Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а-15813/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2012 року 10:25 № 2а-15813/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УКРМІСТАНТИКОР" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 листопада 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРМІСТАНТИКОР" (далі по тексту -позивач, ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі місті Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2012 року №0003922220 та №0003932220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-15813/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 грудня 2012 року.

11 грудня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву з метою надання додаткових доказів до 18 грудня 2012 року.

В судовому засіданні 18 грудня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 18 грудня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 06 листопада 2012 року №0003922220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 339 384,75 грн., у тому числі за основним платежем -297 406,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -41 978,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 06 листопада 2012 року №0003932220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 265 884,00 грн., в тому числі за основним платежем -220 416,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -45 468,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 26 жовтня 2012 року №325/22-20/32775132 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" (код ЄДРПОУ 32775132) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11 по 30.06.12" (далі по тексту -Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено наступні порушення: підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 297 406,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року -42 562,00 грн., ІІІ квартал 2011 року -79 201,00 грн., IV квартал 2011 року -7 728,00 грн., ІІ квартал 2012 року -167 915,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 220 416,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року -на 258,00 грн., за травень 2011 року -на 33 654,00 грн., за червень 2011 року -на 4 645,00 грн., за липень 2011 року -на 29 027,00 грн., за серпень 2011 року -на 29 482,00 грн., за вересень 2011 року -на 2 720,00 грн., за жовтень 2011 року -на 6 720,00 грн., за квітень 2012 року -на 113 919,00 грн.

Висновки Акта перевірки про порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України мотивовані наступним: станом на 30 червня 2012 року відповідно до договору №3/4 від 03 квітня 2009 року, укладеного з ПП "Структурна фірма "Харків-метал" на суму 230 000,00 грн., у ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" виникла кредиторська заборгованість за виконані роботи по антикорозійному захисту на таку ж суму за договором уступки права вимоги; однак сума кредиторської заборгованості до складу доходів не включена.

Висновки про порушення позивачем підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, мотивовані наступним: за результатами податкової перевірки контрагентів позивача -ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп", та перевірки контрагентів вказаних підприємств регіональні податкові органи повідомили відповідача про відсутність таких підприємств за юридичною адресою, відсутність у них основних засобів, складських приміщень, виробничих потужностей та інших адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності; про неможливість проведення зустрічної звірки деяких з названих підприємств; крім того, по взаємовідносинам з ТОВ "Бікор" позивач надав до перевірки податкову накладну у "факсовому вигляді" та не надав первинних документів.

Наведене, на думку відповідача, позбавляє первинні документи та податкові накладні, виписані ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп" та ТОВ "Бікор", юридичної доказовості, свідчить про укладання нікчемних правочинів, що виключає можливість формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, мотивуючи позовні вимоги наступним: контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були юридичними особами та платниками податку на додану вартість; податковий кредит та витрати підтверджені первинними документами та податковими накладними, оформленими відповідно до закону; придбані послуги та роботи використані у власній господарській діяльності; укладені правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР", виходячи з наступних підстав.

В частині висновків Акта перевірки про порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

За визначенням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Судом встановлено, що між ВАТ "Мостобуд" (замовник) та ПП "Структурна фірма Харків-Метал" (підрядник) укладено договір від 10 січня 2008 року, за умовами якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за дорученням замовника роботу. Сторонами складено та підписано акт здачі-приймання робіт від 14 березня 2008 року, згідно якого підрядником виконано роботи по антикорозійному захисту металоконструкцій мосту через р. Південний Буг на 1 103 км. площею 3000 м 2 на загальну суму 276 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -46 000,00 грн.

03 квітня 2009 року між ПП "Структурна фірма Харків-Метал" та ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" укладено договір уступки права вимоги №3/4, відповідно до пункту 1.2 якого ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" отримало право вимагати від ПП "Структурна фірма Харків-Метал" належного виконання наступних зобов'язань: грошовий платіж в сумі 276 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -46 000,00 грн., за виконання робіт по антикорозійному захисту металоконструкцій мосту.

04 квітня 2009 року ПП "Структурна фірма Харків-Метал" та ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" уклали додаткову угоду до договору уступки права вимоги від 03 квітня 2009 року №3/4, згідно якої обов'язок боржника по оплаті суми у розмірі 276 000,00 грн., у тому числі податку на додану вартість -46 000,00 грн., виникає не раніше 31 грудня 2009 року.

Доказів оплати суми у розмірі 276 000,00 грн., у тому числі податку на додану вартість -46 000,00 грн., позивачем до суду не надано.

