Ухвала

від 23.10.2014 по справі 2а-7840/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 876/942/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакутек Україна» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакутек Україна» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

2 вересня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакутек Україна» (далі - ТОВ «Вакутек Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2012 року № 0003022320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 40250 грн. та від 22 серпня 2012 року № 0003032320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 43750 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із таким судовим рішенням не погодилося ТОВ «Вакутек Україна», подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про задоволення позовних вимог. Обгрунтовуючи свою незгоду з постановою, позивач зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні спору не дав належної оцінки тому факту, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №203/22-40/35621360 від 3 серпня 2012 року про неправомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості товару, придбаного підприємством у ТзОВ «Укртрансзапчастина», у зв'язку із відсутністю поставок товару та укладення угоди без мети настання реальних наслідків, є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Дійсність господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Відсутність товаро-транспортних накладних не свідчить про нереальність поставки товару. Апелянт вказав, що невиконання контрагентом-продавцем вимог податкового законодавства при фактичному здійсненні господарської операції не є підставою для притягнення до відповідальності позивача. Також зазначив, що у встановленому порядку договір купівлі-продажу з ТОВ «Укртрансзапчастина» не визнавався. Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вакутек Україна» з питань здійсненні взаємовідносин з ТзОВ «Укртрансзапчастина» в період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

Результати перевірки оформлено актом від 03.08.2012 р. № 203/22-40/35621360, яким встановлено порушення ТОВ «Вакутек Україна»:

- пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: завищено валові витрати за ІІІ квартал 2011 року на суму 175000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 40250 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 40250 грн.;

- пп. 198.1, пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на суму 35000 грн., в т.ч. в липні 2011 року на суму 12500 грн., в серпні 2011 року на суму 12500 грн. та вересні 2011 року на суму 10000 грн.

22 серпня 2012 року ДПІ у Личаківському районі Львівської області прийнято податкові повідомлення -рішення:

- № 0003022320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 40250 грн.

- № 0003032320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 43750 грн. у тому числі за основним платежем - 35000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8750 грн..

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем товару від ТзОВ «Укртрансзапчастина», витрати по яких здійснено без фактичного придбання товаро-матеріальних цінностей та у зв'язку з нікчемністю правочинів, укладених з вказаним контрагентом.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки податкового органу правомірними з таких підстав.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротнікапітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 вище вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи викладене, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит та віднесення до валових витрат слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на на податкову вигоду.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Вакутек Україна» 4 липня 2011 року був укладений договір купівлі-продажу № 04/071 з ТзОВ «Укртрансзапчастина», згідно якого останнє взяло на себе зобов'язання поставити та передати у власність позивача запчастини (барабани з твердосплавними лопостями).

На підтвердження виконання торгових операцій було подано податкову накладну № 108 від 05.08.2011 року на загальну суму 75000 грн., в т.ч. ПДВ - 12500 грн. (а.с. 79), видаткову накладну № РН-0000108 від 05.08.2011 року на загальну суму 75000 грн., в т.ч. ПДВ - 12500 грн. (а.с. 80), податкову накладну № 145 від 04.07.2011 року на загальну суму 75000 грн., в т.ч. ПДВ - 12500 грн. (а.с. 81), видаткову накладну № РН-0000145 від 04.07.2011 року на загальну суму 75000 грн., в т.ч. ПДВ - 12500 грн. (а.с. 82), банківські виписки про проведення оплати за товар № 86 від 09.08.2011 року, №100 від 05.09.2011 року та №108 від 22.09.2011 року (а.с. 83-85).

Разом з тим, позивач не надав податковому органу та суду будь-яких інших доказів на підтвердження реального здійснення поставки, зокрема довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, наказів про відрядження працівника для отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно умов договору купівлі-продажу № 04/071 транспортування запчастин (барабанів з твердосплавними лопостями) повинно було здійснюватись автомобілем з пунктом відвантаження у м. Києві і терміном відвантаження протягом одного дня з моменту оплати авансу.

Позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження доставки товару з м. Києва до м. Львова.

Також відсутні документи, що підтверджують оприбуткування товару, місця його подальшого зберігання, та використання в господарській діяльності, які б підтвердили товарність угод з вказаним контрагентом.

Крім цього, згідно порядку розрахунків, визначених договором купівлі-продажу № 04/071, ТзОВ «Вакутек Україна» як покупець повинен був провести попередню оплату в розмірі 10% від ціни договору протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору та остаточну оплату запчастин здійснити протягом п'яти банківських днів з моменту поставки.

Однак аналіз банківських виписок та вказаних у податкових і видаткових накладних дат дає суду підстави зробити висновок, що взаємовідносини сторін договору № 04/071 не відповідали умовам цього договору щодо порядку розрахунків та умовам відвантаження та транспортування.

Враховуючи, що надані позивачем документи не підтверджують ні фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ні подальшого використання в господарській діяльності ТзОВ «Вакутек Україна» товаро-матеріальних цінностей за такими господарськими операціями, суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача щодо безпідставності висновків податкового органу про відсутність реального виконання договору купівлі-продажу.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вакутек Україна» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року у справі № 2а-7840/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В.Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено 28 жовтня 2014 року.