Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а-7840/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. № 2а-7840/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Сташко А.І., відповідача Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакутек Україна» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень -рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакутек Україна»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22 серпня 2012 року № 0003022320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 40 250 грн. та від 22 серпня 2012 року № 0003032320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 43 750 грн., у тому числі за основним платежем -35 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 750 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 03.08.2012 р. №203/22-40/35621360, про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товару, придбаного підприємством у ТзОВ «Укртрансзапчастина», у зв'язку із відсутністю поставок товару та укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Дійсність господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Зазначає, що невиконання контрагентом -продавцем вимог податкового законодавства при фактичному здійсненні господарської операції не є підставою для притягнення до відповідальності позивача. Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представники позивача Сташко А.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Томашівський О.Г. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що проведеною ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС позаплановою виїзною перевіркою ТзОВ «Вакутек Україна»з питань здійсненні взаємовідносин з ТзОВ «Укртрансзапчастина»в період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року встановлено порушення пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: завищено валові витрати за ІІІ квартал 2011 року на суму 175 000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 40 250 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2011 року на суму 40 250 грн. та пп. 198.1, пп. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на суму 35 000 грн., в т.ч. в липні 2011 року на суму 12 500 грн., в серпні 2011 року на суму 12 500 грн. та вересні 2011 року на суму 10 000 грн. у зв'язку із безтоварністю угоди, укладеної ТзОВ «Вакутек Україна»з ТзОВ «Укртрансзапчастина». В ході проведення перевірки використано акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 19.12.2011 року № 1277/23-3/32393259 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Укртрансзапчастина»(код ЄДРПОУ 32393259) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.10.2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні господарських операцій вказаним суб'єктом господарювання в період з квітня 2011 року по жовтень 2011 року. До перевірки не представлено товарно-транспортних накладних чи будь-яких інших документів, які б підтверджували перевезення товару (барабанів з твердосплавними лопостями), що свідчить про ненадходження вищевказаного товару від ТОВ «Укртрансзапчастина»та відповідно про відсутність фактичного отримання ТзОВ «Вакутек Україна»вищевказаного товару від даного суб'єкта господарювання. Згідно даних акту №1277/23-3/32393259 від 19.12.2011р., у ТзОВ «Укртрансзапчастина»відсутні виробничі потужності, транспортні засоби, достатня кількість штатних працівників на підприємстві достатніх для здійснення господарської діяльності. Вказані обставини свідчать про штучне формування ТзОВ «Укртрансзапчастина»податкового кредиту за охоплений перевіркою період за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливо проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера. Таким чином, ТзОВ «Укртрансзапчастина»відобразило господарські операції щодо придбання товарів, які фактично не відбувались, а отже є нікчемними. Відтак, у ТзОВ «Вакутек Україна»відсутні правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по господарських операціях з контрагентом ТзОВ «Укртрансзапчастина». Вважає спірні податкові повідомлення -рішення від 22 серпня 2012 року № 0003022320 та № 0003032320 законними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакутек Україна», зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 21.12.2007 року (код ЄДРПОУ 35621360) та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Личаківському районі Львівської області Державної податкової служби з 24.12.2007 року.

ТзОВ «Вакутек Україна»є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Личаківському районі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100115832 від 14.05.2008 року.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Вакутек Україна»з питань здійсненні взаємовідносин з ТзОВ «Укртрансзапчастина»в період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

Перевірка проводилась згідно наказу від 24.07.2012 року № 339 та направлення на перевірку від 24.07.2012 року № 461 на підставі пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Результати перевірки оформлено актом від 03.08.2012 р. № 203/22-40/35621360, яким встановлено порушення:

- пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: завищено валові витрати за ІІІ квартал 2011 року на суму 175 000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 40 250 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 40 250 грн.;

- пп. 198.1, пп. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на суму 35 000 грн., в т.ч. в липні 2011 року на суму 12 500 грн., в серпні 2011 року на суму 12 500 грн. та вересні 2011 року на суму 10 000 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Личаківському районі Львівської області ДПС 22 серпня 2012 року прийнято податкові повідомлення -рішення:

- № 0003022320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 40 250 грн.

- № 0003032320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 43 750 грн. у тому числі за основним платежем -35 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -8 750 грн. .

Позивач податкові повідомлення -рішення від 22 серпня 2012 року № 0003022320 та № 0003032320 в адміністративному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем товару від ТзОВ «Укртрансзапчастина», витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей та у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаним контрагентом.

