Ухвала

від 31.10.2012 по справі 2а-1670/3577/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/3577/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «Фірма «Владлеон»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

У травні 2012 року позивач, приватне підприємство «Фірма «Владлеон»(далі по тексту -ПП «Фірма «Владлеон»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі -Кременчуцька ОДПІ) від 06.03.2012 року:

- № 0003462301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 31.582 грн., із яких: 31.581 грн. -основний платіж, 1 грн. -штрафні санкції;

- № 0003492301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 14.669 грн. 50 коп., із яких: 12.256 грн. за основним платежем, 2.413 грн. 50 коп. -штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на хибність висновків відповідача стосовно наявності порушень підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 22.02.2012 року № 960/23-308/21075189.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року адміністративний позов підприємства задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Кременчуцька ОДПІ, посилаючись на неналежну правову оцінку судом першої інстанції обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати судове рішення з прийняттям нового про відмову в задоволенні позовних вимог підприємства-позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 13.02.2011 року по 17.02.2011 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Фірма «Владлеон»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з TOB «Промислова група ДФМ» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

При проведенні перевірки податковим органом було досліджено наступні документи:

- відомості по рахункам бухгалтерського обліку 361.631.281 за період березень, вересень 2011 року;

- договір № 44-3 від 02.03.2011 року;

- податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури по взаємовідносинах з ТОВ «Промислова група ДФМ»за березень, вересень 2011 року;

- платіжні доручення.

За результатами перевірки складено акт від 22.02.2012 року № 960/23-308/21075189 (а.с. 10-23), в якому відображено порушення позивачем:

- пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту -ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31.581 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року -7.168 грн., 3 квартал 2011 року - 24.413 грн.;

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12.256 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 року -2.606 грн., вересень 2011 року - 9.650 грн.

Зазначених висновків податковий орган дійшов з огляду на інформацію закріплену в акті Кременчуцької ОДПІ № 796/12-309/30661533 від 13.02.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислова група ДФМ», з питань правильності, повноти та нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток за січень-листопад 2011 року на підставі ст. 79 Податкового кодексу України (подалі -ПК України), згідно якої, податковим органом встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ «Промислова група «ДФМ»та визнано взаємовідносини між ТОВ «Промислова група «ДФМ»та ПП «Фірма Владлеон»такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто нікчемного правочину (що відображено в п.п. 3.1.2 акту перевірки).

На підставі акту перевірки Кременчуцької ОДПІ підприємства - позивача від 22.02.2012 року № 960/23-308/21075189ХОДПІ відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення -рішення від 06.03.2012 року № 0003462301 (а.с. 24) та № 0003492301 (а.с. 26).

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позиції податкового органу та неправомірності вищезазначених податкових повідомлень-рішень, зазначає наступне.

Згідно з приписами пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6. ст.198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2011 року ПП «Фірма «Владлеон»уклало з TOB «Промислова група ДФМ»договір поставки товару № 44-3 відповідно до умов якого TOB «Промислова група ДФМ»(постачальник) зобов'язується поставити, а ПП «Фірма «Владлеон»(покупець) прийняти й оплатити товар в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у підписаних сторонами видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 28-29).

З досліджених письмових доказів встановлено, що позивачем отримані від TOB «Промислова група ДФМ»податкові накладні, які за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства України. (ас. 37-38).

На адресу позивача «Промислова група ДФМ»поставлено товарно-матеріальні цінності згідно умов вказаного договору №44-3, що підтверджується видатковими накладними № 44-3 від 02.03.2011 року (а.с. 34) та № 577 від 23.09.2011 року, рахунками - фактурами № 44-3 від 02.03.2011 року (а.с. 34) та № 577 від 23.09.2011 року, платіжними дорученнями (а.с. 40-46), довіреності на отримання товару (згідно копії витягів із журналу виданих довіреностей) (а.с. 160-161).

Перевезення отриманого товару (згідно пояснень представника позивача наданих суду першої інстанції та не спростовані матеріалами справи) від постачальника до покупця здійснювалося транспортом, яким відповідно до довіреності від 02.10.2006 року (а.с. 83), виданої ОСОБА_1, мали право керувати ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Таким чином, транспортування товару, що купувався у TOB «Промислова група ДФМ»здійснювалось автомобілем марки «М 21251», 1988 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, копія технічного паспорту якого наявна в матеріалах справи (а.с. 84), що відповідало умовам договору (EXW - склад постачальника).

Транспортування товару, придбаного у контрагента, також підтверджується товарно-транспортними накладними від 02.03.2011 року (а.с. 153) та від 23.09.2012 року (а.с. 152).

Судом також встановлено, що придбаний товар у TOB «Промислова група ДФМ»у подальшому був використаний позивачем в межах господарської діяльності, шляхом його реалізації відповідно до договору поставки товару № 1 від 18.02.2011 року - TOB «Альфа-запчастини», відповідно до договору поставки № 3 від 03.03.2011 року - TOB «Авторемсервіс», відповідно до договору поставки № 4 від 09.03.2011 року - ПП «Дальнобой-Сервіс», відповідно до договору поставки № 5 від 09.03.2011 року - ПП «БОМ і С».

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надані податкові накладні (а.с. 89-97), а також видаткові накладні та рахунки-фактури (а.с. 103-120).

Отримання товарів від позивача здійснювалось уповноваженими особами контрагентів - Бровко O.A. від імені TOB «Альфа-запчастини»(довіреність № 120 від 10.03.2011 року (а.с. 121), Дишкант C.B. від імені TOB «Авторемсервіс»(довіреність № 45 від 03.03.2011 року (а.с. 123), довіреність № 55 від 21.03.2011 року (а.с. 124)), Буртовим О.М. від імені ПП «БОМ і С»(довіреність № 27 від 09.03.2011 року (а.с. 125)), Фесюн О.М. (довіреність № 88 від 23.03.2011 року (а.с. 126), довіреність № 73 від 09.03.2011 року (а.с. 127).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій позивача з TOB «Промислова група ДФМ»у березні 2011 року та вересні 2011 року. Оскільки вони мали реальний характер, викликали зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних TOB «Промислова група ДФМ»ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України. Крім того, вірно встановив факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Що стосується заниження податку на прибуток приватних підприємств колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Також, відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача від 22.02.2012 року № 8703/23-308/21075189 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від TOB «Промислова група ДФМ»безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ПП «Фірма Владлеон»згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договору поставки № 44-3 від 02.03.2011 року, виконання якого мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок TOB «Промислова компанія ДМФ», що підтверджується платіжними дорученнями та копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи (а.с. 40-42).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент формування валового доходу та валових витрат ПП «Фірма «Владлеон») валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону -валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів між позивачем та перевіряємим контрагентом, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.

Факт здійснення господарської операції між позивачем та TOB «Промислова група ДФМ» (виконання умов договору поставки № 44-3) підтверджується первинними документами, що долучені до матеріалів справи (а.с. 34-38, 40-42).

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом не встановлено порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог ст. 138 ст. 198, ст. 200 ПК України.

Відповідач, в свою чергу, не надав належних доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо обґрунтованості позовних вимог, підстави визначені статтями 201 та 202 КАС України для зміни чи скасування постанови суду відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення, а Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року по справі № 2а-1670/3577/12 -без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

З оригіналом згідно Мельнікова Л.В.