Водночас, з огляду на умови зазначеної вище додаткової угоди вбачається, що строк позовної давності по оплаті права вимоги згідно договору уступки права вимоги від 03 квітня 2009 року №3/4 починає свій перебіг з 31 грудня 2009 року та спливає 31 грудня 2012 року, тобто станом на 30 червня 2012 року вважається таким, що не минув, відповідно, кредиторська заборгованість позивача не є заборгованістю за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про необхідність включення до складу доходів суми кредиторської заборгованості за роботи по антикорозійному захисту станом на 30 червня 2012 року є помилковими, а визначення грошового зобов'язання за даним епізодом порушення -протиправним.

В частині висновків Акта перевірки щодо порушення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України суд звертає увагу на наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР", ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп" та ТОВ "Бікор", мету придбання товарів/послуг, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (субпідрядник) та ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" (підрядник) укладено наступні договори: договір від 11 січня 2011 року №11/01, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується за завданням підрядника на свій ризик, власними силами виконати роботи з антикорозійного захисту металевих конструкцій автомобільних прогонових споруд відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих норм і стандартів, технічних умов та договору на об'єкті: "Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро в м. Києві (з підходами) на автомобільній ділянці Київ-Московський-Дарниця та автодорожніми розв'язками з Наддніпрянським шосе і Дніпровською набережною"; договір від 01 лютого 2011 року №01/02, відповідно до якого субпідрядник зобов'язується за завданням підрядника на свій ризик, власними силами виконати роботи по гідроізоляції мостового полотна автодорожніх мотових споруд відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих норм і стандартів, технічних умов та договору на об'єкті: "Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро в м. Києві (з підходами) на автомобільній ділянці Київ-Московський-Дарниця та автодорожніми розв'язками з Наддніпрянським шосе і Дніпровською набережною"; договір від 29 квітня 2011 року №29/01 відповідно до якого субпідрядник зобов'язується за завданням підрядника на свій ризик, власними силами виконати роботи з антикорозійного захисту металевих конструкцій автомобільних прогонових споруд залізничної естакади відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, діючих норм і стандартів, технічних умов та договору на об'єкті: "Залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро в м. Києві (з підходами) на автомобільній ділянці Київ-Московський-Дарниця".

Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за квітень, травень та липень 2011 року ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" виконало роботи з фарбування металоконструкцій автомобільних прогонових будов та залізничних прогонових будов, роботи з улаштування антикорозійного захисту металоконструкцій автомобільних прогонових будов та з улаштування гідроізоляційної мембрани на тротуарах та проїжджій частині прогонової будови на суму 12 311 903,00 грн.

ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" виписало позивачу податкові накладні, датовані квітнем, травнем та липнем 2011 року, на загальну суму 12 311 903,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 462 380,00 грн.

Оплата за поставлені роботи здійснена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок субпідрядника грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку.

29 листопада 2010 року між ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" (покупець) та ТОВ "ТД "Нафтотрейд" (продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яких вказується в розрахункових та накладних документах, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних ТОВ "ТД "Нафтотрейд" поставило протягом травня, липня та серпня 2011 року дизельне паливо та виписало податкові накладні на загальну суму 436 150,92 грн., у тому числі податок на додану вартість 79 589,00 грн.

11 лютого 2011 року між ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" (замовник) та ПП "Еліс Транс Сервіс" (експедитор) укладено договір, за умовами якого експедитор надає транспортно-експедиторські послуги, зокрема, зобов'язаний подавати під завантаження автопоїзда в справному стані і в узгоджені строки, мати на автотранспорт міжнародну страховку, свідоцтво про придатність автомобілів до авто перевозок, інформувати замовника про затримку транспорту тощо.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ПП "Еліс Транс Сервіс" надало транспортно-експедиторські послуги по м. Києву, по маршрутам Алчевськ-Київ, Сарни-Київ-Сарни, Харків-Київ, Київ-Чорноморськ.

ПП "Еліс Транс Сервіс" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 126 850,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 25 370,00 грн.

В оплату за придбані товари та послуги позивач перерахував на рахунки ТОВ "ТД "Нафтотрейд" та ПП "Еліс Транс Сервіс" грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

19 грудня 2011 року між ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" (підрядник) та ТОВ "Бікор" (субпідрядник) укладено договір №19/2011 на виконання робіт з антикорозійного захисту газгольдера доменного (проект 10619, об'єм 100 тис. м 3 ) газу на ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", відповідно до якого субпідрядник виконує роботи по антикорозійному захисту газгольдера доменного (проект 10619, об'єм 100 тис. м 3 ) газу на Алчевському металургійному комбінаті.

Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2012 року ТОВ "Бікор" виконало роботи з антикорозійного захисту металевих поверхонь та виписало податкову накладну від 30 квітня 2012 року №18 на загальну суму 683 514,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 113 919,00 грн.

