Постанова

від 20.12.2012 по справі 2а-3434/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. справа № 2а-3434/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузишин Р.М.

представника позивача: приватної виробничо-торгової фірми ''Авас''-Кривоніс В.Р.

представників відповідача: Івано-Франківської митниці та Заступника начальника Івано-Франківської митниці Боднарчука Василя Дмитровича -Тимів С.П., Кіт Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватної виробничо-торгової фірми ''Авас''до Івано-Франківської митниці та Заступника начальника Івано-Франківської митниці Боднарчука Василя Дмитровича про визнання протиправним наказу Івано-Франківської митниці №22 від 31.01.2012 року про проведення позапланової перевірки, -

ВСТАНОВИВ :

В Івано-Франківський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом звернулася ОСОБА_5 до Івано-Франківської митниці та Заступника начальника Івано-Франківської митниці Боднарчука Василя Дмитровича про визнання протиправним наказу Івано-Франківської митниці №22 від 31.01.2012 року про проведення позапланової перевірки приватної виробничо-торгової фірми ''Авас''; протиправною та скасування постанови від 12.04.2012 року №82/20600/12 в справі про порушення митних правил, прийняту заступником начальника Івано-Франківської митниці Боднарчуком Василем Дмитровичем; зупинення дії наказу Івано-Франківської митниці №22 від 31.01.2012 року та постанови №82/20600/12 від 12.04.2012 року в справі про порушення митних правил.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 року адміністративну справу в частині позовних вимог Кривоніс Василя Романовича в інтересах ОСОБА_5 до Івано-Франківської митниці та Заступника начальника Івано-Франківської митниці Боднарчука Василя Дмитровича (далі по тексту - відповідач) щодо визнання протиправним наказу Івано-Франківської митниці №22 від 31.01.2012 року про проведення позапланової перевірки приватної виробничо-торгової фірми ''Авас'', від'єднано в самостійне провадження та передано для автоматизованого перерозподілу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями від 05.11.2012 року справу передано на розгляд судді Чуприні О.В., яким ухвалою від 08.11.2012 року справу призначено до судового засідання.

У розгляді справи 27.11.2012 року ухвалою суду замінено первинного позивача ОСОБА_5 належним позивачем - приватною виробничо-торговою фірмою ''Авас''(далі по тексту - позивач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України ''Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності''та пункту 3 Указу Президента України ''Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності''прийняв 31.01.2012 року протиправний наказ №22 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки приватної виробничо-торгової фірми ''Авас''за період з 01.02.2009 року по 01.02.2012 року, оскільки у наказі не визначено жодної із встановлених законом підстав для здійснення позапланових заходів. Відтак, за умови невиконання відповідачем вимог коментованих нормативно-правових актів, які є обов'язковими при призначенні і проведенні позапланових виїзних перевірок будь-яким органом державного контролю, оскаржуваний наказ підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві, крім того суду пояснив, що вимоги Закону України ''Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності''розповсюджуються на спірні правовідносини в повному обсязі, оскільки обмеження, які визначені статтею 2 даного Закону, і на які вказує відповідач, стосується лише митного контролю на кордоні, при перетині товару, і а ж ніяк не після ввезення його на митну територію України. Тобто, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів митного контролю саме на кордоні. До того ж, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №10-рп/2008 визнано неконституційними зміни у статтю 2 вказаного Закону в редакції від 28.12.2007 року. За таких умов, всі органи контролю в тому числі митні органи зобов'язанні дотримуватися вимог статті 6 Закону України ''Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності''в частині виключних підстав для призначення позапланової перевірки. Серед визначених Законом підстав відсутня підставі, які можуть виникати із ''Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України''.

Відповідач позов не визнав, його представниками суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог мотивоване тим, що органи державної митної служби в силу вимог статей 41, 60 і 69 Митного кодексу України, чинного на час дії спірних правовідносин, вправі здійснювати перевірку та облік товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України. Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує. За змістом пункту 4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, у позаплановому порядку перевірки можуть проводитися у разі виявлення фактів, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи. За умови виявлення перевірочними заходами фактів можливого порушення позивачем вимог митного законодавства, 31.01.2012 року відповідачем як підстава прийнято оскаржуваний наказ №22.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з мотивів вказаних в письмовому запереченні, та пояснили суду, що за період, який охоплюється наказом №22, позивачем вантажно-митними деклараціями заявлялося, що для перевезення вантажу використовувалися умови DDU без сплати транспортних витрат. В той же час, за наслідками проведеної відповідачам перевірочної роботи встановлено, що перевезення окремого товару, який розмитнювався на умовах DDU здійснювали на замовлення позивача фізичні особи-підприємці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 На думку відповідачі це свідчить про факт перевезення вантажу позивачем на умовах FCA. Позивачем не заявлено за встановленою формою відомості, які стосуються вартості транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості товарів і спричинило їх недобір, тобто здійснено умисне заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей з метою зменшення розміру сплати митних платежів. У зв'язку із цим для прийняття оскаржуваного наказу були всі наявні підстави, визначені пунктом 4 вказаного Порядку. Щодо стосується дії Закону України ''Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності''на спірні правовідносини щодо призначення позапланових виїзних перевірок вказали, що згідно статті 2 вказаного Закону в редакції на січень 2012 року і на час розгляду справи дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення митного контролю. У зв'язку із цим, просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Позивач -приватна виробничо-торгова фірма ''Авас''зареєстрована як юридична особа із присвоєним ідентифікаційним кодом 22163978, яка в період з 2009 рік по 2012 рік здійснювала декларування товарів, що переміщувалися через митний кордон України.