До таких висновків контролюючий орган прийшов у зв'язку з тим, що ТзОВ «Вакутек Україна» не представило до перевірки товарно-транспортні накладні та будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару від ТзОВ «Укртрансзапчастина», а також на підставі висновків актц ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 19.12.2011 року № 1277/23-3/32393259 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Укртрансзапчастина»(код ЄДРПОУ 32393259), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.10.2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні господарських операцій вказаним суб'єктом господарювання в період з квітня 2011 року по жовтень 2011 року, відтак вказаний контрагент здійснював господарські операції з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку -статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порівняльний аналіз наведених вище норм № 393/34 -ВР, Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу України свідчить про однаковий підхід законодавця до порядку формування та віднесення витрат до складу валових витрат та підстав формування платником податків податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що передумовою господарських взаємовідносин ТзОВ «Вакутек Україна»з ТзОВ «Укртрансзапчастина»був договір купівлі-продажу № 04/071, укладений 04.07.2011 року між ТзОВ «Укртрансзапчастина» (Продавець) з ТзОВ «Вакутек Україна» (Покупець), предметом якого є поставка та передання у власність покупця запчастини (барабани з твердосплавними лопостями).

На підтвердження таких своїх доводів позивач надав суду такі документи:

- договір купівлі-продажу № 04/071, укладений 04.07.2011 року між ТзОВ «Укртрансзапчастина» (Продавець) з ТзОВ «Вакутек Україна» (Покупець) (а.с. 21-23);

- податкову накладну № 108 від 05.08.2011 року на загальну суму 75 000 грн., в т. ч. ПДВ -12 500 грн. (а.с. 79);

- видаткову накладну № РН-0000108 від 05.08.2011 року на загальну суму 75 000 грн., в т. ч. ПДВ -12 500 грн. (а.с. 80);

- податкову накладну № 145 від 04.07.2011 року на загальну суму 75 000 грн., в т. ч. ПДВ -12 500 грн. (а.с. 81);

- видаткову накладну № РН-0000145 від 04.07.2011 року на загальну суму 75 000 грн., в т. ч. ПДВ -12 500 грн. (а.с. 82);

- банківські виписки про проведення оплати за товар № 86 від 09.08.2011 року, №100 від 05.09.2011 року та №108 від 22.09.2011 року (а.с.83-85).

Окрім договору, видаткових та податкових накладних, позивач не представив суду будь-яких інших доказів (довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, документів щодо порядку (способу) доставки придбаного товару та місця його подальшого зберігання, які б підтвердили товарність угод з вказаним контрагентом.

Згідно умов договору купівлі-продажу № 04/071, транспортування запчастин (барабанів з твердосплавними лопостями) повинно було здійснюватись автомобілем з пунктом відвантаження у м. Києві і терміном відвантаження протягом одного дня з моменту оплати авансу.

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження доставки товару з м.Києва, пояснивши, що такі поставки здійснювалась попутним транспортом.

З урахуванням того, що вартість одиниці барабану з твердосплавними лопостями становить 6250,00 грн., а їх поставка здійснювалась по 9-10 шт., то перевезення партії товару вартістю 60 000 -75 000 тис. без товаросупроводжуючих документів попутним транспортом, на думку, суду є неможливим.

Крім цього, згідно порядку розрахунків, визначених договором купівлі-продажу № 04/071, ТзОВ «Вакутек Україна» як покупець повинен був провести попередню оплату в розмірі 10% від ціни договору протягом трьох банківських днів з моменту заключення договору та остаточну оплату запчастин здійснити протягом п'яти банківських днів з моменту поставки.

Однак аналіз банківських виписок та вказаних у податкових і видаткових накладних дат дає суду підстави зробити висновок, що взаємовідносини сторін договору № 04/071 не відповідали умовам цього договору щодо порядку розрахунків та умовам відвантаження та транспортування.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі -Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Представлені позивачем документи (податкові та видаткові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, однак не підтверджують ні фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ні подальшого використання в господарській діяльності ТзОВ «Вакутек Україна»товарно-матеріальних цінностей за такими господарськими операціями.

За таких обставин наявність у позивача податкових накладних, виписаних зазначеним контрагентом, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, самі по собі не є безумовною підставою для включення таких до складу податкового кредиту та валових витрат за охоплений перевіркою період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правомірність висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій між ТзОВ «Вакутек Україна»та ТзОВ «Укртрансзапчастина» та правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Статтею 67 Конституції України закріплений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суб'єкт господарювання повинен здійснювати діяльність з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Намір одержати доход виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Вакутек Україна»і ТзОВ «Укртрансзапчастина», суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем не представлено суду будь -яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Однак помилковість висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ «Вакутек Україна»і ТзОВ «Укртрансзапчастина»не впливають на висновки щодо безтоварності господарських операцій між цими суб'єктами господарювання.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів на спростування висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій з ТзОВ «Укртрансзапчастина».

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 22 серпня 2012 року № 0003022320 та № 0003032320, суд дійшов висновку, що вони прийняті відповідачем з урахуванням вимог Податкового кодексу України і з дотриманням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкові повідомлення -рішення від 22 серпня 2012 року № 0003022320 та № 0003032320 винесені правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2012 року.