В оплату за придбані роботи позивач перерахував на рахунок ТОВ "Бікор" грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" замовило у ТОВ "Антикор Груп" товар (ремкомплект Anticor) на суму 7 687,50 грн. Згідно рахунку-фактури від 08 червня 2011 року; ТОВ "Антикор Груп" виписало позивачу податкову накладну від 15 червня 2011 року №4 на загальну суму 9 225,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 537,50 грн., однак замовлений та оплачений позивачем товар не поставило.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Вирішуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" є здійснення діяльності у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель, виробництва будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, будівництво мостів і тунелів, інших будівельно-монтажних робіт.

Як підтверджують матеріали справи, роботи з антикорозійного захисту металевих конструкцій та з гідроізоляції мостового полотна автодорожніх мотових споруд, виконані ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", придбавались позивачем з метою виконання господарських зобов'язань перед ТОВ "Гідроінжбуд" за договорами підряду від 07 вересня 2009 року №38, від 24 червня 2010 року №22 та від 30 червня 2010 року №23; роботи по антикорозійному захисту газгольдера доменного (проект 10619, об'єм 100 тис. м 3 ) газу на Алчевському металургійному комбінаті, виконані ТОВ "Бікор", позивач замовляв з метою виконання зобов'язань за договором підряду від 11 квітня 2012 року №027/1-501 перед ПАТ "Алчевський металургійний комбінат"; придбане у ТОВ "ТД "Нафтотрейд" дизельне паливо використано позивачем безпосередньо під час здійснення своєї господарської діяльності, зокрема для роботи компресора; придбані у ПП "Еліс Транс Сервіс" транспортно-експедиційні послуги замовлялись позивачем з метою поставки матеріалів та обладнання до місць виконання робіт для третіх осіб (наприклад, ТОВ "Харківбудкомплект"); замовлений у ТОВ "Антикор Груп" товар (ремкомплект Anticor) позивач мав на меті використати при виконанні робіт у межах своєї господарської діяльності.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії наступних документів: копії господарських договорів, актів виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних підрядних робіт, довідок про вартість будівельних робіт, податкових накладних по взаємовідносинам із замовниками робіт - ТОВ "Гідроінжбуд", ПАТ "Алчевський металургійний комбінат"; актів списання товарно-матеріальних цінностей (у тому числі дизельного палива), відомостей обліку роботи компресорів; заявок на перевезення товару, видаткових накладних, сертифікатів якості товару, товарно-транспортних накладних, фотознімки споруджених об'єктів.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ №558208 на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Таким чином, наявність у ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" на момент вчинення спірних операцій ліцензії на будівництво свідчить про відповідність вказаного підприємства встановленим ліцензійним вимогам, зокрема щодо наявності виробничих потужностей, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи викладене, на думку суду, господарські операції ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп" та ТОВ "Бікор" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На підтвердження правомірності формування витрат по спірним операціям в матеріалах справи наявні копії відповідних розрахункових та первинних документів.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп", ТОВ "Бікор", а також з ТОВ "Гідроінжбуд", ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентами, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на час здійснення спірних господарських операцій підприємства-контрагенти -ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп", ТОВ "Бікор", а також з ТОВ "Гідроінжбуд", ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", як і на час вирішення спору, зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та робіт з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пунктів підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення -протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп", ТОВ "Бікор", у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача -ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп", ТОВ "Бікор" -були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем товарів та робіт у ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп", ТОВ "Бікор" безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

При вирішенні спору суд врахував, що поставка товарів ТОВ "Антикор груп" не здійснена, разом з тим, за умови підтвердження мети подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності придбаного товару, згідно приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг є подією, на підставі якої виникає право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", ТОВ "ТД "Нафтотрейд", ПП "Еліс Транс Сервіс", ТОВ "Антикор груп", ТОВ "Бікор", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість є помилковими.

Суд вважає помилковими посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Бікор", зокрема, акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, та податкової накладної, виписаної вказаним підприємством, оскільки відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України та пункту 6 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (далі по тексту - Порядок), визначено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Частина друга пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу встановлює, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Позивач скористався таким правом та подав заперечення на Акт перевірки разом із первинними документами та податковою накладною від 30 квітня 2012 року №18 по взаємовідносинам з ТОВ "Бікор".

Відповідач у своєму листі від 06 листопада 2012 року №12604/10/22-225 повідомив позивача про порушення ним строків подання заперечень та залишення їх без розгляду.

Між тим, суд звертає увагу, що Акт перевірки отримано директором ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" 26 жовтня 2012 року, заперечення на Акт перевірки подано 02 листопада 2012 року, тобто протягом п'яти робочих днів з дня отримання Акта перевірки, як і передбачено в пункті 86.7 статті 86 Податкового кодексу України та пункті 6 розділу IV Порядку.

За таких підстав, відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зобов'язаний був врахувати подані позивачем заперечення та додані до нього документи.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 06 листопада 2012 року №0003922220 та №0003932220 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "УКРМІСТАНТИКОР" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМІСТАНТИКОР" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 06 листопада 2012 року №0003922220 та №0003932220.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМІСТАНТИКОР" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко