Рішення

від 25.12.2012 по справі 17/5014/2707/2012(11/5014/648/2012)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.12 Справа № 17/5014/2707/2012(11/5014/648/2012).

За позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в особі Луганської філії, м. Луганськ

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Артемівський відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ

про стягнення 66 528 грн. 00 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача -не прибув;

від відповідача -не прибув;

від 3-ї особи - Дашко Т.І., довіреність № 14042 від 17.12.2012.

Суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 66528 грн. 00 коп..

При первісному розгляді спору рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2012 у справі № 11/5014/648/2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2012 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.09.2012 у справі №11/5014/648/2012 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 13.09.2012 у справі № 11/5014/648/2012 підставами для направлення справи на новий розгляд до господарського суду Луганської області стало те, що суди обох інстанцій не перевірили Договір на відповідність його чинному законодавству та надати йому правову оцінку та відповідність проведення самих прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що ціна нерухомого майна згідно експертного висновку станом на 31.08.11 складає: 839299,00 грн. без ПДВ а з Протоколу видно, що його стартова ціна під час проведення прилюдних торгів становила 671439,20 без ПДВ.

Пунктом 3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна встановлено, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 15.12.1999 за № 865/4158.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Статтею 43 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Колегія суддів Вищого господарського суду звернула увагу судів попередніх інстанцій, що при вирішенні даного спору треба було провести правову оцінку стартової ціни предмету іпотеки у відповідності до Закону України «Про іпотеку».

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права та їх скасування з направленням справи на новий розгляд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в процесі виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу від 09.10.2009, реєстровий номер 1547, про звернення стягнення на нерухоме майно: приміщення продовольчого магазину, що належить ТОВ «МАКРО МАРКЕТ», загальною площею 768,60 кв. м, розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, буд. 16м, державним виконавцем вказане майно було описане, оцінене та передане на реалізацію.

21.12.2011 відповідачем були проведені прилюдні торги з реалізації вказаного майна, за результатами яких складений протокол № 23/134/11/1 проведення прилюдних торгів (т.1, а.с.11), відповідно до якого заставне майно, стартова ціна якого становила 671439 грн. 20 коп., реалізоване за 672000 грн. 00 коп.; сума винагороди відповідачеві відповідно до вказаного протоколу становить 100128 грн. 00 коп., тобто 14,9% вартості реалізованого майна;

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про іпотеку»розмір гарантійного внеску не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки; таким чином, розмір винагороди спеціалізованій організації, що проводила торги, також не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу заставного майна;

Отже, розмір винагороди відповідача за здійснення процедури реалізації майна значно перевищує встановлені законом 5 відсотків від початкової ціни продажу майна, що у даному випадку не повинно перевищувати 33600,00 грн.

У зв'язку тим, що на користь відповідача було перераховано 100128,00 грн., а не 33600,00 грн., як повинно бути згідно умов чинного законодавства, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача незаконно отриманих грошових коштів у сумі 66528 грн. 00 коп.

Письмовими відзивами та поясненнями на позовну заяву відповідач проти позову заперечив з підстав, у них зазначених.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Міністерством юстиції України та Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція»укладено Генеральний договір №1 від 14.01.2011 про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень (далі -Генеральний договір) (т.1, а.с. 24-30).

Згідно п. 1.2 Генерального договору при виконанні його положень сторони керуються Законами України «Про державну виконавчу службу», «;Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158 (із змінами), Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 № 42/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 19.07.1999 за № 480/3773 (із змінами), Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 745/4038 (із змінами) (далі за текстом -Тимчасове положення), іншими нормативними актами України та Генеральним договором.

В процесі виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу від 09.10.2009, реєстровий номер 1547, про звернення стягнення на нерухоме майно: приміщення продовольчого магазину, що належить ТОВ «МАКРО МАРКЕТ», загальною площею 768,60 кв. м, розташоване за адресою: м. Луганськ, кв. Мирний, буд. 16м (т.1, а.с. 9), державним виконавцем Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було складено акт опису та арешту майна від 22.11.2010.

Вказаний виконавчий напис нотаріусом було вчинено у відповідності з умовами укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ПП «МАКРО МАРКЕТ» іпотечного договору від 17.07.2006 (т.1, а.с. 70 -76).

31.08.2011 державним виконавцем винесена постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до висновку про оцінку вартості майна його вартість була визначена у розмірі 839299 грн. 00 коп.

Позивач погодився із оцінкою, про що на адресу Артемівського ВДВС Луганського МУЮ позивачем надіслано відповідного листа.

26.10.2011 між Артемівським ВДВС Луганського МУЮ та відповідачем у даній справі укладено договір № 23/134/11/1 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмету іпотеки) (т.1, а.с.31-32), умовами пункту 3.1 якого визначено, що розмір винагороди відповідачеві становить 14,9% від стартової суми арештованого нерухомого майна.

24.11.2011 державним виконавцем складено акт уцінки арештованого майна на 20%, до 671439 грн. 20 коп.