31.01.2012 року начальником Івано-Франківської митниці Ячкуринським О.О. прийнято наказ №22 ''Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності приватною виробничо-торгівельною фірмою ''Авас''за період з 01.02.2009 року по 01.02.2012 року''.

Вирішуючи позовні вимоги про правомірність прийнятого наказу суд зазначає, що дослідженню підлягають питання наявності законодавчо встановлених підстав і повноважень у митного органу для призначення такої перевірки та фактичних обставин, які можуть буди приводом, до її призначення.

Суд у відповідності до вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуючи питання, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин зазначає, що станом на січень 2012 року спірні правовідносини були врегульовані Митним кодексом України, в редакції Закону від 11.07.2002 року, та Порядком проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, в редакції затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1730 від 23.12.2004 року (далі по тексту - Порядок).

До 13.03.2012 року Митний кодекс України, в редакції Закону від 11.07.2002 року, визначав засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулював економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Даний Кодекс був спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

За змістом вимог пунктів 15 і 16 статті 1 вказаного Кодексу митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Відповідно до вимог статті 41 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Приписами статей 60 і 69 Митного кодексу України визначено, що перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Системний аналіз коментованих норм Кодексу вказує на те, що за умови наявності достатніх підстав про порушення законодавства України, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи, на підставі письмового розпорядження керівника митного органу може здійснюватися митний контроль і після закінчення операцій митного контролю, в тому числі шляхом перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю, а також достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Аналогічна норма здійснення митного контролю, необхідність проведення якого не передбачена відповідними плановими заходами, відображена і в пункті 4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, за змістом якої у позаплановому порядку, серед іншого, перевірки можуть проводитися у разі виявлення фактів, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи.

Таким чином, із урахуванням вказаних норм матеріального права, відповідач - митний орган, за рішенням його керівника, має право приймати рішення у формі наказу щодо призначення позапланових перевірок суб'єктів господарювання з питань митної справи за наявності підстав, визначених статтею 69 Митного кодексу України та пунктом 4 Порядку.

Щодо доводів позивача про необхідність дотримання відповідачем вимог статті 6 Закону України ''Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності''та пункту 3 Указу Президента України ''Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності'', суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 Закону України ''Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності''(в редакції на час дії спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів митного контролю.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №10-рп/2008 визнано неконституційними зміни у статтю 2 вказаного Закону в редакції від 28.12.2007 року.

В той же 01.06.2010 року до даної статті Закону внесено зміни Законом №2299-VІ і викладено її в новій редакції, за змістом якої дія Закону України ''Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності''не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів митного контролю.

Щодо вимог пункту 3 Указу Президента України ''Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності'', то суд зазначає, що підстави для призначення позапланових перевірочних заходів, визначені підпунктами ''а'', ''б''і ''д''пункту 3 вказаного Указу, не суперечать положенням статті 69 Митного кодексу України та пункті 4 Порядку.

Досліджуючи доводи представників відповідача щодо наявності підстав, визначених статтею 69 Митного кодексу України та пунктом 4 Порядку, для призначення позапланової перевірки позивача з питань митної справи за період з 01.02.2009 року по 01.02.2012 року, суд виходить із наступного.

Із наявних у матеріалах справи первинних документів судом встановлено, що позивачем у вантажно-митних деклараціях (далі по тексту - ВМД) №206000001/9/002026 від 07.05.2009 року та № 206000001/9/002212 від 18.05.2009 року у графі 20 визначено умови поставки DDU. У графах 42, 45 і 46 ВМД вказана вартість товару (фактурна вартість), а в графах 18 і 21 ВМД зазначено ідентифікацію транспортних засобів перевезення, а саме державні номерні знаки «АТ 6825 АМ / АТ 5832 ХХ». Така ідентифікація номерів автомобілів продубльована у накладних CMR (далі по тексту - CMR) №302024 від 05.05.2009 року, в графах 16, 17 і 23 яких вказано перевізника ''ПП ОСОБА_6''.

Позивачем у графі 44 ВМД №206000001/9/002026 від 07.05.2009 року, у відповідності до наказу Державної митної служби України №1048 від 12.12.2007 року ''Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення'', визначено кодом, які саме документи він подав із ВДМ, а саме:

1602 ''Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності''№20600/01/2000/000320 від 27.11.2008 року;

1801 ''Попередня митна декларація (ПД)''№206000001.9.100782.001 від 05.05.2009 року;

1809 ''Пакет сек'юрпак''№АА 0528889 від 06.05.2009 року;

2730 ''Накладна CMR'' №302024 від 05.05.2009 року;

3105 ''Рахунок-фактура (інвойс)''№7/09/ЕХР від 30.04.2009 року;

3141 ''Пакувальний лист''№ б/н від 05.05.2009 року;

4100 ''Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів''№1 від 20.03.2007 року;

4103 ''Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)»№ 1/3 від 30.04.2009 року;

5090 ''Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) (ДПА України)''№394 від 13.04.2009 року;

7000 ''Сертифікат про походження товару невизначеної форми''№PL/MF/AC 0395146 від 05.05.2009 року;

9000 ''Інші некласифіковані документи'', в даному випадку класифікаційне рішення №КТ-206-100-04 від 30.06.2004 року. Інших документів не зазначено.

