Ухвала

від 25.12.2012 по справі 5020-1929/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

25 грудня 2012 року Справа № 5020-1929/2011 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ"

(вул. Корсунська, 33, м. Севастополь, 99008)

на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі

(вул. Кулакова, 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання незаконними дій в частині звернення стягнення шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника у вигляді прийняття постанов про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012 та від 19.07.2012, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012, про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.05.2012 та визнання зазначених постанов недійсними

у справі № 5020-1929/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко ЛТД"

(вул. Канатна, 42, к. 501, м. Одеса, 65014)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ"

(вул. Корсунська, 33, м. Севастополь, 99008)

про стягнення 35 610,69 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від скаржника - не з'явився,

від ВДВС -не з'явився,

від стягувача -не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Марко ЛТД" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ" про стягнення 35 610,69 грн., у тому числі: 34 290,57 грн. основної заборгованості за договором поставки № 17/347 від 26.05.2011, 1 106,56 грн. пені та 3% річних у розмірі 213,56 грн.

Рішенням суду від 23.01.2012 у справі № 5020-1929/2011 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко ЛТД" заборгованість у розмірі 31 050,57 грн., а також судовий збір у розмірі 1 230,75 грн. В частині позовних вимог у розмірі 4 560,12 грн. відмовлено.

16.02.2012 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України виданий відповідний наказ у справі № 5020-1929/2011.

12 березня 2012 року стягувач звернувся до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі (далі „орган ДВС") із заявою про примусове виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 23 січня 2012 року у справі № 5020-1929/2011.

Постановою від 16 березня 2012 року на підставі наказу господарського суду міста Севастополя від 16 лютого 2012 року у справі № 5020-1929/2011 орган ДВС відкрив виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 23 січня 2012 року у справі № 5020-1929/2011, та визначив боржникові строк для самостійного виконання судового рішення до 23 березня 2012 року.

Вказану постанову від 16 березня 2012 року про відкриття виконавчого провадження було надіслано боржникові кур'єрською службою та отримано ним 3 квітня 2012 року та зареєстровано за вхідним № 42.

30 березня 2012 року органом ДВС було прийнято постанову про арешт розрахункового рахунку боржника № 26001310017901 в ФАБ „Південний", місто Севастополь, МФО 384919, в межах суми 32 281,32 грн.

12 квітня 2012 року органом ДВС було прийнято постанову про приєднання провадження з примусового виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 23 січня 2012 року у справі № 5020-1929/2011 до зведеного виконавчого провадження, до складу якого були включені накази господарського суду міста Севастополя № 5020-1929/2011, № 5020-1930/2011 та № 5020-1862/2011.

8 травня 2012 року органом ДВС було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3 228,13 грн. у зв'язку з невиконанням судового рішення в добровільному порядку.

19 липня 2012 року в рамках зведеного виконавчого провадження, зокрема стосовно примусового виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 23 січня 2012 року у справі № 5020-1929/2011, органом ДВС було прийнято постанову про арешт всього майна боржника в межах суми боргу та оголошено заборону на його відчуження. Тією ж датою органом ДВС також було прийнято постанову про арешт всіх розрахункових рахунків боржника в межах суми боргу.

26.10.2012 на адресу господарського суду міста Севастополя від Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ" надійшла скарга на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі про визнання незаконними дій в частині звернення стягнення шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника у вигляді прийняття постанов про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012 та від 19.07.2012, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012 та визнання зазначених постанов недійсними.

У зв'язку з закінченням повноважень судді господарського суду міста Севастополя Шевчук Н.Г., розпорядженням керівника апарату суду від 26.10.2012 № 261 був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 5020-1929/2011 за результатами якого суддею для розгляду вказаної скарги було визначено Альошину С.М.

Ухвалою суду від 29.10.2012 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ" від 24.10.2012 на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі до розгляду та призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2012.

31.10.2012 представник скаржника через канцелярію суду надав заяву від 31.10.2012 про уточнення вимог, в якій просив суд поновити строк для оскарження дій відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо прийняття: Постанови про арешт грошових коштів боржника від 19.07.2012, Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012 та Постанови про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012 по зведеному виконавчому провадженню за наказом господарського суду міста Севастополя від 16.02.2012 у справі № 5020-1929/2011; визнати дії ВДВС відносно заявника -ТОВ „Морська компанія „РЕЙ" -по виконанню вищевказаного наказа суду в частині звернення стягнення шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника у вигляді прийняття вказаних постанов незаконними та визнання зазначених постанов недійсними.

07.11.2012 представник скаржника до розгляду скарги у судовому засіданні надав через канцелярію суду заяву, в якій, у зв'язку з технічною помилкою, допущеною при поданні боржником заяви про уточнення вимог по скарзі, просив суд пункт 4 прохальної частини вказаної заяви читати: „Визнати недійсними: Постанову про арешт грошових коштів боржника від 19.07.2012, Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012, Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.05.2012 та Постанову про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012, прийняті відділом Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі в особі державного виконавця по зведеному виконавчому провадженню по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1929/2011 від 16.02.2012".

Ухвалою суду від 07.11.2012 було прийнято вищевказані заяви боржника про уточнення вимог від 31.10.2012 та від 07.11.2012 до розгляду та за усним клопотанням представника скаржника розгляд скарги було відкладено на 05.12.2012.

Ухвалою суду від 05.12.2012 за клопотанням ВДВС Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі розгляд скарги був відкладений на 17.12.2012.

Ухвалою суду від 17.12.2012 за усним клопотанням представника скаржника розгляд скарги був відкладений на 25.12.2012.

Представник скаржника у судове засідання не з'явився, однак, 25.12.2012 до розгляду скарги у засіданні суду надав через канцелярію суду копію ухвали господарського суду міста Севастополя від 11.12.2012 у справі № 5020-1862/2011 для долучення до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Марко ЛТД" явку свого представника у судове засідання не забезпечило, проте, 17.12.2012 вдруге на адресу суду надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко ЛТД" на скаргу, в яких стягувач зі скаргою не погодився та просив суд у задоволенні скарги відмовити і розглянути скаргу на дії органу Державної виконавчої служби у відсутність представника товариства.

ВДВС Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі явку свого представника у засідання суду не забезпечив, хоча про час та місце розгляду скарги у судовому засіданні повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Беручи до уваги викладене, суд вирішив розглянути скаргу у відсутність представників скаржника, боржника та ВДВС Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ" щодо відновлення пропущеного строку на подачу скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Заявник у скарзі посилається на те, що про оскаржувані постанови він дізнався лише 01.10.2012 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, а також на те, що аналогічна скарга вже подавалась ним 11.10.2012 до господарського суду міста Севастополя, проте була повернута скаржнику ухвалою суду від 16.10.2012, яку він отримав 22.10.2012.

В матеріалах справи та наданих копіях матеріалів виконавчого провадження відсутні беззаперечні відомості того, що заявником оскаржувані постанови були отримані раніше ніж 01.10.2012, що також не спростовувалось відділом Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

За таких обставин суд вважає що строк на подачу зазначеної скарги пропущений скаржником з поважних причин, у зв'язку з чим вважає за необхідне відновити заявнику пропущений строк для оскарження дій відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1929/2011.

Суд вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11 грудня 2012 року у справі № 5020-1862/2012 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ" на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі у справі № 5020-1862/2011 задоволено частково; визнано дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1862/2011 в частині винесення постанови про арешт грошових коштів боржника від 19 липня 2012 року незаконними, а постанову відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі про арешт грошових коштів боржника від 19 липня 2012 року, винесену в межах виконання наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1862/2011 -недійсною; у задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Відповідно до вказаної ухвали, яка набрала законної сили, державним виконавцем органу ДВС при винесені постанови про арешт грошових коштів боржника від 19 липня 2012 року в рамках зведеного виконавчого провадження разом з наказом № 5020-1929/2011, щодо виконання якого подано скаргу в даній справі, не було дотримано вимог статей 52 , 65 Закону України „Про виконавче провадження ", а отже дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі в частині винесення постанови про арешт грошових коштів боржника від 19 липня 2012 року є незаконними, а відповідна постанова державного виконавця від 19 липня 2012 року має бути визнана недійсною в судовому порядку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження ", в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Відповідно до статті 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Проте, спірні постанови наведеним вимогам не відповідають.

Так, стосовно постанови від 30 березня 2012 року про арешт грошових коштів боржника суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтями 184, 192 Цивільного кодексу України грошові кошти є речами, визначеними родовими ознаками. В той же час відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок -це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини третьої статті 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, та накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, визначений статтею 52 Закону України „Про виконавче провадження ". Зокрема, в частині другій цієї статті визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з статтею 65 Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

У частині четвертій статті 65 вказаного Закону визначено, що державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Отже, з наведених норм матеріального права чітко слідує, що державному виконавцеві надано право звернення стягнення саме на такий різновид майна боржника, визначеного родовими ознаками, як грошові кошти, шляхом накладення на них арешту та подальшого списання за відповідною вимогою, а не на розрахункові рахунки в банківських або інших фінансових установах, на яких ці грошові кошти зберігаються.

Проте, приймаючи постанову від 30 березня 2012 року про арешт грошових коштів боржника орган ДВС фактично арештував не майно боржника -грошові кошти -а банківський розрахунковий рахунок боржника № 26001310017901 в ФАБ „Південний", що суперечить наведеним нормам закону та знаходиться поза межами повноважень державного виконавця.

