Ухвала

від 22.05.2013 по справі 2а/2570/3749/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3749/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Євробудкомплектація" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 28.05.2012 № 0002122320 та № 0002132320.

Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року Державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, направлення від 24.04.2012 № 2572/10/22-509 (том № 1 а.с.184) та відповідно до наказу від 24.04.2012 № 786 (том № 1 а.с.183) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Володар» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 10.05.2012 № 3056/22/36931731 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.9-34).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 44.1, п.44.2 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 60 520,00 грн. у тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 18 941,00 грн., за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в сумі 60 520,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки;

2. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, всього на суму 39 493,00 грн., в тому числі за липень 2011 року на 34 199,00 грн., за серпень 2011 року на 5 294,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 28.05.2012 № 0002132320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 65 783,00 грн. (за основним платежем 52 626,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13 157,00 грн. (том № 1 а.с.7).

від 28.05.2012 № 0002122320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 60 520,00 грн. (том № 1 а.с.8);

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2010 року між ПП «Володар» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір № 22112010/1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби поліетиленові та комплектуючі (далі - продукція), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими Сторонами та визначеними в рахунках-фактурах або Специфікаціях (додатках) до цього Договору, які є його невід'ємними частинами (том № 1 а.с.186-188). Якість даної продукції підтверджується заводськими сертифікатами якості та паспортами.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання даного договору підтверджується рахунками-фактури № 160505 від 16.05.2011 на суму з ПДВ 52 500,00 грн., № 170614 від 17.06.2011 на суму з ПДВ 46 319,89 грн., № 010801 від 01.08.2011 на суму з ПДВ 33 963,61 грн., видатковими накладними № 160505 від 16.05.2011 на суму з ПДВ 52 500,00 грн., № 170614 від 17.06.2011 на суму з ПДВ 46 319,89 грн., № 29 від 13.07.2011 на суму з ПДВ 106 425,90 грн., № 30 від 29.07.2011 на суму з ПДВ 76 545,97 грн., № 010801 від 01.08.2011 на суму з ПДВ 33 963,61 грн., податковими накладними від 16.05.2011 № 52 на суму з ПДВ 52 500,00 грн., від 17.06.2011 № 139 на суму з ПДВ 46 319,89 грн., від 13.07.2011 № 29 на суму з ПДВ 106 425,90 грн., від 29.07.2011 № 30 на суму з ПДВ 76 545,97 грн., від 01.08.2011 № 1 на суму з ПДВ 33 963,61 грн., реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а оплата проведена згідно платіжних доручень № 109 від 17.06.2011 на суму 46 319,89 грн., № 120 від 15.07.2011 на суму 106 425,90 грн., № 127 від 02.08.2011 на суму 76 545,97 грн., № 89 від 24.05.2011 на суму 52 500,00 грн., № 128 від 03.08.2011 на суму 33 963,61 грн. (том № 1 а.с. 43-45, 49-51, 60-63, 72-73, 77-79, 164, 168, 170, 174, 176, 179, 181).

Дана продукція перебувала на складі позивача орендованого згідно договору № 75-10/11 від 01.11.2011 року, відповідно до якого Орендодавець (ДП «ГазСпецСервіс») передає, а Орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно: склад загальною площею 36 кв.м.; навіс, огороджений сіткою, загальною площею 50 кв.м; офісне приміщення загальною площею 10 кв.м. (далі - об'єкт оренди), який знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 8. Об'єкт оренди передається Орендареві в оренду для здійснення підприємницької діяльності (п.1.2 Договору). Стан об'єкта оренди на момент укладення Договору придатний для використання у відповідності з п.1.2 Договору (том № 1 а.с. 140-141).

В подальшому придбана у ПП «Володар» продукція позивачем реалізована, а саме: ПФ «Будтехсервіс» (договір № 100211 від 10.02.2011), ТОВ «ЕК» Інтерком» (договір № 100111 від 10.01.2011), ТОВ «Електротехнічна компанія «Інтерком» (договір № 01-06/2011) (том № 1 а.с. 189-197) та ПП «ГазСпецСервіс», ТОВ СП «Агродім», ДП «Семенівське лісове господарство».

Виконання вищезазначених договорів підтверджується: видатковими накладними № ЕБК0000012 від 27.05.2011 на суму з ПДВ 58 321,20 грн., № ЕБК0000016 від 21.06.2011 на суму з ПДВ 27 195,02 грн., № ЕБК0000017 від 21.06.2011 на суму з ПДВ 21 575,77 грн., № ЕБК0000027 від 18.07.2011 на суму з ПДВ 56 428,52 грн., № ЕБК0000029 від 18.07.2011 на суму з ПДВ 24 210,86 грн., № ЕБК0000036 від 29.07.2011 на суму з ПДВ 80 575,79 грн., № ЕБК0000037 від 01.08.2011 на суму з ПДВ 35 014,06 грн., актами приймання-передачі товару від 27.05.2011, від 21.06.2011, податковими накладними від 27.05.2011 № 12 на суму з ПДВ 60 776,62 грн., від 08.06.2011 № 0000015 на суму з ПДВ 27 195,02 грн., від 08.06.2011 № 0000016 на суму з ПДВ 21 575,77 грн., від 14.07.2011 № 0000027 на суму з ПДВ 56 428,52 грн., від 14.07.2011 № 0000029 на суму з ПДВ 24 210,86 грн., від 29.07.2011 № 0000037 на суму з ПДВ 80 575,79 грн., від 01.08.2011 № 0000039 на суму з ПДВ 35 014,06 грн., довіреностями на отримання товару № 330 від 21.06.2011, № 331 від 21.06.2011, № 52 від 18.07.2011, № 40/1 від 29.07.2011, № 0283 від 01.08.2011, оборотно-сальдовими відомостями позивача за 2011 рік, реєстрами документів та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а оплата проведена згідно платіжних доручень № 117517 від 08.06.2011 на суму 21 575,77 грн., № 117516 від 08.06.2011 на суму 27 195,02 грн., № 453 від 14.07.2011 на суму 108 603,06 грн., № 314 від 29.07.2011 на суму 50 000,00 грн., № 342 від 18.08.2011 на суму 30 577,42 грн., № 1801 від 23.05.2011 на суму 70 000,00 грн., № 456 від 02.08.2011 на суму 35 014,06 грн. (том № 1 а.с. 46-48, 52-59, 64-71, 74-76, 80-82, 171-173, 175, 177-178, 180, 198-215, 225-250, том № 2 а.с. 1-16).

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки вбачається, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 позивачем задекларовано податковий кредит по ПДВ в сумі 372 065,00 грн.

Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем норм ПК України є акти перевірок ПП «Володар» (контрагент позивача) ДПІ у Вишгородському районі Київської області, якими встановлено ознаки нікчемності правочинів.

Згідно з ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що вказані в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкової накладної, що належним чином оформлена.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаних контрагентів та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що правочини здійснені між позивачем та ПП «Володар» в передбаченому законом порядку нікчемними не визнані.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання представника відповідача на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ПП «Володар» (контрагент позивача) є необґрунтованим, оскільки вирок по даній справі відносно контрагента позивача не винесено (том № 1 а.с.90-91).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що висновки ДПІ у м. Чернігові ДПС щодо наявності порушення вимог позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку) по операціям з вказаними контрагентами є безпідставними.

Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що всі передбачені вище вимоги (у тому числі щодо документального підтвердження понесених витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю) позивачем виконані в повному обсязі, що свідчить про неправомірне донарахування податку на прибуток приватних підприємств за його не сплату.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 28.05.2012 № 0002122320 та № 0002132320.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2013 року.

.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.