Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а-15962/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 грудня 2012 року № 2а-15962/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтервал" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій протиправними, скасування припису від 26.10.2012, та постанов № 190/12 від 07.11.2012 та № 191/12 від 07.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервал" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій з проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012, визнання протиправними та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012 та постанов № 190/12 від 07.11.2012 та № 191/12 від 07.11.2012.

У судовому засіданні 24.12.2012 був допитаний свідок ОСОБА_1, який в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України був приведений до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України був ознайомлений.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не проводилась позапланова перевірка позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а було лише формально складено акт, в якому водночас не вказано підстав для проведення перевірки та зазначено, що перевірку було проведено в присутності управляючого позивач ОСОБА_1, однак не зазначено якими документами підтверджено його повноваження представляти інтереси позивача при проведенні державного архітектурно - будівельного контролю. Також позивач посилався на те, що акт перевірки, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис не були надані в порядку встановленому чинним законодавством уповноваженому представнику позивача для ознайомлення, а були направлені на адресу позивача поштою.

Водночас позивач посилався на те, що ним не могло бути допущено порушення абзацу 3 пункту 5 та абзацу 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" , оскільки він не був та ніколи не міг бути замовником будь - якого будівництва у корпусі та будівлі літ. А, літ. Б, розміщених на території Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноармійській (Великій Васильківській) 143/2 у Печерському районі міста Києва, оскільки він користується лише частиною зазначених приміщень на підставі договору оренди № 14/07-2011 від 14.07.2011, відповідно до мов якого він не може без згоди орендодавця втручатися в роботу внутрішніх інженерних мереж чи здійснювати переобладнання майна.

У судовому засіданні 24.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 18.12.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов позивач обґрунтовував тим, що його посадові особи при проведенні перевірок та винесенні приписів і постанов діяли правомірно, виключно на підставі чинного законодавства та у межах наданих повноважень. Також відповідач посилався на те, що під час проведення перевірки встановлено зміну функціонального призначення будівлі, що підтверджується договором оренди № 14/07-2011 від 14.07.2011 згідно пункту 1.3 якого позивач використовує майно для розміщення закладів торгівлі та обслуговування, громадського харчування, розважальних закладів, банківських установ, офісів, встановлення банкоматів, аптечних закладів, що підпадає під визначення реконструкції, оскільки згідно свідоцтва про право власності на санітарно-побутовий корпус (літ. А) від 2005 Серія ЯЯЯ № 355840 та свідоцтва про право власності на клуб заводу (літ. Б) від 29.09.2005 Серія № 35841 це санітарно-побутовий комплекс та клуб заводу відповідно, при цьому з фотофіксації проведеної інспектором під час проведених перевірок вбачається очевидна реконструкція, внаслідок, якої змінено геометричні розміри (наприклад, заклад торгівлі «Фора»), влаштовано вхідні групи, які не відображені в оціночних актах на будівлі.

Також відповідач зазначив про те, що посилання позивача на відсутність повноважень у ОСОБА_1, який згідно наказу від 01.11.2005 призначений на посаду управляючого ТОВ «Інтервал», на отримання акту перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та присутності під час її проведення, не відповідають дійсності, оскільки він є відповідальним працівником підприємства та згідно статуту позивача є учасником даного товариства, який має право брати участь в управлінні його справами.

У судовому засіданні 24.12.2012 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.12.2012 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

26.10.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, відповідно до якого у присутності голови правління ПАТ (ВАТ) "Київський завод електротранспорту" Школьнік Валерії Іванівни (власник), управляючого ТОВ "Інтервал" ОСОБА_1 (орендар) відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 на підставі листа ВАТ "АК "Київводоканал" № 08/6062 від 20.09.2012 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПАТ (ВАТ) «Київській завод електротранспорту»Голова правління Школьнік Валерія Іванівна (вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 143/2) - орендар "Интервал - Плаза" на об'єкті будівництва - реконструкція корпусів та будівель майнового комплексу Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноармійській (Велика Васильківська), 143/2 у Печерському районі міста Києва.

