Рішення

від 24.12.2012 по справі 5023/5255/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/5255/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діром Груп" (м. Харків) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Тавільжанка, Харківська обл.) про стягнення 44676,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - Павленко О.В. (довіреність від 30.11.12 р.);

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діром Груп", звернувся до господарського суду в Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за поставлений товар за договором поставки з відстрочкою платежу від 14.09.12 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 44676,16 грн., з яких сума основного боргу - 36720,00 грн., 3% річних у сумі 93,56 грн., сума інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 36,72 грн., сума штрафних санкцій у вигляді пені - 467,80 грн., 24% річних за користування чужими грошовими коштами та сума штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6609,60 грн. Судові витрати в розмірі 1609,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.12 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі №5023/5255/12 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.12.12 р. о 11:15.

Ухвалою суду від 03.12.12 р. розгляд справи було відкладено на 17.12.12 р.

Ухвалою суду від 17.12.12 р. розгляд справи було відкладено на 24.12.12 р.

24.12.12 р. до канцелярії господарського суду Харківської області від представника позивача надійшов супровідний лист, в якому позивач просив долучити до матеріалів справи документи згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.12 р. позов підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання 24.12.12 р. не з'явився, ухвала від 03.12.12 р., що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданому позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15256516 від 30.11.12 р., повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти "за зазначеною адресою не проживає"

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов'язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Згідно наданого представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №341635 від 30.11.12 р., виданого державним реєстратором Мірошніченко Л.І., оригінал якого залучено до матеріалів справи, місцезнаходження відповідача зазначено за адресою: АДРЕСА_1, тобто адресою, яка вказана позивачем у позові, та, за якою судом була направлена ухвала про порушення провадження у справі від 21.11.12 р., ухвала про відкладення розгляду справи від 03.12.12 р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 17.12.12 р. Ніяких записів про зміну місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації витяг не містить.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.09.12 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діром Груп" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки з відстроченням платежу, відповідно до якого позивач зобов"язався передати (поставити) на умовах договору у власність відповідача будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі, а відповідач зобов"язався прийняти товар у власність та оплатити його на умовах, передбачених договором. Поставка товару повинна була відбуватися партіями.

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент, ціна та кількість товару, що поставляються за договором визначаються у видаткових накладних на товар, які є невід"ємними частинами договору і формуються на підставі замовлень покупця.

Згідно з п. 4.2. договору оплата товару повинна була здійснюватися протягом 30 (тридцяти) календарних діб з моменту отримання відповідачем кожної партії товару.

Позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 36720,00 грн., а відповідач прийняв товар, відповідно до договору, що підтверджується видатковою накладною №14/09/12-313 від 14.09.12 р., яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою відповідача, що підтверджує факт поставки позивачем товару.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача 26.10.12 р. було надіслано претензію з вимогою сплатити загальну суму боргу у розмірі 36720,00 грн. Проте відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості перед позивачем.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 36720,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разу порушення покупцем (відповідачем) строків опати товару, постачальник (позивач) має право вимагати оплати цієї вартості, сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % річних від суми заборгованості, а також сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості. В тому разі, якщо прострочення оплати перевищує 20 (двадцять) календарних днів покупець (відповідач) додатково в день настання двадцятиденного прострочення сплачує штраф в розмірі 18% від простроченої суми.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% річних від суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 24% річних від суми заборгованості в сумі 467,80 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми штрафних санкцій у вигляді пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 467,80 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 18%, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 6609,60 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційного збільшення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 36,72 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 93,56 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІРОМ ГРУП" (код ЄДРПОУ 35857343, ІПН 358573420384, п/р 26003410116147 в ХЦВ АТ "Регіон-банк" м. Харків, МФО 351254) заборгованість в сумі 36720,00 грн., пеню в розмірі 467,80 грн., суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 36,72 грн., 3% річних в сумі 93,56 грн., 24% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 748,48 грн., штраф в сумі 6609,60 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.12.2012 р.

Суддя Сальнікова Г.І.