Рішення

від 24.12.2012 по справі 5006/16/131/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.12 р. Справа № 5006/16/131/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех» м.Маріуполь Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» м.Костянтинівка Донецької області в особі Слов'янської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» м.Слов'янськ Донецької області

про стягнення збитків у розмірі 61543грн.32коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

10.10.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех» м.Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ «Трансмедтех») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» м.Костянтинівка Донецької області в особі Слов'янської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» м.Слов'янськ Донецької області (далі - ТОВ«Мегаполіс ЛТД» ) про стягнення збитків у розмірі 61543грн.32коп.

Ухвалою від 15.10.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Трансмедтех» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/131/2012.

Ухвалою від 10.12.2012року за клопотанням ТОВ «Трансмедтех» строк розгляду справи продовжено у відповідності з приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на п'ятнадцять днів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Трансмедтех» зазначає, що між сторонами у справі існувала домовленість щодо проведення позивачем ремонтних робіт таблеточних сільових пресів, які належать відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі від 26.03.2008року та 04.04.2008року, рішенням господарського суду міста Києва стягнуто з відповідача на користь позивача збитки за проведення ремонтних робіт в сумі 73 913грн.66коп.; обладнання, що своєчасно не було отримано відповідачем з ремонту, передане на зберігання за договором №4 від 22.04.2008року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Азовпостачання», у подальшому за договором про відступлення права вимоги (цесії) №б/н від 16.04.2012р. між Відкритим акціонерним товариством «Азовснаб» та Суб'єктом підприємницької діяльності Савченко С.О. останньому передане право вимоги за договором №4 від 22.04.2008року. Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2012року у справі №5006/7/107/2012 з позивача стягнуто на користь Фізичної особи - підприємця Савченко С.О. 61 543грн.32коп., внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо стягнення збитків в сумі 61543грн.32коп.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: актів приймання-передачі від 26.03.2008року та від 04.04.2008року, рішення господарського суду м.Києва від 21.02.2012року у справі №32/239, наказу про примусове виконання рішення №32/239 від 12.03.2012року, ухвали господарського суду м.Києва від 27.11.2012року у справі №32/239, претензії №38 від 25.06.2012року, фіскального чеку ДП «Укрпошта» від 03.07.2012року, рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2012року у справі №5006/7/107/2012, платіжних доручень №56 від 26.07.2012року, №93 від 07.09.2012року, наказу про примусове виконання рішення №5006/7/107/2012 від 27.07.2012року, листів №82 від 21.04.2008року, №26 від 04.03.2008року, б/н від 11.04.2008року, акту виконаних робіт від 02.03.2011року, листа №899 від 21.04.2011року, б/н від 29.10.2011року, договору зберігання №4 від 22.04.2008року, додаткових угод до нього, договору про відступлення права вимоги (цесії) 16.04.2012р. Також позивач надав суду належним чином засвідчені копії Статуту підприємства, витягу з ЄДРПОУ позивача, протоколу №2 від 25.09.2009року про призначення директора тощо.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 54-57 ГПК України.

Уповноважений представник позивача у судове засідання 24.12.2012року не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Зважаючи на імперативні приписи ст. 69 ГПК України щодо строку розгляду справи, враховуючи, що представник позивача був присутнім у попередніх судових засіданнях, надавав пояснення по суті заявлених позовних вимог, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи на підставі ст. 77 даного Кодексу внаслідок неявки у судове засідання представника позивача.

Відповідач в судове засідання 24.12.2012року, як і у попередні судові засідання, не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду від 15.10.2012року, 25.10.2012року, 15.11.2012року, 29.11.2012року,10.12.2012року не виконав.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які залучені до матеріалів справи, юридичною адресою ТОВ«Мегаполіс ЛТД» є 85100, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Суворова, буд.17,кв.17; юридична адреса Слов'янської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» - 84101, Донецька область, м.Словянськ, вул.Сучасна, буд.33.(арк. справи 25-26).

У відповідності з вимогами Інструкції з діловодства в господарський судах України, що затверджена наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (із змінами та доповненнями) судом кореспонденція (ухвали суду) направлялась за юридичною адресою відповідача ( як за адресою ТОВ«Мегаполіс ЛТД», так і за адресою філії) належним чином, тобто, рекомендованими листами з повідомленнями про вручення. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи поверненнями поштових відправлень, які повертаються ДП «Укрпошта» на адресу суду з поміткою «за зазначеною адресою адресат не проживає» з адреси ТОВ«Мегаполіс ЛТД» та повідомленнями про вручення поштових відправлень, що свідчать про отримання уповноваженими представниками Слов'янської філії ТОВ«Мегаполіс ЛТД» кореспонденції суду.

З огляду на інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-8/1228 від 02.06.2006року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами та доповненнями) до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Пункт 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011року передбачає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Виходячи з викладеного, відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін та ненадання певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи, судом сторонам надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності).

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. Представник позивача не звертався до суду з клопотанням про здійснення фіксування судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації.