Відповідно до зазначеного акту за результатами перевірки встановлено наступне: "За результатами перевірок з - виїздом на місце 22.10.2012 (о 10 год. 00 хв.) 26.10.2012 (о 15 год. 30хв.) та розгляду документів наданих до Інспекції Головою правління ПАТ ВАТ «Київській завод електротранспорту»Школьнік В.І., а саме: перелік № 1 майна переданого до статутного фонду № 30-07/7003 від 27.09.2005, договір оренди земельної ділянки від 16.07.2004 ВВЕ № 757927 для експлуатації та обслуговування будівель та споруд заводу (з ситуаційною схемою), свідоцтво про право власності на санітарно-побутовий корпус (літ. А) від 29.09.2005 Серія ЯЯЯ № 355840, свідоцтво про право власності на клуб заводу (літ. Б) від 29.09.2005 Серія ЯЯЯ № 35841, договір оренди (будівлі літ. А, літ. Б) укладений з ТОВ «Інтервал»14.07.2011 №14/07-2011, технічних паспортів БТІ на будівлі літ. А, літ. Б, (додаються) встановлено експлуатацію самовільно реконструйованих корпусів і будівель заводу (згідно ситуаційної схеми Кадастровий № 8000000000:79:083:0040 технічна документація) у якості станцій технічного обслуговування, автомийок, офісних приміщень, багатофункціонального комплексу «Інтервал Плаза»з розміщенням закладів торгівлі та обслуговування, громадського харчування, розважальних закладів, банківських установ, офісних приміщень, аптечних закладів без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушення ст. 31, ч. 1 ст. 34 та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Тобто самовільно виконані будівельні роботи із перебудови, змінено геометричні розміри, потужність, функціональне призначення, поліпшено умови експлуатації, реконструйовано фасади. Відповідно до вимог ДБН В. 1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та інструктивної безпеки будівель і споруд, будівельних конструкцій та основ», ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво (додаток-М), Порядку віднесення об'єктів до IV і V категорії складності затверджений постановою КМУ від 27.04.2011 № 557 зазначений об'єкт віднесено до V категорії складності (клас можливих наслідків від відмови будівлі - ССЗ) ".

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 26.10.2012 відповідно до яких за результатами позапланової перевірки проведеної на об'єкті - реконструкція корпусів та будівель майнового комплексу Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 143/2 у Печерському районі м. Києва виявлено порушення частини першої статті 34, частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме, експлуатацію самовільно реконструйованого корпусу та будівлі літ. А, літ. Б, у якості багатофункціонального комплексу "Інтервал - Плаза" з розміщенням-закладів торгівлі та обслуговування, громадського харчування, розважальних закладів, банківських установ, офісних приміщень, аптечних закладів, які розміщуються на території Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 143/2 у Печерському районі м. Києва без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, при тому, що зазначений об'єкт віднесено до V категорії складності.

Також Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було видано директору ТОВ "Інтервал" припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012, в якому з метою усунення порушень висунуто вимогу заборонити з 05.11.2012 експлуатацію самовільно реконструйованих будівлі та корпусу Київського заводу електротранспорту ( багатофункціональний комплекс "Інтервал - Плаза") та усунути встановлені правопорушення відповідно до вимог діючого законодавства.

Супровідним листом № 7/26-89/2610/02/3 від 26.10.2012, в якому було зазначено про те, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 07.11.2012, акт від 26.10.2012, протоколи від 26.10.2012 та припис від 26.10.2012 були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервал".

07.11.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було винесено постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності:

- № 190/12, якою за самовільну реконструкцію корпусу та будівлі літ. А., літ. Б. розміщених на території Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 143/2 у Печерському районі міста Києва без дозволу на виконання будівельних робіт, при тому, що зазначений об'єкт віднесено до V категорії складності, чим порушено часину першу статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервал" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 5 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 1006200 грн.;

- № 191/12, якою за експлуатацію самовільно реконструйованих корпусу та будівлі літ. А., літ. Б. розміщених на території Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноарміська (Велика Васильківська), 143/2 у Печерському районі міста Києва без дозволу на виконання будівельних робіт, при тому, що зазначений об'єкт віднесено до V категорії складності, чим порушено частину восьму статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервал" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 1006200 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервал" вважаючи протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з проведення його перевірки, а акт від 26.10.2012, приписи від 26.10.2012 та постанови № 190/12 від 07.11.2012 та № 191/12 від 07.11.2012 протиправними та такими, що підлягають касуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо оскарження дій відповідача з проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Діяльність уповноважених осіб відповідача з проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, з огляду на що не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав.

Отже, дії відповідача з проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012 не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки дії відповідача по здійсненню перевірки позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012 самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначених дій неправомірними, а отже позовна вимога щодо визнання вказаних дій відповідача неправомірними є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Згідно з пунктів 16, 17 зазначеного Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Пунктами 18, 19 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011, встановлено, що акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Отже, державний архітектурно-будівельний контроль має здійснюватись у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва та у разі виявлення за його результатами порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності разом в актом складається протокол разом та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до акту від 26.10.2012 перевірка проводилась у присутності управляючого позивача ОСОБА_1.

Допитаний у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив про те, що за його присутності відповідачем жодних перевірок позивача не проводилось та посадові особи позивача з зазначеного питання до нього не звертались.