26.12.2011 Артемівським ВДВС Луганського МУЮ та відповідачем у справі підписано акт № 23/134/11/1 про виконання робіт з реалізації арештованого нерухомого майна (предмету іпотеки), відповідно до якого ціна проданого майна склала 672000 грн. 00 коп., розмір винагороди відповідача як спеціалізованої організації склав 14,9%, що дорівнювало 100128 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ у розмірі 16688 грн. 00 коп.

11.01.2012 державним виконавцем Артемівського ВДВС Луганського МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа.

У позовній заяві та додатково наданих суду письмових поясненнях позивач зазначив, що Закон України «Про іпотеку»має вищу юридичну силу, ніж Тимчасове положення, а відповідно до ст. 44 Закону України «Про іпотеку»розмір гарантійних внесків не може перевищувати 5% початкової ціни продажу предмета іпотеки. Позивач зауважив, що чинним законодавством передбачено, що розмір гарантійного внеску та розмір винагороди спеціалізованій організації повинні бути однаковими і не можуть перевищувати 5% початкової ціни продажу предмета іпотеки. Позивачем фактично було сплачено гарантійний внесок у розмірі 100128 грн. 00 коп., що не відповідає вказаним положенням Закону України «Про іпотеку», а тому незаконно отримані позивачем кошти у розмірі 66528 грн. 00 коп. підлягають стягненню з останнього на користь позивача у справі.

При цьому позивач послався на приписи ст. 387 Цивільного кодексу України.

Відповідач та третя особа проти позову заперечують.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 387 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, спірні грошові кошти отримані відповідачем від позивача як гарантійний внесок у межах процедури реалізації арештованого нерухомого майна, що здійснювалася відповідачем на виконання укладеного з Артемівським ВДВС Луганського МУЮ договору.

Відповідач здійснює свою діяльність в рамках Закону України «Про виконавче провадження», що є спеціальним Законом який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 вказаного Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 вказаного Закону.

На виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду у даній справі, які в силу ст. 111 12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом досліджуються питання відповідності Договору чинному законодавству та відповідності проведення самих прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині 8 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Пунктом 2.10 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна в редакції, чинній на час проведення торгів, визначено що гарантійний внесок - це завдаток, який за одним лотом сплачує фізична або юридична особа, розмір якого дорівнює сумі винагороди спеціалізованої організації за надані нею послуги з реалізації майна, визначеній виходячи зі стартової ціни лота.

Пунктом 3.1 Тимчасового положення визначено, що розмір винагороди за надані послуги з реалізації арештованого майна не повинен перевищувати з урахуванням податку на додану вартість 15 відсотків від вартості майна. У разі якщо майно реалізоване за ціною, вищою від стартової, спеціалізована організація здійснює перерахунок винагороди пропорційно до збільшення ціни майна та зазначає у протоколі прилюдних торгів суму винагороди, яку покупець повинен додатково сплатити, а також рахунок спеціалізованої організації, на який необхідно сплатити дані кошти. У разі переоцінки майна у зв'язку з його нереалізацією пропорційно зменшується розмір винагороди спеціалізованої організації.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про іпотеку»У прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується. Розмір гарантійного внеску не може перевищувати 5 відсотків початкової ціни продажу предмета іпотеки.

З вищенаведеного вбачається, що визначення поняття та правової природи гарантійного внеску не ставить у залежність розмір винагороди до гарантійного внеску, а навпаки, визначає, що гарантійний внесок повинен дорівнювати сумі винагороди, тоді як обмежень щодо суми саме винагороди Закон України «Про іпотеку»не містить, а пункт 3.1 Тимчасового положення встановлює таке обмеження на рівні 15 відсотків від вартості майна.

Таким чином, суд дійшов висновку про відповідність умов спірного договору нормам чинного законодавства, а тому і про його дійсність.

Крім того, суд звертає увагу на те, що реалізація спірного майна відбувалась в межах виконання виконавчого напису нотаріусу в примусовому порядку за участю органа виконання рішень, тому постає питання щодо заявлення позову до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»в особі Луганської філії, оскільки по суті примусове виконання та розподіл грошових коштів отриманих від реалізації арештованого майна здійснює державний виконавець в межах виконавчого провадження. Отже, у разі незгоди з таким розподілом, стягувач не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про визнання його дій неправомірними.

Колегія суддів Вищого господарського суду звернула увагу судів попередніх інстанцій, що при вирішенні даного спору треба було провести правову оцінку стартової ціни предмету іпотеки у відповідності до Закону України «Про іпотеку».

Згідно частини 5 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уціняється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

В матеріалах справи міститься повідомлення про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна зі стартовою ціною 839299,00 грн., яка відповідала на 100 % вартості майна, визначеної згідно акту оцінки майна.

У зв'язку з тим, що торги не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців, 24.11.2011 було складено акт про уцінку арештованого майна менш як на 30% до 671439,20 грн.

В подальшому, при проведенні повторних торгів, арештоване майно було придбане за продажною ціною 672000,00 грн., виходячи зі стартової ціни 671439,20 грн.

Таким чином, стартова ціна арештованого майна при його продажі була визначена вірно.

Враховуючи все викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з віднесенням судових витрат на позивача, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 29.12.2012.

Суддя О.С. Фонова