Постанова

від 26.12.2012 по справі 26/5005/5468/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 26/5005/5468/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі), Білошкап О.В., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову та ухвалувід 15.10.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі№ 26/5005/5468/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Інсайд", м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Лік Стандарт", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідаторТОВ "Дніпро Інсайд" в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПСЖаворонков С.М., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2012 року порушено провадження у справі № 26/5005/5468/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Лік Стандарт" (далі -Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Інсайд" (далі - Кредитор) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором у справі призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "Дніпро Інсайд".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2012 року (суддя -Н.М. Камша) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено.

Не погодившись з цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби (далі - Інспекція, ДПІ) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2012 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року (головуючий суддя -Вечірко І.О., судді: Лисенко О.М., Євстигнеєва О.С.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2012 року -без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2012 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 25, 32, 40 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства та припиняючи провадження у справі про банкрутство останнього, суд першої інстанції встановив, що ліквідатором Боржника була здійснена публікація оголошення про визнання останнього банкрутом, виявлені кредитори, у складі яких є ДПІ, яка повідомила про неможливість провести щодо Товариства перевірку через відсутність його за місцезнаходженням. Відсутність у Боржника майна підтверджується інвентаризаційною відомістю та відповідями на направлені ліквідатором запити, тому вимоги кредиторів не підлягають задоволенню за недостатністю майна. Також, місцевий суд встановив, що ліквідатором були виконані всі дії у ліквідаційній процедурі, а тому є всі підстави для затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство Товариства. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд вказав, що кредиторські вимоги ДПІ були включені до реєстру вимог кредиторів, а остання мала достатньо часу для проведення щодо Боржника податкової перевірки. Ліквідатор же повідомив вказаний податковий орган про неможливість надати документи та інші витребувані матеріали для перевірки через відсутність Боржника за його місцезнаходженням.

Заперечуючи вказані висновки судів, заявник касаційної скарги зазначив, що посадові особи Боржника використовували процедуру мінімізації податкових зобов'язань, а також спрощену процедуру банкрутства для ліквідації Товариства.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із цими запереченнями, оскільки вони викладені без врахування всіх встановлених судами обставин справи, з невірним тлумаченням норм ст.ст. 25, 32, 52 Закону про банкрутство та з порушенням норм ГПК України.

Так, єдиною підставою для заперечення законності дій ліквідатора Боржника та законності складеного ним звіту за результатами ліквідаційної процедури у даній справи, Інспекція зазначає про неможливість провести щодо Товариства податкову перевірку.

Між тим, скаржник не врахував, що з цього приводу апеляційним судом було надано правову оцінку всім обставинам справи.

Зокрема, апеляційний суд врахував і дату публікації ліквідатором оголошення про визнання Товариства банкрутом в газеті "Голос України" № 129 (5379) від 18.07.2012 року (а.с. 70), і передбачений ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство місячний строк з дня одержання повідомлення про визнання відсутнього боржника банкрутом, протягом якого кредитори можуть направити ліквідатору свої вимоги до банкрута, а також факт подання ліквідатором лише після спливу вказаного строку - 30.08.2012 року звіту ліквідатора та 14.09.2012 року - доповнень до такого звіту (а.с. 75, 87), які і були затверджені оскаржуваною ухвалою місцевого суду. Крім цього, апеляційний суд проаналізував та врахував приписи Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, а також норми ст.ст. 28, 78 Податкового кодексу України, дійшовши висновку, що ДПІ мала достатньо часу для проведення щодо Товариства відповідної перевірки. А тому апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що зазначені вище доводи скаржника в апеляційній скарзі не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого суду.

Поряд з цим, апеляційний суд в своїй постанові звернув увагу на те, що листом від 13.08.2012 року ліквідатор Товариства повідомив Інспекцію про неможливість надати витребувані нею документи стосовно Боржника, а також печатки, штампи, матеріальні та інші цінності та про відповідні підстави -відсутність Боржника за його місцезнаходженням (а.с. 51-54). Як вбачається із апеляційної та касаційної скарг, та інших документів, наданих ДПІ, за таких же обставин, як зазначає вказаний податковий орган, він був позбавлений можливості провести щодо Боржника відповідну перевірку.

Касаційний суд, виходячи із викладеного погоджується із доводами та висновками апеляційного суду, а також вважає додати, що Інспекцією не було наведено заперечень стосовно правомірності здійснення порушення та здійснення провадження у даній справі, а також не наведено інших заперечень щодо проведених ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі Боржника, порядку виявлення та визнання кредиторів у справі про банкрутство, щодо складених звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства, а тому і відсутні належні посилання на недотримання або порушення у справі відповідних норм законодавства -ст.ст. 25, 32, 52 Закону про банкрутство.

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується із зробленими судами висновками за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства та за результатами надання правової оцінки проведених ліквідатором Боржника дій та заходів у ліквідаційній процедурі останнього та вважає ці висновки такими, які підтверджені доказами у справі та такими, що відповідають обставинам справи та нормам законодавства.

Поряд з викладеним, стосовно доводів скаржника про використання посадовими особами Боржника процедури банкрутства для ліквідації останнього, слід звернути увагу на те, що провадження у даній справі про банкрутство було порушено не за заявою Боржника, а за заявою ініціюючого кредитора (а.с. 1-4).

У зв'язку із викладеним та враховуючи, що доводи касаційної скарги Інспекції не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 25, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2012 р. у справі № 26/5005/5468/2012 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.В. Білошкап

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 28.12.2012 року.