Дані документи у свою чергу було подано позивачем до митного оформлення. В зазначеній графі ВМД відсутні документи, які б підтверджували вартість транспортних витрат. Так само вони не зазначені у ВМД №20600001/9/002212 від 18.05.2009 року і були відсутні і під час здійснення митного оформлення по такій декларації.

За таких обстави, позивачем вказаними ВМД заявлено, що для перевезення вантажу використовувались умови поставки DDU без сплати транспортних витрат.

У відповідності до Міжнародних правил про тлумачення термінів ''Інкотермс'', підготовлених Міжнародною торговою палатою у 1953 році (у редакції 1990 року, яка дія на час подачі ВМД), введених в дію Указом Президента України №567/94 від 04.10.1994 року (далі по тексту - Інкотермс), поставка на умовах DDU означає: ''продавець зобов'язаний укласти на звичайних умовах і за свій рахунок договір перевезення товару за прийнятим напрямом і звичайним способом до погодженого пункту в зазначеному місці призначення. Якщо пункт не погоджений або якщо він не визначений практикою, то продавець може обрати пункт у зазначеному місці призначення, який найкраще підходить для його цілей''.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив і підтвердив завіреними копіями документів, що Івано-Франківською митницею здійснено співставлення митної вартості, зазначеної у ВМД, із митною вартістю аналогічних товарів, яка наявна в Державній митній службі України, в результаті чого виникли сумніви щодо правильності декларування митної вартості, а саме в заниженні митної вартості товарів, тобто не включення в митну вартість товарів транспортних витрат. В результаті цього митниця 17.08.2011 року направила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 запит на отримання інформації, що стосується вище зазначеного перевезення. 25.08.2011 року Івано-Франківською митницею отриману відповідь від фізичної особи-підприємця, заявки-замовлення приватної виробничо-торгової фірми ''Авас''на перевезення і копії рахунків, відповідно до яких позивачем здійснено оплату за перевезення товару, який вказаний у ВМД №206000001/9/002026 від 07.05.2009 року, №206000001/9/002212 від 18.05.2009 року і CMR №302024 від 05.05.2009 року.

Із вказаного вище можна дійти висновку, що перевезення вантажу позивачем здійснювалось на умовах FCA.

Згідно із Інкотермс FCA (франко - перевізник) - «''Франко-перевізник''означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибирати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність. Якщо згідно з торговим звичаєм потрібна допомога продавця щодо укладення договору з перевізником (наприклад, у випадку використання залізничного або повітряного транспорту), то продавець може діяти на ризик і за рахунок покупця», і покупець зобов'язаний - «за свій рахунок укласти договір перевезення товару із зазначеного місця, за винятком випадків, передбачених у пункті А.3а.»

Аналогічні обставини встановлено судом із наявної у матеріалах справи поданої для митного оформлення ВМД №206000009/2010/005027 від 16.09.2010 року і CMR №б/н від 14.09.2010 року. Серед документів, долучених до такої ВМД, також відсутні документи, які б підтверджували вартість транспортних витрат. У CMR №б/н від 14.09.2010 року позивач перевізником зазначено «ФОП ОСОБА_7», ідентифікаційний номер транспортного засобу «НОМЕР_1 / НОМЕР_2».

У судовому засіданні представник відповідача пояснив і підтвердив документально, що на запит Івано-Франківської митниці від 18.08.2011 року №10/23-2/4524-ЕП отримано завірені копії документів, наданих перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, відповідно до яких позивачем здійснено оплату перевезення вантажу, зазначеного у ВМД №206000009/2010/005027 від 16.09.2010 року.

Таким чином, позивачем не заявлено за встановленою формою відомості, які стосуються вартості транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості товарів і спричинило їх недобір, тобто здійснено умисне заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей з метою зменшення розміру сплати митних платежів.

По вищевказаних обставинах представник позивача у судовому засіданні пояснень не надав, спростування доводів відповідача щодо можливого порушення митного законодавства при визначенні митної вартості товарів за ВМД №206000001/9/002026 від 07.05.2009 року, №206000001/9/002212 від 18.05.2009 року та №206000009/2010/005027 від 16.09.2010 року, не спростував.

На переконання суду вказані вище обставини підтверджують факти, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи, а відтак і є такими, що визначені статтею 69 Митного кодексу України та пунктом 4 Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Перевірка таких фактів можлива за умови виконання оскаржуваного наказу.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи наказ №22 від 31.01.2012 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавчими актами України, а позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 25.12.2012 року.