Рішення

від 20.12.2012 по справі 5015/4434/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.12 Справа№ 5015/4434/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Львівська фабрика по переробці вторинної сировини», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення 30 380,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Білич Т.С. -представник (Довіреність б/н від 17.09.2012 р.)

Від відповідача: ОСОБА_1 - приватний підприємець

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Львівська фабрика по переробці вторинної сировини», м. Львів до відповідача -Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 30 380,75 грн.

Ухвалою суду від 24.10.12 р. позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 06.11.12 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень в судовому засіданні оголошено перерву.

15.11.2012 р. представником позивача подано уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого сума основного боргу відповідача становить 26 681,28 грн.

В судовому засіданні 20.12.2012 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 26 681,28 грн. основного боргу та 2 300,00 грн. штрафу.

Відповідач подав клопотання про відстрочку (розстрочку) сплати заборгованості у зв'язку із неможливістю на даний час погасити всю суму боргу.

Представник позивача проти відстрочки та розстрочки виконання рішення суду заперечив.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.07.2011 р. між сторонами у справі укладено Договір № 010711 оренди приміщень, відповідно до умов якого відповідачу в строкове платне користування було передано приміщення № НОМЕР_2 на першому поверсі (позначене літерою В-1), площею 110,4 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2.

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі від 01.06.2011 р.

У п. 9.1. Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до закінчення строку оренди -до 30.06.2012 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором.

У разі припинення дії Договору відповідач зобов'язаний повернути позивачеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду (п. 4.1.7. Договору).

Як встановлено судом станом на день подання позову відповідач орендованого приміщення по акту-приймання-передачі позивачу не повернув.

Відповідно до п. 4.1.3. Договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, передбачені цим Договором платежі. Розмір орендної плати становить 2 649,60 грн. за кожен місяць і сплачується відповідачем до 5-го числа кожного поточного місяця на підставі виписаних рахунків (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Окрім того, Угодою компенсації послуг до Договору оренди № 010611 від 01.06.2011 р., передбачався обов'язок відповідача оплачувати компенсацію вартості використаної електроенергії на підставі виписаних рахунків, а також сплачувати компенсацію витрат на утримання контрольно-пропускного пункту, доріг та санвузла фабрики.

У позовній заяві позивач зазначає, що у лютому 2012 р. сплачувати платежі, передбачені Договором оренди та Угодою відповідач припинив. Згідно уточненого розрахунку позовних вимог станом на 15.11.2012 р. заборгованість ФОП ОСОБА_1 становить 26 681,28 грн.

За прострочення сплати орендної плати позивачем, на підставі п. 5.2. Договору, нараховано відповідачу штраф у розмірі 10,00 грн. за кожен день прострочення, що згідно розрахунку позовних вимог становить 2 300,00 грн.

Загальна сума уточнених позовних вимог складає 28 981,28 грн.

При досліджені матеріалів справи та розрахунку позовних вимог суд встановив, що у заявлену до стягнення суму основного боргу позивач включив вартість послуг автонавантажувача на загальну суму 57,60 грн. (з ПДВ). При цьому, доказів на підтвердження факту надання таких послуг відповідачу позивач суду не представив.

Окрім того, позивач двічі виставив рахунки на оплату компенсації вартості використаної електричної енергії за квітень 2012 р. на суму 1 242,92 грн. (з ПДВ) (рахунки-фактури № СФ-0000108 від 01.04.2012 р.)

Також судом встановлено, що Рахунок-фактуру № СФ-0000075 від 01.03.2012 р. на суму 2 899,60 грн. відповідачем оплачено 05.03.2012 р., про що свідчить Квитанція № 5 на суму 2 899,60 грн. Вказаної оплати при розрахунку позовних вимог позивачем не враховано.

Під час розгляду справи в суді відповідач на погашення заборгованості перед позивачем сплатив 9 680,00 грн., що підтверджується Квитанцією № 9097481 від 18.12.2012 р.

Отже як вбачається із матеріалів справи, станом на день прийняття рішення у справі залишок основної заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ПрАТ «Львівська фабрика по переробці вторинної сировини»становить 12 801,16 грн.

Вивчиши матеріали справи та подані сторонами докази в сукупності, заслухавши представників сторін в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 010711 оренди приміщень від 01.07.2011 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення № НОМЕР_2 на першому поверсі (позначене літерою В-1), площею 110,4 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2.

До вищевказаного Договору сторонами також було підписано Угоду компенсації послуг 01.06.2011 р., у відповідності до якої на відповідача покладався обов'язок оплачувати компенсацію вартості використаної електроенергії на підставі виписаних рахунків, а також сплачувати компенсацію витрат на утримання контрольно-пропускного пункту, доріг та санвузла фабрики.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ч.1 ст. 762 ЦК України передбачає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Умовами Договору оренди визначено, що розмір орендної плати становить 2 649,60 грн. за кожен місяць і сплачується відповідачем до 5-го числа кожного поточного місяця на підставі виписаних рахунків (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Як стверджує позивач починаючи з лютого 2012 р. відповідач зобов'язань щодо сплати орендної плати не виконував, у зв'язку з чим станом на 15.11.2012 р. у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 28 080,75 грн.

