Рішення

від 24.12.2012 по справі 3720-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.2012Справа №5002-29/3720-2012

За позовом Прокурора Первомайського району Автономної Республіки Крим, в інтересах держави, в особі:

Первомайського управління водного господарства, смт. Первомайське, АР Крим;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія», смт. Первомайське, АР Крим;

про стягнення 97 741,38 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

Від позивача - Метельська І.О., довіреність №06-02/469 від 05.11.2012, представник.

Від відповідача - не з'явився.

Від прокуратури - Приймак А.О., посвідчення №013070 від 14.11.2012., прокурор відділу прокуратури міста Сімферополя.

Суть спору: Прокурор Первомайського району Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави, в особі Первомайського управління водного господарства з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» з вимогами про стягнення заборгованості зі сплати послуг з подачі води за період травень-вересень 2012 року у розмірі 97 741,28 грн., з яких: 93 567,80 грн. - сума основного боргу, 93,56 грн. сума інфляційних втрат, 686,40 грн. - 3% річних та пеня в сумі 3 393,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати наданих йому позивачем послуг за умовами укладеного між Первомайським управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» договором №47 від 07.05.2012 про надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур. У зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 93 567,80 грн., що й стало причиною звернення прокурора із позовом до суду в інтересах позивача.

Позивач, згідно наданих у судове засідання 15.11.2012. письмових пояснень, позовні вимоги прокурора, заявлених в його інтересах, підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.12.2012. прокурор та позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Також позивач надав клопотання про долучення в матеріали справи документів, зокрема довідки щодо суми заборгованості відповідача перед позивачем станом на 24.12.2012., пояснення у справі, згідно з якими позивач повідомив про допущення помилки в актах-прийому-передачі води за травень-червень 2012 року у даті договору та просить вважати, що акти прийому-передачі води за травень-червень 2012 року відповідачеві були виставлені згідно договору №47 від 07.05.2012., а також надав копії рахунків за вказаний період.

Дане клопотання разом з доданими документами оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Відповідач у жодне судове засідання явку свого представника не забезпечив, письмових пояснень чи відзиву на позов до суду під час розгляду справи не надав. 24.12.2012. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з неможливістю явки його представника по причині зайнятості в іншому судовому процесі.

Суд ознайомившись з клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Більш того, у зв'язку із зайнятістю одного представника сторони, відповідач не позбавлений права на участь у справі іншого представника, так як господарським процесом не передбачено обмеження щодо кількості представників сторін, ти більш, що доказів зайнятості представника у іншому судовому процесі до клопотання відповідачем не надано.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача та при неподанні відзиву відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, прокурора, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2012. між Первомайським управлінням водного господарства (далі Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» (далі Замовник) укладений договір № 47 про надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур (далі договір а.с. 25-32).

У відповідності до пункту 1.1 договору даний договір передбачає умови та порядок подачі води для поливу сільгоспкультур, а також розрахунків за послуги по її подачі.

Згідно з пунктом 4.4 договору, замовник та виконавець до 25 числа поточного місяця коригують суму оплати отриманих обсягів води та проводять остаточні розрахунки за підзвітний місяць.

Крім того, відповідно до пункту 3.2.5 договору сторони погодили, що замовник протягом всього поливного сезону оплачує витрати електроенергії.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що договірна ціна узгоджується у протоколі погодження договірної ціни на послуги з подачі 1 куб. м. води (додаток №1) (а.с. 28).

Замовник здійснює попередню оплату вартості послуг з подачі замовлених обсягів води на декаду або місяць в розмірі 100%. (п. 4.3 договору).

Умовами договору також сторони узгодили, що підставою для платежів за фактично подані замовнику обсяги води на полив зрошуваних земель є: - рахунок виконавця, складений відповідно до договірної ціни на підставі двостороннього акту подачі-приймання обсягів води та звірки розрахунків за послуги з її подачі; - двосторонній акт звірки обсягів використаної електроенергії необхідної для подачі води; - діючий на період розрахунків тариф на 1 кВт/год електроенергії, відповідно до установленого НКРЕ порядку (п. 4.5 договору).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконував своєчасно та в повному обсязі. На виконання умов договору сторонами підписані акти прийому-передачі води за період з травня 2012 року по серпень 2012 року на загальну суму 115411,40грн.( а.с. 37-40).

Однак, неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов'язків щодо оплати наданих послуг за виставленими рахунками призвело до утворення заборгованості за період з травня 2012 по серпень 2012 року в розмірі 93567,80грн., у зв'язку з чим прокурором заявлено позов щодо стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 93567,80грн., тому позов в частині стягнення основної заборгованості за договором надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур №47 від 07.05.2012. в сумі 93567,80грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача 93,56 грн. інфляційних втрат та 686,40 грн. - 3% річних за період з травня 2012 по вересень 2012.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив грошове зобов'язання за договором, то у нього в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити суму 93,56 грн. інфляційних втрат та 686,40 грн. - 3% річних за період з травня 2012 по вересень 2012, тому дані позовні вимоги теж підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 393,62 грн.

Пеня передбачена пунктом 5.3 договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається із розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені за належний період, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, із дотриманням шестимісячного терміну, у відповідності до частини 4 статті 232 ГК України, тому вимоги позивача про стягнення 3393,62грн. за період з 01.06.2012. по 30.09.2012. теж підлягають задоволенню, як такі що засновані на законі

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають віднесенню на відповідача, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 28.12.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» (96300, АР Крим, смт. Первомайське, вул. Молодіжна, 8, ЄДРПОУ 31338472) на користь Первомайського управління водного господарства (96300, АП Крим, смт. Первомайське, вул. Жовтнева, 138, ЄДРПОУ 05379139, р/р 31258272210186, отримувач ГУДКС України в АР Крим, МФО 824026, код платежу 25010100) 93 567,80 грн. заборгованості, 93,56 грн. інфляційних втрат, 686,40 грн. - 3% річних, 3393,62 грн. пені.

3 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агротехнологія» (96300, АР Крим, смт. Первомайське, вул. Молодіжна, 8, ЄДРПОУ 31338472) у дохід Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) 1954,83грн. судового збору.

4 Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі