Постанова

від 29.12.2012 по справі 2а/2570/3749/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/3749/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2012 р.

м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Хрущ Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Євробудкомплектація» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

29.11.2012 Приватне підприємство «Євробудкомплектація» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) і просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 28.05.2012 № 0002122320 та № 0002132320. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що прийняті ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі - ПДВ) у розмірі 65 783,00 грн. (52 626,00 грн. за основним платежем та 13 157,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 60 520,00 грн. є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагента Приватного підприємства «Фірма «Володар» (далі - ПП «Володар») товари пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Угоди між позивачем та контрагентами (продавцями/покупцями), як на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень так і на момент звернення до суду у встановленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 65 783,00 грн. (основний платіж 52 626,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 13 157,00 грн.) та з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 60 520,00 грн. та як наслідок оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити та зазначив, що ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Володар» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 60 520,00 грн. та занижено суму ПДВ на 39 493,00 грн. В ході перевірки були використані акти Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - ДПІ у Вишгородському районі Київської області), а саме: від 09.09.2011 № 627/23-1/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за червень 20011 року», від 18.10.2011 № 733/23-1/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за серпень 2011 року» та від 26.12.2011 № 917/23-2/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за травень 2011 року». В ході проведення вищезазначених перевірок встановлено: ПП «Володар» відображені в податковій звітності за травень та серпень 2011 року правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Враховуючи те, що у ПП «Володар» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби згідно з ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) угоди укладені ПП «Володар» з контрагентами (покупцями та постачальниками) мають ознаки нікчемності. Таким чином, в порушення вимог ПК України позивачем занижено: податок на прибуток приватних підприємств на суму 60 520,00 грн. та ПДВ на загальну суму 65 783,00 грн., а тому винесені ДПІ у м. Чернігові ДПС податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач 13.02.2010 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЄ № 915266 (том № 1 а.с.135), взятий на податковий облік у ДПІ у м. Чернігові ДПС, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 15.06.2012 № 669/10/18-317 (том № 1 а.с.139) та з 20.05.2010 є платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом № 200074653 про реєстрацію платника ПДВ (том № 1 а.с.138).

Згідно довідки АА № 606709 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД-2005 є: 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.12.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 63.40.0 організація перевезення вантажів.

Судом встановлено, що на підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, направлення від 24.04.2012 № 2572/10/22-509 (том № 1 а.с.184) та відповідно до наказу від 24.04.2012 № 786 (том № 1 а.с.183) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Володар» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 10.05.2012 № 3056/22/36931731 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.9-34).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 60 520,00 грн. у тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 18 941,00 грн., за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в сумі 60 520,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки;

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, всього на суму 39 493,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на 34 199,00 грн., за серпень 2011 року на 5 294,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 28.05.2012 № 0002132320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 65 783,00 грн. (за основним платежем 52 626,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13 157,00 грн. (том № 1 а.с.7).

від 28.05.2012 № 0002122320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 60 520,00 грн. (том № 1 а.с.8);

Судом встановлено, що 22.11.2010 між ПП «Володар» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір № 22112010/1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби поліетиленові та комплектуючі (далі - продукція), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами та визначеними в рахунках-фактурах або Специфікаціях (додатках) до цього Договору, які є його невід'ємними частинами (том № 1 а.с.186-188). Якість даної продукції підтверджується заводськими сертифікатами якості та паспортами (том № 1 а.с.143-157).

Виконання даного договору підтверджується рахунками-фактури № 160505 від 16.05.2011 на суму з ПДВ 52 500,00 грн., № 170614 від 17.06.2011 на суму з ПДВ 46 319,89 грн., № 010801 від 01.08.2011 на суму з ПДВ 33 963,61 грн., видатковими накладними № 160505 від 16.05.2011 на суму з ПДВ 52 500,00 грн., № 170614 від 17.06.2011 на суму з ПДВ 46 319,89 грн., № 29 від 13.07.2011 на суму з ПДВ 106 425,90 грн., № 30 від 29.07.2011 на суму з ПДВ 76 545,97 грн., № 010801 від 01.08.2011 на суму з ПДВ 33 963,61 грн., податковими накладними від 16.05.2011 № 52 на суму з ПДВ 52 500,00 грн., від 17.06.2011 № 139 на суму з ПДВ 46 319,89 грн., від 13.07.2011 № 29 на суму з ПДВ 106 425,90 грн., від 29.07.2011 № 30 на суму з ПДВ 76 545,97 грн., від 01.08.2011 № 1 на суму з ПДВ 33 963,61 грн., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а оплата проведена згідно платіжних доручень № 109 від 17.06.2011 на суму 46 319,89 грн., № 120 від 15.07.2011 на суму 106 425,90 грн., № 127 від 02.08.2011 на суму 76 545,97 грн., № 89 від 24.05.2011 на суму 52 500,00 грн., № 128 від 03.08.2011 на суму 33 963,61 грн. (том № 1 а.с.43-45, 49-51, 60-63, 72-73,77-79, 164, 168,170, 174, 176,179, 181).