Однак із заявленою позивачем до стягнення сумою боргу суд не погоджується з огляду на наступне:

Як вже зазначалося, у заявлену до стягнення суму основного боргу позивач включив вартість послуг автонавантажувача на загальну суму 57,60 грн. (з ПДВ). Договір, умови якого б передбачали обов'язок відповідача оплачувати послуги автонавантажувача, а також докази надання позивачем таких послуг відповідачу в матеріалах справи відсутні. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг автонавантажувача є недоведеними.

Необґрунтованими також є вимоги позивача про стягнення компенсації вартості використаної електричної енергії за квітень 2012 р. на суму 1 242,92 грн. (з ПДВ), оскільки як встановив суд вказану вартість електроенергії за квітень 2012 р. позивач включив у два окремі рахунки фактури.

Крім цього, безпідставними суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості згідно Рахунок-фактуру № СФ-0000075 від 01.03.2012 р. на суму 2 899,60 грн. , так як вказаний рахунок відповідачем було оплачено ще 05.03.2012 р., що підтверджується Квитанцією № 5 від 05.03.2012 р.

Отже, станом на день подання позову загальна сума основного боргу відповідача згідно Договору № 010711 оренди приміщень від 01.07.2011 р. та Угоди компенсації послуг до Договору оренди № 010611 від 01.06.2011 р. становила 22 481,16 грн.

Із врахуванням вищевикладеного в частині стягнення 4 200,12 грн. основного боргу належить відмовити.

В частині стягнення 9 680,00 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, так як після порушення провадження у справі вказана сума боргу за оренду приміщення відповідачем сплачена (Квитанція № 9097481 від 18.12.2012 р.).

Позовні вимоги в частині стягнення 12 801,16 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

Із змісту Договору оренди вбачається, що термін дії вказаного Договору визначено по 30.06.2012 р.

Згідно п. 4.1.7.1 Договору у разі припинення дії Договору відповідач зобов'язаний повернути позивачеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як встановив суд об'єкту оренди у визначеному законом порядку відповідач позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором .

Суд встановив, що в місячний строк повідомлення про необхідність повернення майна позивач відповідачу не скеровував. Відповідач, у свою чергу також не повідомляв позивача про намір повернути орендоване майно. Докази на підтвердження того, що приміщення відповідачем не використовувалось в матеріалах справи відсутні.

Вищевказане дає підстави стверджувати, що Договір № 010711 оренди приміщень від 01.07.2011 р. вважається таким, що не припинив дії 30.06.2012 р., а відтак нарахування позивачем орендної плати, за переконанням суду є підставним та обґрунтованим. (Аналогічну позицію у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного суду України від 20.11.2012 р. у справі № 12/75-2167-33/75-4/180).

Розглянувши вимоги позивача про стягнення 2 300,00 грн. штрафу суд зазначає наступне:

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Частина 4 ст. 231 ГК України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пункт 5.2. Договору передбачає, що за невчасну сплату орендної плати відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10,00 грн. за кожний прострочений день.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобовязання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України .

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобовязань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України , що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України , коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань. (Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у Постанові від 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056).

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування позивачем передбаченої п. 5.2. Договору № 010711 оренди приміщень від 01.07.2011 р. договірної санкції -штрафу в розмірі 10,00 грн. за кожний прострочений день є правомірним та відповідає вимогам законодавства.

Проте, як вбачається із доданого до матеріалів справи розрахунку штрафу, позивач невірно визначив кількість днів прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так позивач нараховує штраф за період з 06.03.2012 р. по 22.10.2012 р., що становить 230 днів. Однак, як встановив суд орендну плату за березень 2012 р. згідно Рахунку-фактури № СФ-0000075 від 01.03.2012 р. на суму 2 899,60 грн., відповідач сплатив своєчасно, що підтверджується Квитанцією № 5 від 05.03.2012 р. Іншої заборгованості по орендній платі станом на 06.03.2012 р. у відповідача не було, а тому нарахування штрафу за період з 06.03.2012 р. по 06.04.2012 р. є безпідставним.

З огляду на вищевикладене до стягнення з відповідача підлягає штраф за період з 06.04.2012 р. по 22.10.2012 р. (200 днів), що складає 2 000,00 грн.

У відповідності з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як судові витрати до стягнення з відповідача окрім судового збору підлягають також витрати позивача на оплату послуг адвоката, доказом понесення яких є Платіжне доручення № 202 від 18.10.2012 р. на суму 2 000,00 грн.

Клопотання відповідача про відстрочку (розстрочку) виконання рішення суду суд відхиляє, оскільки належних доказів на підтвердження важкого матеріального становища відповідач не надав.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 199, 216, 231 ГК України, ст.ст. 174, 509, 526, 546, 549, 610, 612, 627, 759, 762, 764, 795 ЦК України, ст.ст. 4 3 , 33, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (79066, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівська фабрика по переробці вторинної сировини»(79066, АДРЕСА_2. Ідентифікаційний код 01878377) 12 801,16 грн. основного боргу; 2 000,00 грн. штрафу, всього - 14 801,16 грн., 1 359,58 грн. судового збору та 1 689,45 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В частині стягнення 4 200,12 грн. основного боргу та 300,00 грн. штрафу в позові відмовити.

4. В частині стягнення 9 680,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити

5. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 24.12.12р.