Постанова

від 27.02.2013 по справі 5006/33/111/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.02.2013 р. справа №5006/33/111/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Саркісов О.В. - довіреність б/н від 01.02.2013р. від відповідача:Носов О.М. - довіреність б/н від 15.11.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Максервіс І", м. Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. (повний текст підписано 27.12.2012р.) у справі№5006/33/111/2012 (суддя Сич Ю.В.) за позовомПриватного підприємства "Максервіс І", м. Макіївка до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер», м. Макіївка стягнення основного боргу в сумі 32 965,00грн., штрафу у розмірі 67 046,08грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних у розмірі 138,18грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/33/111/2012 позовні вимоги Приватного підприємства "Максервіс І", м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер», м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 32 965,00грн., штрафу у розмірі 67 046,08грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних у розмірі 138,18грн. - задоволені частково та з відповідача стягнуто суму основного боргу в розмірі суму заборгованості у розмірі 32 965,00грн., 3% річних у розмірі 137,77грн., пеню у розмірі 675,85грн., судовий збір у розмірі 3 212,31грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 339,91грн.

Приватним підприємством "Максервіс І", м. Макіївка подана апеляційна скарга, в якій йдеться про часткове скасування судового рішення у зв'язку з тим, що рішення суду в частині відмови у стягненні штрафу прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що договір №26 на технічне обслуговування і ремонт ліфтів від 01.06.2012р. є розірваним з 11.08.2012р., а тому висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення штрафу згідно з п.6.4 договору є хибним.

Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні штрафу та позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Приватне підприємство "Максервіс І", м. Макіївка звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія - Лідер", м. Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 32 965,00грн., штрафу у розмірі 67 046,08грн., пені в сумі 689,30грн. та 3% річних у розмірі 138,18грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія - Лідер", м. Макіївка обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на технічне обслуговування і ремонт ліфтів №26 від 01.06.2012р. в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 32 965,00грн. та підстави для нарахування штрафу у розмірі 67046,08грн., пені в сумі 689,30грн., 3% річних у розмірі 138,18грн. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст.525, 615, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія - Лідер", м. Макіївка, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на технічне обслуговування і ремонт ліфтів №26 від 01.06.2012р. При цьому, у задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 67 046,08грн. відмовлено, оскільки за висновком місцевого суду договір №26 від 01.06.2012р. не припинив своєї дії.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Лідер-" (замовник) та Приватним підприємством "Максервіс-1" (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування і ремонт ліфтів (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах замовника. Повне технічне обслуговування включає в себе весь комплекс ремонтних робіт, який забезпечує справність і надійну експлуатацію ліфтів і диспетчерських систем, а також нагляд за безпечною їх експлуатацією. Система технічного обслуговування та ремонту ліфтів передбачає виконання за графіком робіт з метою забезпечення безперебійної роботи ліфтів, а також запобігання передчасного спрацювання обладнання і підтримання їх належного стану (п.1.1. Договору).

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

Протоколом №3 від 11.07.2012р. загальних зборів учасників ТОВ "Управляюча компанія "Лідер-" прийнято рішення про зміну назви товариства на ТОВ "Управляюча компанія - Лідер" та здійснення відповідної реєстрації.

У відповідності до п.2.1. договору щомісячна оплата робіт згідно з договором визначена узгодженням сторін на день його укладення і складає 33 523,04грн. Відомість визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у додатку, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.5.1. договору в кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт (2 примірника) з зазначенням їх вартості.

Пунктом 5.2. договору визначено, що замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-деннний термін повертає 1 примірник акту підряднику.

Господарським судом встановлено, що 31.07.2012р. сторонами був підписаний акт приймання виконаних робіт за ремонт та технічне обслуговування ліфтів за липень 2012р. на суму 32 965,00грн. та відповідний додаток до нього, які підписані представниками обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств.

Отже, виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

У відповідності до п.5.7 договору на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманих відповідачем послуг за липень 2012р. є 10.08.2012р.

За твердженнями позивача, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг всупереч вимогам договору та закону не виконав, у зв'язку з чим з його боку виникла заборгованість в розмірі 32 965,00грн. В свою чергу, відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які спростовують позовні вимоги, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості на суму 32 965,00грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з обслуговування і ремонту ліфтів, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наведених послуг не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 32 965,00грн.

Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати виниклої заборгованості, Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія - Лідер», м. Макіївка допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 32 965,00грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 138,18грн. за період прострочення з 11.08.2012р. по 30.09.2012р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних на суму в розмірі 137,77грн. за період прострочення з 11.08.2012р. по 30.09.2012р., яка підлягає стягненню на користь позивача.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 689,30грн. за період прострочення з 11.08.2012р. по 30.09.2012р.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом п.6.1. договору при порушенні строку оплати за виконані роботи, вказаного у п.3.2.1. та п.5.7. цього договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі 689,30грн. за період прострочення з 11.08.2012р. по 30.09.2012р.

Розглянувши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена оплата наданих послуг та з огляду на приписи ст.549 ст.610 ст.611 Цивільного кодексу України, п.6.1 договору колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 675,85грн. за період прострочення з 11.08.2012р. по 30.09.2012р. Вказана сума сторонами не оскаржується.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 67 046,08грн. на підставі п.6.4 договору, яким встановлено, що при припиненні дії договору за ініціативою однієї із сторін без пред'явлення претензій другій стороні перша сторона сплачує штраф у розмірі подвійної місячної суми договірних робіт.

Так, 31.07.2012р. позивачем отримано повідомлення відповідача №30/1 від 30.07.2012р. про дострокове розірвання договору з 01.08.2012р. у зв`язку з порушенням підприємством підрядника взятих на себе зобов'язань з виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.

06.08.2012р. позивачем надіслано відповідачу відповідь на вказане вище повідомлення, згідно з якою позивач зазначає, що оскільки вказане повідомлення підписане особою без зазначення посади та ПІБ, тому не має юридичної сили, та зазначає, що при неотриманні відповіді щодо роз'яснення за вищевказаними обставинами, лист-повідомлення №30/01 від 30.07.2012р. є таким, що належить відповідачу.

17.08.2012р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію №43 від 17.08.2012р., згідно з якою позивач зазначає, що відмова замовника в односторонньому порядку виконувати прийняті на себе зобов'язання є незаконною та суперечить умовам договору, у зв'язку з чим позивач просить відповідача сплатити в добровільному порядку штраф у розмірі 67 046,08грн. та суму вартості виконаних у липні 2012р. робіт у розмірі 32 965,00грн.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У відповідності з п.7.5. договору, цей договір може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір підряду може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Однак, сторонами не надано доказів розірвання договору за згодою сторін, як і не надано доказів розірвання договору в судовому порядку. На ряду з зазначеним, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від договору у відповідності до приписів ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України. Зворотнього ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не встановлено. До того ж, у судовому засіданні 26.02.2013р. сторонами підтверджено чинність спірного договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав вважати договір №26 від 01.06.2012р. розірваним. У зв'язку з чим відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 67 046,08грн. є законною, оскільки договір не припинив своєї дії, а тому у позивача відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п.6.4 договору.

На ряду з зазначеним, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено надання таких послуг позивачу, а також підтверджено факт оплати наданих послуг у розмірі 4 000,00грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/33/111/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Максервіс І", м. Макіївка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2012р. у справі №5006/33/111/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 26.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 27.02.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - гос. суду Донецької області;

1 - ДАГС.