Конституційним Судом України зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання (ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

За таких обставин, враховуючи неможливість скасування чи зміни попереднього рішення органу місцевого самоврядування - Вінницькою міською радою, встановлену відсутність відмови позивача у справі від постійного користування земельною ділянкою, положення п.п. 17-18 Рішення від 25.12.2007 року № 1651 відповідно до якого, у разі неподання договорів, реєстраційних справ до управління земельних ресурсів у м. Вінниці Вінницької області орендарем, протягом 120 днів з моменту прийняття рішення, або у разі недодержання встановлених обмежень, Рішення підлягає скасуванню, відсутність укладення договору оренди земельної ділянки, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсними оспорюваних пунктів рішення Вінницької міської ради.

Щодо доводів відповідача, які стосуються порушення правил підвідомчості спору, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до приписів п. 1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" з положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПК України підвідомчі господарським судам. Спір, що виник внаслідок порушення права постійного користування суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Крім того, не відповідають вимогам ст. 33 ГПК України доводи відповідача про те, що 30.03.2012 року проведено державну реєстрацію змін до статуту ПАТ "Вінничина-авто", відповідно до п. 1.2. Статуту якого товариство є правонаступником усіх створених ним дочірніх підприємств, оскільки згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру станом на 18.10.2012 року відсутні відомості щодо припинення юридичної особи - ДАП "Прогрес-Авто" АТ "Вінниччина-Авто".

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.11.2012 року у справі № 18/62/2012/5003 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.