Постанова

від 27.12.2012 по справі 5002-29/1051-2010

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2012 року Справа № 5002-29/1051-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Голика В.С.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача Покідько Людмила Яківна, довіреність № 20-3/5891-2 від 27.12.11, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго";

відповідача не з'явився, державне підприємство "Будівельне управління ГУ МВС України в Криму";

розглянувши апеляційну скаргу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 25 червня 2012 року у справі № 5002-29/1051-2010

за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95026) в особі Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гарнаєва, 67-а, Феодосія, 98112)

до державного підприємства "Будівельне управління ГУ МВС України в Криму" (вул. Вузлова, 10, Сімферополь, 95047)

про стягнення 176313,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго»в особі Феодосійської філії звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про стягнення заборгованості в сумі 104 932, 70 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої збільшив період нарахування заборгованості, який становить з листопада 2006 року по квітень 2010 року та просив стягнути 176 313, 34 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2012 року у справі № 5002-29/1051-2010 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник вважає порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заявник зазначає, що у силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору та матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.12 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням від 14.11.12 суддю Голика В.С. замінено у складі колегії на суддю Гоголя Ю.М.

Розпорядженням від 18.12.12 суддю Сотула В.В.. замінено у складі колегії на суддю Голика В.С.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

31.01.03 між орендним підприємством «Феодосіятеплокомуненерго», правонаступником якого є орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго»в особі Феодосійської філії (теплопостачальна організація), та державним підприємством будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії №117 (теплопостачання житлового будинку по вул. Айвазовського, 27), відповідно до розділу 1 якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки та порядку передбаченому даним договором (т.2,а.с.14-19).

Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія надається споживачеві у вигляді гарячої води на потреби опалення у період опалювального сезону на максимальне годинне навантаження 0,263 Гнал./час за температурним графіком 95-70 град.С, з тиском не нижче 5,0 м.вод.ст. вище статичного напору будівлі.

Згідно з пунктом 5.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється виключно у грошовій формі згідно встановленим тарифам за розрахунковий період. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що при встановленні приладу обліку теплової енергії у споживача кількість відпущеної теплової енергії визначається за показаннями приладу з урахуванням втрат у теплових мережах згідно і розподіляється між споживачами рівномірно відповідно до займаної площі.

Теплопостачальна організація зобов'язана відпускати теплову енергію на опалення приміщень опалювальною площею 4342,1 кв.м.; вартість 1 Гкал теплоенергії 55,06 грн. (п.п. „б" п. 6.2 договору).

Відповідно до п.п. „а" п. 6.3 договору споживач зобов'язаний сплачувати за відпущену теплову енергію на опалення щомісячно у опалювальний сезон, за умови передплати не менш 25%.

Згідно пункту 10.1 договору даний договір набирає чинності з 01.12.02 і діє до 01.12.03 та пролонгується на усі наступні роки, якщо за місяць до закінчення кожного строку його дії не надійде заяви від однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляду.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін; прийняття рішення господарським судом; ліквідації сторін.

У грудні 2002 року на об'єкті відповідача були встановлені прилади обліку теплової енергії на точках вводу №1 та №2 згідно актів прийняття теплового вузла обліку (т.4,а.с.113,114).

З листопада 2006 року по березень 2010 року відповідачем на об'єкті, розташованому по вул. Айвазовського, 27 у м. Судак, споживалася теплова енергія.

У наведений період відповідачем самостійно проводилися зняття показників лічильників на точках вводу №1 та №2, що підтверджується розрахунками спожитої теплової енергії на підставі показників приладів (т.4,а.с.29-48). Наведені розрахунки скріплені печаткою відповідача.

На підставі даних про обсяги, які подавалися відповідачем, позивач видавав рахунки на оплату спожитої теплової енергії на загальну суму 258 798, 58 грн. (т.1,а.с.38-52,93-97).

Спожита теплова енергія відповідачем не оплачувалася, часткову оплату здійснювали мешканці будинку, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями з відмітками про сплату та реєстрами платежів (т.2,а.с.70-150;т.3,а.с.1-57). Крім того, Управлінням праці та соціального захисту населення Судакської міської ради здійснювалися перерахування компенсацій пільг населення з опалення, що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.3,а.с.75-112).

