Рішення

від 24.12.2012 по справі 5006/33/111/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.12 р. Справа № 5006/33/111/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Максервіс І», м.Макіївка (ідентифікаційний код 36089586)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер», м.Макіївка (ідентифікаційний код 37841450)

про стягнення боргу в сумі 32965,00грн., штрафу у розмірі 67046,08грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних у розмірі 138,18грн.

за участю представників:

від позивача: Сегіда В.М. за довіреністю б/н від 03.08.2012р.,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Приватне підприємство «Максервіс-1», м.Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Лідер-», м.Макіївка про стягнення боргу в сумі 32965,00грн., штрафу у розмірі 67046,08грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних у розмірі 138,18грн.

Ухвалою від 31.10.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/111/2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на технічне обслуговування і ремонт ліфтів №26 від 01.06.2012р. в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 32965,00грн. та підстави для нарахування штрафу у розмірі 67046,08грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних у розмірі 138,18грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на технічне обслуговування і ремонт ліфтів №26 від 01.06.2012р. та додатку до нього, повідомлення про дострокове розірвання договору №30/1 від 30.07.2012р., листа №38 від 05.08.2012р. та доказів його направлення, виписки з офіційного сайту Макіївської міської ради, її виконавчих органів, міського голови, претензії №43 від 17.08.2012р. та доказів її направлення, претензії №44 від 17.08.2012р. та доказів її направлення, акту прийомки виконаних робіт та тех.обслуговуванню ліфтів за липень 2012р. б/н від 31.07.2012р. та додатку до нього, договору №02 про надання юридичних послуг від 03.08.2012р. та додаткової угоди №1 від 03.08.2012р., акту прийому-передачі правових послуг від 01.10.2010р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1664, квитанції прибуткового касового ордеру б/н від 01.10.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 615, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, п.п. 7.4., 7.5. Договору №26.

Ухвалою від 19.11.2012р. господарський суд визначив відповідача як Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер» (ідентифікаційний код 37841450).

Ухвалою від 10.12.2012р. господарський суд визначив позивача як Приватне підприємство «Максервіс І» (ідентифікаційний код 36089586).

20.12.2012р. представниками відповідача надано заяви про перенесення розгляду справи на більш пізнішу дату.

Дослідивши вищевказані заяви, господарський суд дійшов висновку, що оскільки відсутні підстави для відкладення розгляду справи з підстав, визначених ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, тривалий розгляд справи та імперативний припис ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, останні не підлягають задоволенню.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заявлені вимоги не оспорив, мотивований відзив на позов не представив, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Лідер-» (замовник) та Приватним підприємством «Максервіс-1» (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування і ремонт ліфтів (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах замовника. Повне технічне обслуговування включає в себе весь комплекс ремонтних робіт, який забезпечує справність і надійну експлуатацію ліфтів і диспетчерських систем, а також нагляд за безпечною їх експлуатацією. Система технічного обслуговування та ремонту ліфтів передбачає виконання за графіком робіт з метою забезпечення безперебійної роботи ліфтів, а також запобігання передчасного спрацювання обладнання і підтримання їх належного стану (п.1.1. Договору).

Протоколом №3 від 11.07.2012р. загальних зборів учасників ТОВ «Управляюча компанія «Лідер-» прийнято рішення про зміну назви товариства на ТОВ «Управляюча компанія - Лідер» та здійснення відповідної реєстрації.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих що додані сторонами до матеріалів справи.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного Договору недійсним сторонами суду не представлено.

За п.7.1. Договору договір вступає в силу з 01.06.2012р. і діє по 31.05.2015р.

У відповідності до п. 2.1. Договору щомісячна оплата робіт згідно з договором визначена узгодженням сторін на день його укладення і складає 33523,04грн. Відомість визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у додатку, який також є невід'ємною частиною договору.

Копія зазначено відомості об'єктів долучена до матеріалів справи.

Згідно з п.5.1. Договору у кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт (2 примірника) з зазначенням їх вартості.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-деннний термін повертає 1 примірник акту підряднику.

Так, сторонами 21.07.2012р. був підписаний акт прийомки робіт з ремонту та тех..обслуговуванню ліфтів за липень 2012р. на суму 32965,00грн. та відповідний додаток до нього, які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

У відповідності до п.5.7. Договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.

Отже, кінцевий строк оплати виконаних робіт у липні 2012р. становить 10.08.2012р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та як зазначає позивач, оплата виконаних робіт замовником здійснена не була, внаслідок чого з 11.08.2012р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором у розмірі 32965,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 32965,00грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 138,18грн. та пеню у розмірі 689,30грн.

У відповідності до п.6.1. Договору при порушенні строку оплати за виконані роботи, вказаного у п.3.2.1. та п.5.7. цього договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» господарським судом встановлено, що позивачем допущено помилку в частині визначення сум вищевказаних нарахувань.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню становить 688,83грн., 3% річних - 137,77грн.

Також, позивач відповідно до змісту позовної заяви просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 67046,08грн.