Дана продукція перебувала на складі позивача орендованого згідно договору № 75-10/11 від 01.11.2011, відповідно до якого Орендодавець (ДП «ГазСпецСервіс») передає, а Орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно: склад загальною площею 36 кв.м.; навіс, огороджений сіткою, загальною площею 50 кв.м; офісне приміщення загальною площею 10 кв.м. (далі - об'єкт оренди), який знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 8. Об'єкт оренди передається Орендареві в оренду для здійснення підприємницької діяльності (п.1.2 Договору). Стан об'єкта оренди на момент укладення Договору придатний для використання у відповідності з п.1.2 Договору (том № 1 а.с.140-141).

В подальшому придбана у ПП «Володар» продукція позивачем реалізована, а саме: ПФ «Будтехсервіс» (договір № 100211 від 10.02.2011), ТОВ «ЕК» Інтерком» (договір № 100111 від 10.01.2011), ТОВ «Електротехнічна компанія «Інтерком» (договір № 01-06/2011) (том № 1 а.с.189-197) та ПП «ГазСпецСервіс», ТОВ СП «Агродім», ДП «Семенівське лісове господарство».

Виконання вищезазначених договорів підтверджується: видатковими накладними № ЕБК0000012 від 27.05.2011 на суму з ПДВ 58 321,20 грн., № ЕБК0000016 від 21.06.2011 на суму з ПДВ 27 195,02 грн., № ЕБК0000017 від 21.06.2011 на суму з ПДВ 21 575,77 грн., № ЕБК0000027 від 18.07.2011 на суму з ПДВ 56 428,52 грн., № ЕБК0000029 від 18.07.2011 на суму з ПДВ 24 210,86 грн., № ЕБК0000036 від 29.07.2011 на суму з ПДВ 80 575,79 грн., № ЕБК0000037 від 01.08.2011 на суму з ПДВ 35 014,06 грн., актами приймання-передачі товару від 27.05.2011, від 21.06.2011, податковими накладними від 27.05.2011 № 12 на суму з ПДВ 60 776,62 грн., від 08.06.2011 № 0000015 на суму з ПДВ 27 195,02 грн., від 08.06.2011 № 0000016 на суму з ПДВ 21 575,77 грн., від 14.07.2011 № 0000027 на суму з ПДВ 56 428,52 грн., від 14.07.2011 № 0000029 на суму з ПДВ 24 210,86 грн., від 29.07.2011 № 0000037 на суму з ПДВ 80 575,79 грн., від 01.08.2011 № 0000039 на суму з ПДВ 35 014,06 грн., довіреностями на отримання товару № 330 від 21.06.2011, № 331 від 21.06.2011, № 52 від 18.07.2011, № 40/1 від 29.07.2011, № 0283 від 01.08.2011, оборотно-сальдовими відомостями позивача за 2011 рік, реєстрами документів та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а оплата проведена згідно платіжних доручень № 117517 від 08.06.2011 на суму 21 575,77 грн., № 117516 від 08.06.2011 на суму 27 195,02 грн., № 453 від 14.07.2011 на суму 108 603,06 грн., № 314 від 29.07.2011 на суму 50 000,00 грн., № 342 від 18.08.2011 на суму 30 577,42 грн., № 1801 від 23.05.2011 на суму 70 000,00 грн., № 456 від 02.08.2011 на суму 35 014,06 грн. (том № 1 а.с.46-48,52-59, 64-71,74-76, 80-82, 171-173, 175, 177-178, 180,198-215, 225-250, том № 2 а.с.1-16).

З акту перевірки вбачається, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 позивачем задекларовано податковий кредит по ПДВ в сумі 372 065,00 грн.

Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем норм ПК України є акти перевірок ПП «Володар» (контрагент позивача) ДПІ у Вишгородському районі Київської області, якими встановлено ознаки нікчемності правочинів.

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкової накладної, що належним чином оформлена.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаних контрагентів та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на акти ДПІ у Вишгородському районі Київської області щодо контрагента позивача, а саме: від 09.09.2011 № 627/23-1/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за червень 20011 року», від 18.10.2011 № 733/23-1/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за серпень 2011 року» та від 26.12.2011 № 917/23-2/31988783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за травень 2011 року» не береться судом до уваги, оскільки правочини здійснені між позивачем та ПП «Володар» в передбаченому законом порядку нікчемними не визнані.

Також, не береться судом до уваги посилання представника відповідача на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ПП «Володар» (контрагент позивача), оскільки вирок по даній справі відносно контрагента позивача не винесено (том № 1 а.с.90-91).

Враховуючи вищезазначене є безпідставними і висновки ДПІ у м. Чернігові ДПС щодо наявності порушення вимог позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку) по операціям з вказаними контрагентами.

Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Всі передбачені вище вимоги (у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю) позивачем виконані в повному обсязі, що свідчить про неправомірне донарахування податку на прибуток приватних підприємств за його не сплату.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 28.05.2012 № 0002122320 та № 0002132320.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 28.05.2012 № 0002122320 та № 0002132320.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Євробудкомплектація» (код 36931731) судовий збір в розмірі 1 340 (одна тисяча триста сорок) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: підпис О.М.Тихоненко

З оригіналом згідно

Постанова суду від 26.12.2012 не набрала законної сили.

Суддя: О.М. Тихоненко