Згідно виписок з банківського рахунку (т.3,а.с.75-112) спожита з листопада 2006 року по березень 2010 року теплова енергія була оплачена частково у сумі 105 625, 77 грн., що позивачем не заперечується (т.4,а.с.73-74).

Отже, часткова несплата відповідачем за теплову енергію спожиту з листопада 2006 року по березень 2010 року стала підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»в особі Феодосійської філії з позовом про стягнення з державного підприємства будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим 176 313, 34 грн. заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між орендним підприємством «Феодосіятеплокомуненерго», правонаступником якого є орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго»в особі Феодосійської філії (теплопостачальна організація), та державним підприємством будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії №117 від 31.01.03 (т.2,а.с.14-19), який за своєю правовою природою є договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. „а" п. 6.3 договору споживач зобов'язаний сплачувати за відпущену теплову енергію на опалення щомісячно у опалювальний сезон, за умови передплати не менш 25%. Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Отже, спожита теплова енергія у березні 2010 року мала бути оплачена відповідачем в строк до 20 квітня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що з листопада 2006 року по березень 2010 року відповідачем на об'єкті, розташованому по вул. Айвазовського, 27 у м. Судак, споживалася теплова енергія. Факт наданих послуг з теплопостачання підтверджується показниками приладів обліку, встановлених на точках вводу №1 та №2 та підтверджується розрахунками спожитої теплової енергії на підставі показників приладів (т.4,а.с.29-48). Слід зазначити, що відповідачем самостійно проводилися зняття показників лічильників на точках вводу №1 та №2 та наведені розрахунки (т.4,а.с.29-48) скріплені печаткою відповідача.

На підставі даних про обсяги, які подавалися відповідачем, позивач видавав рахунки на оплату спожитої теплової енергії на загальну суму 258 798, 58 грн. (т.1,а.с.38-52,93-97).

Спожита теплова енергія відповідачем не оплачувалася, часткову оплату здійснювали мешканці будинку, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями з відмітками про сплату та реєстрами платежів (т.2,а.с.70-150;т.3,а.с.1-57). Крім того, Управлінням праці та соціального захисту населення Судакської міської ради здійснювалися перерахування компенсацій пільг населення з опалення, що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.3,а.с.75-112).

Згідно виписок з банківського рахунку (т.3,а.с.75-112) спожита з листопада 2006 року по березень 2010 року теплова енергія була оплачена частково у сумі 105 625, 77 грн., що позивачем не заперечується (т.4,а.с.73-74).

Таким чином, спожита з листопада 2006 року по березень 2010 року теплова енергія є частково неоплаченою у сумі 153 172, 81 грн. та строк оплати за зазначеним зобов'язанням настав.

Позивач у своєму позові просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 176 313, 34 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію (т.1,а.с.84). Як вбачається з матеріалів справи, позивач включив у ціну позову 23 140, 53 грн. сальдо, яке рахується станом на 01.11.06 (т.4,а.с.73-74), тобто позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за місяці, які не входять у позовний період з листопада 2006 року по березень 2010 року, що заявлений позивачем. Тому, немає підстав для стягнення 23 140, 53 грн., оскільки вони не відносяться до сум, які належать до сплати за спожиту теплову енергію у період з листопада 2006 року по березень 2010 року.

Таким чином, обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи є заборгованість у сумі 153 172, 81 грн. за спожиту теплову енергію з листопада 2006 року по березень 2010 року.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначалося вище, відповідно до п.п. „а" п. 6.3 договору та пункту 18 Правил оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Отже, позивач був обізнаний про існування заборгованості та порушення його права на отримання плати за спожиту теплову енергію.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності до позовних вимог (т.1,а.с.57).

З огляду на те, що позов у даній справі було заявлено 11 лютого 2010 року, судова колегія дійшла висновку про необхідність застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості зі спожитої теплової енергії у листопаді та грудні 2006 року у сумі 3 124,18 грн.

З огляду на усе вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з державного підприємства будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим заборгованості за спожиту теплову енергію у листопаді 2006 року -березні 2010 року підлягають частковому задоволенню у сумі 150 048, 63 грн.

Доводи відповідача про те, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2006 року у справі № 2-20/10492-2006 (т.1,а.с.60-61) були визнані вимоги кредиторів, зокрема і орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго", тому немає підстав для задоволення позову у даній справі, є необґрунтованими.

З ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2006 року у справі № 2-20/10492-2006 вбачається, що оголошення про порушення справи про банкрутство було опубліковано у газеті „Голос України" №126 від 12.07.06. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у листопаді 2006 року -березні 2010 року є поточними та підлягають стягненню на загальних підставах.

Слід зазначити, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 листопада 2008 року у справі № 2-30/3176.1-2008 затверджено звіт керуючого санацією державного підприємства будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим та провадження у справі припинено (т.1,а.с.58-59).

З пояснень позивача вбачається, що у справі № 2-20/10492-2006 (2-30/3176.1-2008) сума заборгованості, вказана у реєстрі кредиторів, є сумою боргу за договором з теплопостачання об'єкту, якій знаходиться у м. Сімферополі. Дана заборгованість погашена повністю. Вимоги щодо заборгованості за договором №117 від 31.01.03 з теплопостачання об'єкту, якій знаходиться у м. Судак, позивачем до реєстру кредиторів не включалися, оскільки ця заборгованість є поточною (т.1,а.с.88-89).

Доводи відповідача про те, що відповідач розірвав договір №117 від 31.01.03, надіславши позивачеві листа №108 від 27.05.09 (т.1,а.с.62) не ґрунтуються на договорі та діючому законодавстві.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін; прийняття рішення господарським судом; ліквідації сторін.

Отже, одностороння відмова від договору шляхом надсилання листів ні договором ні чинним законодавством не передбачена. Крім того, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2010 року у справі 5002-32/4259-2010 відмовлено у задоволенні позову державного підприємства будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про розірвання договору про постачання теплової енергії №117 від 31.01.03 (т.3,а.с.67-68).

Доводи відповідача про те, що мешканці будинку самостійно оплачують спожиту теплову енергію не звільняє відповідача від обов'язку своєчасно та у повному обсязі оплачувати теплову енергію, оскільки згідно умов договору про постачання теплової енергії №117 від 31.01.03 саме на відповідача покладений такий обов'язок. Крім того, як зазначалося вище, відповідачем самостійно проводилися зняття показників лічильників на точках вводу №1 та №2, що підтверджується розрахунками спожитої теплової енергії на підставі показників приладів (т.4,а.с.29-48). Наведені розрахунки скріплені печаткою відповідача.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що умовами договору №117 від 31.01.2003. порядок оплати послуг та строки оплати взагалі не визначені, проте, суд не врахував, що строк оплати визначається пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що за наявними матеріалами справи неможливо встановити чи вірно були внесені дані за споживану теплову енергію відповідачем, правильність зарахування позивачем коштів, що надходили від відповідача та мешканців будинку, їх розмір. Зокрема, суд першої інстанції посилається на висновок судово-економічної експертизи №48 від 27.05.12 (т.1,а.с.135-146), згідно якого визначити заборгованість за послуги теплопостачання відповідача перед позивачем за спірний період за договором №117 від 31.01.03 з наданих документів неможливо. Проте, суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати у сторін документи, необхідні для правильного вирішення спору та самостійно визначити ступень обґрунтованості позовних вимог.

Крім того, у силу приписів частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Отже, суд першої інстанції повинен був надати оцінку висновку судово-економічної експертизи №48 від 27.05.12 у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, вбачається невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтею 49, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 3,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 червня 2012 року у справі № 5002-29/1051-2010 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з державного підприємства будівельного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (код 08563903; вул. Вузлова, 10, Сімферополь, 95047; р/р 260033018152 у СФ АБ „Тавріка", м. Київ, МФО 300788, ОКПО 08563903) на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії (код 033585901093; вул. Гарнаєва, 67-а, Феодосія, 98112; р/р 260020203623 у КФ АБ „Експрес-Банк" МФО 384674, ОКПО 26178089) 150 048, 63 грн. заборгованості, 1 500, 49 грн. державного мита, 200, 84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді В.С. Голик

Ю.М. Гоголь

Розсилка:

1. Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, Сімферополь, 95026)

2. Феодосійська філія орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гарнаєва, 67-а, Феодосія, 98112)

3. Державне підприємство "Будівельне управління ГУ МВС України в Криму" (вул. Вузлова, 10, Сімферополь, 95047)