Як посилається позивача, відповідачем порушено ст.651 Цивільного кодексу України про недопустимість розірвання договору в односторонньому порядку, ст. 188 Господарського кодексу України, п.п.7.4., 7.5. Договору, зокрема, 30.07.2012р. відповідачем надіслано лист-повідомлення про розірвання договору між сторонами, внаслідок чого у позивача виникли підстави для нарахування штрафу на підставі п.6.4. Договору у розмірі 67046,08грн.

Так, 31.07.2012р. позивачем отримано повідомлення відповідача №30/1 від 30.07.2012р. про дострокове розірвання договору з 01.08.2012р., за змістом якої зазначено, що останній попереджає про дострокове розірвання з 01.08.2012р. договору №26 від 01.06.2012р., оскільки в порушення пунктів 3.1.1., 3.1.3., 3.1.4., 3.1.9. договору та ПУЕБЛ п.9.7.9., 9.7.15 підприємством підрядника не проводилось узятих на себе зобов'язань з виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, що підтверджується актами перевірок від 25.07.2012р. технічного обслуговування ліфтів господарства. Також посилається на те, що підрядником не були замінені основні вузли ліфту, такі як шків ОС та інше, та була допущена експлуатація таких ліфтів в незадовільному стані.

06.08.2012р. позивачем надіслано відповідачу відповідь на вказану вище претензію, за якою останній зазначає, що оскільки вказана претензія підписана особою без зазначення посади та ПІБ тому не має юридичної сили, та зазначає, що при неотриманні відповіді щодо роз'яснення за вищевказаними обставинами, лист-повідомлення №30/01 від 30.07.2012р. є таким, що належить відповідачу та підписано уповноваженою особою ТОВ «Управляюча компанія «Лідер-».

17.08.2012р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію №43 від 17.08.2012р., за якою позивач зазначає, що відмова замовника в односторонньому порядку виконувати прийняті на себе зобов'язання є не договірною та незаконною, у зв'язку із чим, позивач просить відповідача сплатити в добровільному порядку штраф у розмірі 67046,08грн., суму вартості за виконані роботи у липні 2012р. у розмірі 32965,00грн.

Згідно з ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У відповідності з п.7.5. Договору договір підряду може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір підряду може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Однак, сторонами не надано суду доказів розірвання Договору за згодою сторін, не надано доказів розірвання Договору в судовому порядку.

Також сторонами не надано доказів виконання замовником приписів ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України щодо виплати підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодування йому збитків, завданих розірванням договору, за умовами виконання яких замовник має право відмовитись від договору.

Крім того, зі змісту вищевказаного листування вбачається, що позивачем не прийнято відмову відповідача від Договору.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати Договір розірваним.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що при припиненні дії договору за ініціативою однієї із сторін без пред'явлення претензій другій стороні перша сторона сплачує штраф у розмірі подвійної місячної суми договірних робіт.

Таким чином, оскільки Договір не припинив своєї дії у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 67046,08грн.

У зв'язку із вищевикладеним господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 67046,08грн.

Крім того, суд зазначає, що Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За приписами ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Так, позивачем при подані позову сплачено платіжним дорученням №208 від 22.10.2012р. судовий збір у розмірі 2096,77грн. Тоді як за подачу вказаного позову до сплати належить сума судового збору у розмірі 2016,77грн.

За таких обставин, на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарський суд Донецької області повертає Приватному підприємству «Максервіс І», м.Макіївка судовий збір в сумі 80,00грн., перерахований платіжним дорученням №208 від 22.10.2012р. на суму 2096,77грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати за оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд вважає, що в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню за умови, якщо надання таких послуг підтверджено документально.

Так, в матеріалах справи міститься копії договору про надання юридичної допомоги №02 від 03.08.2012р., укладений між ПП «Максервіс-1» та адвокатом Сегідою В.Н., додаткової угоди №1 від 03.08.2012р. до вказаного договору, якою визначається розмір винагороди за юридичні послуги, акту прийомки-передачі правових послуг від 01.10.2010р., який підтверджує факт прийняття замовником наданих послуг, квитанції прибуткового касового ордеру б/н від 01.10.2012р., видаткового касового ордеру віл 01.10.2012р., звіту про використання коштів від 01.10.2012р., касової книги на 2012р., якими підтверджується факт оплати наданих послуг у розмірі 4000,00грн.

За таких обставин, суд вважає, що зазначені витрати є обґрунтованими та такими, що підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Максервіс І», м.Макіївка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер», м.Макіївка про стягнення боргу в сумі 32965,00грн., штрафу у розмірі 67046,08грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних у розмірі 138,18грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер» (86110, Донецька область, м.Макіївка, вул.Депутатська, буд.168, кв.7, ідентифікаційний код 37841450) на користь Приватного підприємства «Максервіс І» (86156, Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район, мікрорайон Зелений, буд.73, кв.145, ідентифікаційний код 36089586) суму заборгованості у розмірі 32965,00грн., 3% річних у розмірі 137,77грн., пені у розмірі 675,85грн., судовий збір у розмірі 3212,31грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1339,91грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Максервіс І» (86156, Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район, мікрорайон Зелений, буд.73, кв.145, ідентифікаційний код 36089586) суму судового збору у розмірі 80,00грн., сплаченого платіжним дорученням №208 від 22.10.2012р. у розмірі 2096,77грн.

У судовому засіданні 24.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2012р.

Суддя Сич Ю.В.