Вислухавши пояснення представника позивача,які надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.02.2012року у справі №32/239 за позовом ТОВ «Трансмедтех» до ТОВ «Мегаполіс ЛТД» (з урахуванням ухвали господарського суду м.Києва від 27.11.2012року) встановлено, що у зв'язку з виникненням несправності у роботі таблеточних пресів РТМ-35 №8 та РТМ-35 №9, дане обладнання було передано ТОВ "Мегаполіс ЛТД" для проведення ремонту ТОВ «Трансмедтех» (виробник обладнання), що підтверджується актами прийому-передачі таблеточного роторного пресу РТМ-35 №8 від 26.03.2008 р. та актом прийому-передачі таблеточного роторного пресу РТМ-35 №9 від 04.04.2008 р.

ТОВ «Трансмедтех» складені акти дефектації від 26.03.2008р. та від 04.04.2008р., з яких вбачається, що причинами поломок є грубе порушення інструкції з експлуатації та системні прорахунки в організації виробництва з таблетирування та обслуговування таблетпресів споживачем.

ТОВ «Трансмедтех» проведені ремонтні роботи таблеточних роторних пресів РТМ-35 №8 та №9 на загальну суму 73 913,66 грн., у зв'язку з чим на адресу відповідача направлений рахунок №27 від 20.10.2011 р. на оплату таких робіт. Відповідач рахунок №27 від 20.10.2011р., виставлений за ремонт обладнання, не оплатив.

Прийшовши до висновку, що позивачем доведено факт спричинення відповідачем збитків внаслідок проведення ремонту спірного обладнання, наданий обґрунтований розрахунок реальних збитків, складову збитків та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань та утворенням збитків господарський суд м.Києва рішенням від 21.02.2012року у справі №32/239 стягнув з ТОВ "Мегаполіс ЛТД"на користь ТОВ «Трансмедтех» збитки в розмірі 73 913,66 грн. та судові витрати.

Дане рішення суду набрало законної сили, на виконання даного рішення суду видано наказ, копія якого додана до матеріалів справи №5006/16/131/2012.

Листом від 11.04.2008року позивач повідомляв ТОВ "Мегаполіс ЛТД" в особі Слов'янської філії підприємства, з якою безпосередньо склались правовідносини, що в зв'язку з неможливістю зберігання просить у строк десять днів забрати спірне обладнання або воно буде передане на оплатне зберігання на склад. Факт направлення та отримання вказаного листа підтверджується квитанцією ДП «Укрпошта» від 11.04.2008року №7361 та повідомленням про вручення поштового відправлення.

22.04.2008р. між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Азовпостачання» (далі - ВАТ «Азовпостачання») укладено договір зберігання №4, відповідно до п.1.1 договору Поклажодавець (позивач) передає, а Зберігач (ВАТ «Азовпостачання») приймає на зберігання майно, що оформлюється актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками, та є невід'ємною частиною цього договору.

Строк дії договору зберігання встановлений до 31.12.2008р. Якщо протягом місяця до дня спливу строку договору сторони не здійснили ніяких дій, направлених на припинення договору, договір вважається продовженим на той же строк (п.п.7.1, 7.2 договору).

До договору зберігання сторонами укладено додаткові угоди №1 від 24.12.2008року, №2 від 28.12.2009року, №3 від 28.04.2011року.

Згідно п.3.1.2 договору зберігання Поклажодавець зобов'язаний здійснити оплату за зберігання майна, в порядку та розмірах, передбачених п.4.1, п.4.2 цього договору.

За зберігання кожної одиниці майна Поклажодавець оплачує зберігачу грошові кошти в розмірі 13,00 грн., на добу.(п.4.1 договору). Розмір оплати кожної одиниці майна на добу змінювався сторонами за обопільною згодою шляхом підписання відповідних додаткових угод №1 від 24.12.2008р., №2 від 28.12.2009р., №3 від 28.04.2011р. до договору зберігання на: 18,00 грн. з 01.01.2009р., 20,00 грн. з 01.01.2010р. та на 25,00 грн. з 01.05.2011р.

Оплата здійснюється шляхом перерахування передбачених в п.4.1 суми на розрахунковий рахунок Зберігача протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату (п.4.2 договору зберігання).

Відповідно до п.5.4 договору зберігання, у разі невиконання Поклажодавцем зобов'язань з оплати послуг Зберігача, Поклажодавець сплачує штрафні санкції в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення оплати.

16.04.2012р. між ВАТ «Азовпостачання» та Суб'єктом підприємницької діяльності Славченко С.О.(далі - СПД Славченко С.О.) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого Цедент - ВАТ «Азовпостачання» в порядку та на умовах, визначених цим договором, передає Цесіонарію - СПД Славченко С.О., а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором зберігання №4 від 22.04.2008р. укладеним між Цедентом та ТОВ «Трансмедтех» (п.1 договору цесії).

Згідно п.2 договору цесії, Цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: оплати послуг за договором зберігання; виплати штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання договору зберігання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2012року у справі №5006/7/107/2012 стягнуто з ТОВ «Трансмедтех» на користь СПД Славченко С.О. заборгованість за договором зберігання №4 від 22.04.2008р. за період з 01.05.2008року по 31.03.2012року у сумі 55 634, 00 грн., пеню у сумі 4 299, 82 грн., судові витрати.

