Постанова

від 20.12.2012 по справі 5006/27/39б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа № 5006/27/39б/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу на постанову у справі господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Резерв" Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року №5006/27/39б/2012 Донецької області за заявою до про Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Резерв" Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Контакт" визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Донецької області від 12.04.2012 року у справі № 5006/37/39б/2012 (суддя Тарапата С.С.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Контакт" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 12.07.2012 року. Призначено ліквідатором ініціюючого кредитора -ТОВ "ПКФ "Резерв".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року (колегія суддів: М'ясищев А.М.; Будко Н.В.; Манжур В.В.) постанову господарського суду Донецької області від 12.04.2012 року у справі № 5006/27/39б/2012 -скасовано.

Провадження у справі № 5006/37/39б/2012 -припинено.

Не погодившись із наведеним судовим актом, ТОВ "ПКФ "Резерв" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 4-1, 91 ГПК України.

На думку заявника касаційної скарги, апеляційним господарським судом не надано відповідної юридичної оцінки тому, що ДПІ у Київському районі м. Донецька не набула статусу учасника або сторони у даній справі про банкрутство, отже, не мала права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до вимог статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Резерв" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Контакт", на підставі ст. ст. 6, 8, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто, на загальних підставах, визначених умовами спеціального Закону.

В обґрунтування своїх вимог ініціюючий кредитор посилався на наявність заборгованості на суму 25 000 грн. та 312 500 грн. - разом на суму 337 500 грн., безспірність якої підтверджує простими векселями АА № 0472543 та АА № 0472543, постановами державного виконавця ВДВС Київського РУЮ м. Донецька від 01.12.2011 року та 15.03.2012 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 12.04.2012 року ТОВ "Гранд-Контакт", визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 12.07.2012 року, в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто, за спрощеною процедурою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як встановлено судом другої інстанції, з постанови державного виконавця ВДВС Київського РУЮ м. Донецька про стягнення 25 000 грн. вбачається, що виконавче провадження було відкрито 15.03.2012 року, отже, кредитором не підтверджено, що боржником не були задоволені протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку грошові вимоги на суму 25 000 грн., а безспірні грошові вимоги згідно приписів ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" становлять суму меншу ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати.

Скасовуючи постанову про визнання боржника банкрутом та припиняючи провадження у справі про банкрутство, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, апеляційний господарський суд виходив з того, що провадження у даній справі порушено без належних правових підстав, за відсутності безспірності грошових вимог, передбаченої наведеною нормою, а саме, без спливу трьохмісячного строку після відкриття виконавчого провадження та у сумі, яка є меншою трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, за умови, що справу було порушено на загальних підставах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Так, у ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності підстав, передбачених статтею 52 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, ініціюючий кредитор звернувся із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Гранд-Контакт" за загальною процедурою, визначеною Законом про банкрутство.

При цьому, положення ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство визначають обов'язкові підстави для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, що складають предмет спору у такій справі, які полягають у тому, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, за приписами спеціального Закону для порушення справи про банкрутство за загальною процедурою, за якою здійснюється провадження у даній справі, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство є обов'язковим дотримання положень Закону про банкрутство, у тому числі щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора та строку їх незадоволення - протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу оскаржувача на порядок застосування норм ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство щодо визначення безспірних вимог кредиторів та доказів, що можуть, відповідно до законодавства, підтверджувати безспірні вимоги до боржника.

Так, положеннями абз. 8 ст. 1 спеціального Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Без порушеного щодо боржника виконавчого провадження та без доказів невиконання боржником своїх зобов'язань щодо безспірних вимог протягом трьох місяців з моменту порушення такого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом другої інстанції, ініціюючий кредитор, визначаючи в своїй заяві про порушення справи про банкрутство розмір безспірних грошових вимог в сумі 25000 грн. та 312500 грн. - разом на суму 337500 грн., які підтверджував простими векселями АА № 0472543 та АА № 0472543., однак, за частиною грошових вимог в сумі 25000 грн. не минув встановлений нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство трьохмісячний термін, оскільки, виконавче провадження щодо стягнення заборгованості, яка складає вказану суму боргу було відкрито лише 15.03.2012 року, тобто за 15 днів до порушення 30.03.2012 року справи про банкрутство боржника.

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, на день порушення справи про банкрутство безспірні вимоги повинні складати не менше 321 900 грн. (300 х 1073 грн.), сума безспірної заборгованості з якою звернувся кредитор із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а саме, 312 500 грн., була меншою ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство визначено дату проведення підготовчого засідання на 12.04.2012 року, проте, у судовому засіданні, що було проведено у визначену дату, за клопотанням ініціюючого кредитора про перехід до спрощеної процедури банкрутства, боржника було визнано банкрутом, на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, врахувавши, що у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №359169, наданому заявником після порушення провадження у справі про банкрутство на загальних підставах, було визначено статус відомостей про юридичну особу ТОВ "Гранд-Контакт" - відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, станом на 28.03.2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що аналіз наведених вище норм спеціального Закону дає підстави вважати, що документи, якими ініціюючий кредитор підтверджує безспірність своїх кредиторських вимог та обґрунтовує порядок, з урахуванням якого, просить порушити провадження у справі про банкрутство, повинні надаватись до суду саме на момент подання відповідної заяви.

Подання ініціюючим кредитором Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на підтвердження відсутності за місцезнаходженням юридичної особи боржника, у відповідності до ст. ст. 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", після порушення провадження у справі про банкрутство, суперечить приписам ч. 1 ст. 52 Закону.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку із викладеним, суд касаційної інстанції підтримує правомірний висновок суду апеляційної інстанції, що ініціюючим кредитором, в порушення норм ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство та ст. 32-34 ГПК України не були надані докази на підтвердження наявності безспірних кредиторських вимог до боржника, ознак неплатоспроможності підприємства-боржника, а відповідно і не доведені визначені наведеними нормами Закону умови для порушення провадження у справі про банкрутство на загальних підставах.

Враховуючи вищевикладені та встановлені судом апеляційної інстанції порушення при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство, а також те, що дотримання та підтвердженність належними доказами у справі умов, передбачених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, є обов'язком саме при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання ж будь-якої із передбачених вказаною нормою вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство (якщо справа вже була порушена), висновок суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гранд-Контакт" за відсутністю предмету спору (із застосуванням норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України) є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, що викладені у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року у справі №5006/27/39б/2012, отже, підстави для її скасування, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Резерв" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року у справі №5006/27/39б/2012 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

В.Ю. Поліщук