Ухвала

від 11.12.2012 по справі 2а-1670/4423/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/4423/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Чалого І.С. , Рєзнікової С.С.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. по справі № 2а-1670/4423/12

за позовом Колективного підприємства "Стрімер"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 р. адміністративний позов КП «Стрімер» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0001952301/273 та № 0001922301/270 від 07.02.2012 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглянута в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 р. по 31.10.2010 р., у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит від 29.11.2011 № 46310/10/23-315, та складено акт перевірки № 329/23-209-25157820 від 20.01.2012.

За висновками акту перевірки позивачем порушено

-підпункт 4.1.6 пункту 4.6 статті 4, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2010 рік на загальну суму 7 835,00 грн.,

-підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму податок на додану вартість на загальну суму 2 849,24 грн., в тому числі: липень 2010 року - 704,40 грн., серпень 2010 року - 1 029,78 грн., вересень 2010 року - 562,04 грн., жовтень 2010 року -553,02 грн. (а.с. 8-36).

07.02.2012 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0001922301/270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 9 793,91 грн., в тому числі 7 835,13 грн. - за основним платежем, 1 958,78 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0001952301/273, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 3561,54 грн, в тому числі 2 849,24 грн. - за основним платежем, 712,3 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 37-40).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі таких висновків, підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова суду першої інстанції переглянута в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) уклали усну угоду про поставку (купівлю-продаж) товарів виробничого призначення.

На виконання вказаної угоди контрагентом позивача відвантажено позивачу ТМЦ в номенклатурі, кількості та за ціною згідно видаткових накладних та рахунків-фактур (а.с. 101-106, 95-100).

Фактичне переміщення ТМЦ здійснювалось власним транспортним засобом директора КП "Стрімер" Костюка В.В., що належить йому на підставі права власності згідно свідоцтва про реєстрацію (а.с. 158).

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідним документом є, зокрема, накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що передача покупцю товарно-матеріальних цінностей відбувалася зі складу постачальника, а подальше їх транспортування здійснено покупцем, за умови наявності накладних на даний товар, що підтверджували право власності на вантаж. Отже, відсутність товарно-транспортних накладних не спростовує факт здійснення перевезення товару позивачем та не може бути підставою для не включення позивачем витрат, понесених на придбання товарно-матеріальних цінностей, до складу валових витрат та відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Доводи акту податкової перевірки відповідача та апеляційної скарги щодо не підтвердження фактичного переміщення ТМЦ від постачальника до покупця є необґрунтованими.

Оплату ТМЦ на користь контрагента позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується виписками з поточного рахунку позивача з відмітками банківської установи та прибутковими ордерами (а.с. 139-157, 240-245).

На підтвердження виконання господарських операцій між сторонами ФОП ОСОБА_1 видано податкові накладні (а.с., 122-127).

Отримані ТМЦ позивачем реалізовано ВАТ "Кременчуцький колісний завод" та СТГО "Південна залізниця "Кременчуцька дистанція електропостачання", що судами обох інстанцій встановлено та підтверджено на підставі оборотно-сальдових відомостей, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, а також довіреностей на уповноважених на отримання придбаного товару осіб (а.с. 77-94, 107-121, 128-138).

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на момент правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7вказаного Закону України передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні бухгалтерські документи і облікові документи можуть бути складені на паперових чи машинних носіях і повинні мати наступні реквізити: назва документа (форма); дата і місце складання: назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст і обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем на спростування висновків податкової перевірки податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам позивача з контрагентом не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють для них втрату доказової сили, і підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Відповідачем не доведено наявності порушень порядку виписки або заповнення вище вказаних первинних документів, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування показників звітності по загальнообов'якових платежах (податках). В межах дослідження у судовому засіданні, будь-яких порушень так само не встановлено.

З акту податкової перевірки позивача вбачається, що єдиною підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є дані акту № 4968/17-311/НОМЕР_1 від 20.07.2011 р. про результати проведення невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «Джерело», ПП «Будмотажпроект-ХХІ», ПП «Дортехмонтаж-67», ПП «КремНет», ПП «Екстракт», ПП «Світ-Джерело» за період з 01.03.2008 р. по 31.01.2011 р., яким встановлено відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в силу відсутності адміністративних, господарських, трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) вказаним контрагентам.

З цих підстав відповідач прийшов до висновку, що здійснений КП "Стрімер" з ФОП ОСОБА_1 договір не спрямовано на реальне настання правових наслідків, суперечить інтересам держави і має ознаки нікчемності.

Щодо посилання відповідача на відсутність у ланцюзі постачання первинного виробника товару, колегія суддів зазначає, що у покупця відсутній обов'язок встановлення наявності виробника та подальших контрагентів такого ланцюгу.

Реальність здійснення господарської операції має досліджуватися безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, які відповідачем поставлені під сумнів.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту або показника податку на прибуток підприємства у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Доказів в підтвердження відсутності господарської мети у сторін правочину суду не надано.

Дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, на які посилаються контролюючі органи, не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту або показника податку на прибуток підприємства позивача непідтвердженими, оскільки, доказами порушення правил формування податкової звітності є матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням первинних бухгалтерських документів, а не дані вищевказаної системи.

Щодо твердження апелянта про відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що основним видом діяльності контрагента позивача є торгівля. Такий вид діяльності не вимагає від суб'єкта господарювання безумовної наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові та транспортні ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів у підтвердження фактів, на які він посилається в акті податкової перевірки.

Судам обох інстанцій позивачем надано документи у спростування висновків податкової перевірки відповідача.

Спірні податкові повідомлення-рішення відповідача винесені безпідставно і підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 р. відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, п.1ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. по справі № 2а-1670/4423/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Чалий І.С. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.