Щодо постанови від 8 травня 2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 3228,13 грн. суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 постанови від 16 березня 2012 року орган ДВС встановив боржникові строк для добровільного виконання судового рішення до 23 березня 2012 року.

Проте, вказану постанову від 16 березня 2012 року про відкриття виконавчого провадження було надіслано боржникові кур'єрською службою після спливу строку, встановленого для добровільного виконання судового рішення, та отримано боржником у дату відправлення, тобто лише 3 квітня 2012 року, що підтверджується реєстрацією наведеної постанови за вхідним № 42 та не спростовано учасниками судового процесу у справі.

За таких обставин, отримавши пропозицію щодо добровільного виконання судового рішення після спливу строку на таке виконання, боржник був об'єктивно позбавлений можливості добровільно виконати судове рішення у встановлений органом ДВС строк, а у державного виконавця були відсутні підставі нараховувати боржникові виконавчий збір відповідно до спірної постанови.

Більш того, в самій постанові від 8 травня 2012 року органом ДВС зазначається, що боржникові було запропоновано добровільно виконати судове рішення до 19 липня 2011 року, тобто фактично ще до прийняття постанови від 16 березня 2012 року про відкриття виконавчого провадження як такого.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України „Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України „Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір.

Згідно з пунктом 3.7.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня 2012 року постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами скаржника про те, що постанова від 8 травня 2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору ґрунтується на суперечливих даних, а дата закінчення строку на добровільне виконання судового рішення в жодному разі не може передувати даті відкриття виконавчого провадження, з якої повинні починатись будь-які процесуальні дії державного виконавця.

Надаючи правову оцінку доводам скарги стосовно законності постанови від 19 липня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд виходить з положень частини першої статті 66 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до яких у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Отже, закон пов'язує виникнення у державного виконавця права накласти арешт на відмінне від грошових коштів майно юридичної особи лише з фактом відсутності у боржника - юридичної особи -саме готівкових або безготівкових грошових коштів.

В той же час з матеріалів справи чітко вбачається, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження була прийнята органом ДВС в один день (19 липня 2012 року) з постановою про арешт грошових коштів боржника, тобто в порушення вимог частини першої статті 66 Закону України „Про виконавче провадження" у відсутність доказів відсутності у боржника -юридичної особи грошових коштів.

Однак, суд не може погодитись з доводами боржника стосовно оскарження постанови від 19 липня 2012 року про накладення арешту на грошові кошти боржника.

Так, зі змісту даної постанови вбачається, що вона прийнята в рамках зведеного виконавчого провадження, до складу якого входять виконавчі документи -накази господарського суду міста Севастополя № 5020-1929/2011, № 5020-1930/2011 та № 5020-1862/2011.

Зі змісту частини першої статті 33 Закону України „Про виконавче провадження" слідує, що акти державного виконавця про арешт майна боржника в рамках зведеного виконавчого провадження мають правові наслідки для усіх виконавчих документів, об'єднуючи їх у загальну суму стягнення.

В той же час, на момент розгляду даної скарги по суті постанова від 19 липня 2012 року про арешт грошових коштів боржника, прийнята в рамках зведеного виконавчого провадження (тобто як стосовно наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1862/2011, так й стосовно наказу № 5020-1929/2012, законність виконання якого розглядається в даній справі), визнана недійсною ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11 грудня 2012 року у справі № 5020-1862/2011.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року „Про судове рішення" ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК України).

Отже, питання щодо незаконності постанови від 19 липня 2012 року про арешт грошових коштів боржника вирішене по суті ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11 грудня 2012 року у справі № 5020-1862/2011, яка набрала законної сили, тому у суду відсутні правові підстави для задоволення скарги в даній частині.

Виходячи з наведеного, постанови Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 30 березня 2012 року (про арешт грошових коштів боржника), від 8 травня 2012 року (про стягнення з боржника виконавчого збору) та від 19 липня 2012 року (про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) не відповідають приписам закону та підлягають визнанню недійсними, а дії органу ДВС, пов'язані з прийняттям даних постанов в рамках виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 16 лютого 2012 року у справі № 5020-1929/2011 -незаконними.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ" на дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі у справі № 5020-1929/2011 задовольнити частково.

2. Визнати дії відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі по виконанню наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1929/2011 в частині винесення постанов про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012 та про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.05.2012 незаконними.

3. Визнати недійсною постанову відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі про арешт грошових коштів боржника від 30.03.2012, винесену в межах виконання наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1929/2011.

4. Визнати недійсною постанову відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.05.2012, винесену в межах виконання наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1929/2011.

5. Визнати недійсною постанову відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2012, винесену в межах виконання наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-1929/2011.

6. В іншій частині скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Морська компанія „РЕЙ" відхилити .

Ухвалу направити на адреси скаржника, ВДВС Ленінського РУЮ у місті Севастополі та стягувача.

Суддя С. М. Альошина