Дане рішення суду набрало законної сили, на виконання даного рішення суду видано наказ, копія якого додана до матеріалів справи №5006/16/131/2012.

Пункт 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011року передбачає, що хоча фактам встановленим іншими судовими рішеннями, кірм зазначених у с 35 ГПК України, й не надано преюдиційного значення для господарських судів, але вони мають враховуватись судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів.

Платіжним дорученням №56 від 26.07.2012року ТОВ «Трансмедтех» сплатив на користь СПД Славченко С.О. на виконання вищезазначеного рішення суду суму 61543грн.32коп., що складається з основної суми заборгованості та пені.

ТОВ «Трансмедтех» звернулось до відповідача з претензією №38 від 25.06.2012року, в якій просить в десятиденний строк оплатити послуги по зберіганню таблеточних роторних пресів РТМ-35 №8 та №9, які надавались ВАТ «Азовпостачання». Факт направлення даної претензії підтверджується фіскальним чеком ДП «Укрпошта» від 03.07.2012року. належним чином засвідчені копії претензії та фіскального чеку містяться в матеріалах справи.

Предмет позовних вимог - стягнення на підставі ст. ст. 224, 225 ГК України з відповідача збитків в сумі 61543грн.32коп., які понесені позивачем внаслідок зберігання майна відповідача.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 623 встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже аналіз чинного законодавства свідчить про те, що відшкодування збитків є заходом цивільної відповідальності. При цьому, збитками є об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є: протиправність поведінки, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. При цьому, кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що позивачу передано відповідачем обладнання: таблеточні преси РТМ-35 №8 та РТМ-35 №9 для проведення ремонту. Фактично ремонт проведено 02.03.2011року, що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний сторонами у справі без заперечень та скріплений печатками підприємств. Даний акт містить застереження, що відповідачу слід провести оплату послуг з зберігання обладнання за період з 01.05.2008року по 01.03.2011року, з яким, відповідач, підписавши акт без заперечень, погодився.

Вартість виконаних робіт з ремонту обладнання в розмірі 73 913,66 грн. стягнута в якості збитків з відповідача на користь позивача за рішенням господарського суду м.Києва від 21.02.2012року у справі №32/239.

Належними доказами у справі, зокрема, листом від 11.04.2008року підтверджується, що позивач повідомляв ТОВ "Мегаполіс ЛТД" про необхідність забрати обладнання, яке належить відповідачу, у строк десять днів або воно буде передане на оплатне зберігання на склад.

Згідно договору зберігання №4 від 22.04.2008р. позивач передав спірне обладнання на зберігання. Внаслідок несвоєчасної оплати послуг з зберігання майна, позивач на виконання рішення суду щодо стягнення вартості цих послуг сплатив суму 61543грн.32коп.

Період, протягом якого здійснювався ремонт обладнання та відповідно зберігання, як вбачається з переписки сторін, копії якої містяться в матеріалах справи, був значним внаслідок наявності суперечок сторін щодо причин виникнення поломки обладнання та вирішення спору з цього приводу між сторонами у судовому порядку.

На час розгляду справи, за ствердженням позивача, що не спростоване відповідачем належними доказами, вказане обладнання знаходиться на зберіганні.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення будь-яких дій з повернення майна, яке йому належить на праві власності, як того вимагав позивач, або неможливості отримання спірного обладнання від позивача внаслідок будь - яких перешкод, що виникли з вини останнього. Крім того, відповідач не довів відсутність підстав у позивача щодо передачи майна на зберігання або наявність саме у позивача обов'язку оплачувати послуги з зберігання обладнання внаслідок прийняття його в ремонт.

Суд приходить до висновку, що відмова відповідача від отримання у встановлений строк обладнання, що належить відповідачу, яка виражена у його бездіяльності, внаслідок чого, позивач вимушений був передати його на зберігання та нести додаткові витрати, спричинила позивачу певні збитки.

Позивачем доведено суду належними засобами доказування наявність факту заподіяння йому збитків, які виразились в оплаті послуг з зберігання обладнання, що належить відповідачу, розмір зазначених збитків, що фактично складає суму, яка сплачена позивачем на виконання рішення суду у справі №5006/7/107/2012 за зберігання майна, факт невиконання відповідачем його зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. В той же час відповідач не довів суду відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 61543грн.32коп. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві та підтверджуються наданими до позову документами.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1609грн.50коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 22, 509, 530, 611, 623 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех» м.Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» м.Костянтинівка Донецької області в особі Слов'янської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» м.Слов'янськ Донецької області про стягнення збитків у розмірі 61543грн.32коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД»(85100, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Суворова, буд.17,кв.17, ідентифікаційний код 32710955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмедтех» (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пл..Мічмана Павлова, буд.10, ідентифікаційний код 30549641) збитки в сумі 61543грн.32коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1609грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.12.2012року оголошену вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 28.12.2012року.

Суддя Осадча А.М.