Доказів та обґрунтувань на спростування того факту, що перевірка в присутності ОСОБА_1 не проводилась відповідачем суду не надано.

Відповідно до акту від 26.10.2012 було встановлено порушення позивачем статті 31, частини першої статті 34 та частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 31 зазначеного Закону врегульовано порядок розробки та затвердження проектної документації на будівництво.

Частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно статтею 39 зазначеного Закону врегульовано порядок прийняття в експлуатацію закінченим будівництвом об'єктів, зокрема, частиною восьмою встановлено заборону експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Таким чином зазначеними нормами права врегульовано питання щодо розробки та затвердження проектної документації на будівництво, початку виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінченим будівництвом об'єктів та встановлено обов'язки та заборони для замовників будівельних робіт.

Відповідно до договору оренди № 14/07-2011 від 14.07.2011 укладеного з ВАТ "Київський завод електротранспорту" позивач є орендарем нежитлової будівлі санітарно - побутового корпусу, що розташована за адресою м. Київ, вул. Червоноарміська, 143/2 (літера А) та нежитлової будівлі клубу заводу, що розташована а адресою м. Київ, вул. Червоноарміська, 143/2 (літера Б), які були йому надані в оренду для розміщення закладів торгівлі та обслуговування громадського харчування, розважальних закладів, банківських установ, офісів, встановлення банкоматів, аптечних закладів.

Відповідно до пунктів 4.16 та 4.17 зазначеного договору орендар не має права втручатись в роботу внутрішніх інженерних мереж, самостійно проводити їх ремонт та змінювати останніх у майні, а у випадку виникнення необхідності проведення зазначених робіт повинен узгодити їх з орендодавцем, а також не може здійснювати без письмового дозволу орендодавця переобладнання майна, яке тягне за собою зміну існуючого технічного паспорту.

Отже, позивач є лише орендарем нежитлової будівлі санітарно - побутового корпусу, що розташована за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2 (літера А) та нежитлової будівлі клубу заводу , що розташована а адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2 (літера Б) та відповідно до умов договору оренди не має повноважень без відповідного письмового дозволу орендодавця чи узгодження з ним переобладнання майна, яке тягне за собою зміну існуючого технічного паспорту чи проводити ремонт внутрішніх інженерних мереж.

Допитаний у якості свідка у судовому засіданні управляючий позивача ОСОБА_1 зазначив про те, що позивачем будівельних робіт в орендованих за договором № 14/07-2011 від 14.07.2011 приміщенням не здійснювалось.

Відповідачем доказів чи обґрунтувань на підтвердження того, що позивачем проводись будівельні роботи чи реконструкція в приміщеннях, які розміщуються на території Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 143/2 у Печерському районі м. Києва суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивач будівельних робіт в приміщеннях, які розміщуються на території Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 143/2 у Печерському районі м. Києва не здійснював, суд дійшов висновку про те, що ним не могло бути допущено порушення статті 31, частини першої статті 34 та частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"

З урахуванням наведеного, та враховуючи те, що позивачем не могло бути допущено порушення статті 31, частини першої статті 34 та частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також те, що припис видається відповідачем у випадку виявлення за результатами архітектурно - будівельного контролю порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення припису позивачу.

Постановами про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 190/12 від 07.11.2012 та № 191/12 від 07.11.2012на позивача було накладено штраф за порушення "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 та абзацу 6 пункту частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат; експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Отже, суб'єктами правопорушення, відповідальність за яке передбачена зазначеним нормами права, є суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника водночас.

Як було встановлено судом позивач не виконував будівельних робіт в приміщеннях, які розміщуються на території Київського заводу електротранспорту на вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 143/2 у Печерському районі м. Києва, а отже позивач не є суб'єктом правопорушень відповідальність за які передбачена абзацом 3 пунктом 5 та абзацом 6 пункту частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач не є суб'єктом правопорушення відповідальність за які передбачена абзацом 3 пунктом 5 та абзацом 6 пункту частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", то у відповідача були відсутні правові підстави для накладення на позивач штрафних санкцій та винесення постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 190/12 від 07.11.2012 та № 191/12 від 07.11.2012

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінали квитанцій про сплату судового збору на загальну суму 32 грн. 19 коп.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервал" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними дій з проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012, визнання протиправними та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012 та постанов № 190/12 від 07.11.2012 та № 191/12 від 07.11.2012 - задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012.

3.Визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 190/12 від 07.11.2012 та № 191/12 від 07.11.2012.

4.В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій з проведення перевірки позивача на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.10.2012 - відмовити.

5.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""Інтервал" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 30,00 коп. ( тридцять грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов