Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а-1670/3577/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3577/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "ВЛАДЛЕОН" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2012 року Приватне підприємство "Фірма "ВЛАДЛЕОН" (надалі - позивач, ПП "Фірма "ВЛАДЛЕОН") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003462301/64 від 06.03.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 31 582 грн, з них: за основним платежем - 31581 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн, та № 0003492301/65 від 06.03.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14669 грн 50 коп., з них: за основним платежем - 12256 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2413 грн 50 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» та п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138; п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" (надалі - ТОВ "Промислова група ДФМ"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що ТОВ "Промислова група ДФМ" на момент здійснення господарської операції було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, перебувало на податковому обліку, позивачем від нього отримано відповідний товар, який в подальшому використано у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарської операції із ТОВ "Промислова група ДФМ" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про нікчемність угоди позивача із ТОВ "Промислова група ДФМ" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам. Також, зазначав, що перевірка позивача за наслідками, якої винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав, про причини неявки не повідомляв.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» та п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138; п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Промислова група ДФМ". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Правочин між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ" є нікчемним. Зазначав, що у контрагента - ТОВ "Промислова група ДФМ", по відносинам з яким сформовано податковий кредит, відсутні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності в частині відвантаження та перевезення товарів. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та податку на прибуток та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Фірма "ВЛАДЛЕОН" (код ЄДРПОУ 21075189) зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 12.05.1994 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 585 120 000 001954 (свідоцтво про державну реєстрацію А00 № 127805 (а.с. 62)) та є платником податку на додану вартість з 18.08.1997 року (а.с. 80).

У період з 13.02.2011 року по 17.02.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ -ОСОБА_2, головним державним податковим інспектором відділу супроводження актуальних і резонансних справ у судах юридичного управління - ОСОБА_3 проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Фірма "ВЛАДЛЕОН" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ "Промислова група ДФМ" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.02.2012 року № 960/23-308/21075189 /а.с. 10-23/, в якому відображено порушення позивачем:

- пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» та п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31581 грн, у тому числі: за 1 квартал 2010 року - 7168 грн., 3 квартал 2011 року - 24413 грн.;

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12256 грн., в тому числі, за березень 2011 року - 2606 грн., вересень 2011 року - 9650 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0003462301/64 від 06.03.2012 року (а.с. 24), яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 31 582 грн, з них: за основним платежем - 31581 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., та податкове повідомлення-рішення №0003492301/65 від 06.03.2012 року (а.с. 26), яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14669 грн 50 коп., з них: за основним платежем - 12256 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2413 грн. 50 коп.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність проведення перевірки позивача, за наслідками якої складений акт від 22.02.2012 року №960/23-308/21075189, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зважаючи на те, що позивачем у встановлений 10-денний строк не була надана відповідь на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 року № 2533/10, відповідачем правомірно, відповідно до наказу № 740 від 13.02.2012 року (а.с. 143) та направлень на перевірку № 968/000968 від 13.02.2012 року (а.с. 142), № 969/000969 від 13.02.2012 року (а.с.

141) перевірка позивача, за наслідками якої складений акт від 22.02.2012 року № 960/23-308/21075189, проведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується, в тому числі, на аналізі характеру господарської діяльності контрагента Позивача - ТОВ «Промислова група ДФМ».

В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності ТОВ «Промислова група ДФМ» є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0003492301/65 від 06.03.2012 року (а.с. 26), яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14669 грн 50 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2012 та вересень 2012 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності .

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця .

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, 02.03.2011 року ПП "Фірма "ВЛАДЛЕОН" уклало з ТОВ "Промислова група ДФМ" договір поставки товару №44-3 відповідно до умов якого ТОВ "Промислова група ДФМ" (постачальник) зобов`язується поставити, а ПП "Фірма "ВЛАДЛЕОН" (покупець) прийняти й оплатити товар в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у підписаних сторонами видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору (а.с. 28-29).

Згідно з п. 2.2 частини 2 цього договору поставка товару здійснюється партіями. На кожну партію товару, що поставляється, Постачальник складає видаткову накладну, що підписується сторонами, у якій вказується найменування, асортименти (номенклатура), кількість, ціна товару й вартість партії товару.

Відповідно до п. 4.1. ч. 4 Договору поставки загальна сума договору складає суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом року.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що оплата товару здійснюється на підставі рахунків, виписаних Постачальником.

Перед здійсненням позивачем замовлення товару у ТОВ "Промислова група ДФМ" було направлено останньому лист-заявку з проханням підтвердити можливість здійснення виконання замовлення на поставку товару згідно асортименту та кількості вказаному в такому листі відповідно за березень та вересень 2011 року (а.с. 30-31). Контрагентом позивача ТОВ "Промислова група ДФМ" було надіслано позивачу листи-відповіді, відповідно за березень та вересень 2011 року (а.с. 32-33) про підтвердження можливості виконання заявки на поставку товару згідно із асортименту та кількості вказаному в таких заявках.

В ході виконання договору ТОВ "Промислова група ДФМ" видано позивачу податкові накладні:

- № 10 від 02.03.2011 року щодо поставки товарів на загальну суму 15 637 грн 86 коп., в тому числі ПДВ - 2606 грн 31 коп. (а.с. 37),

- № 136 від 23.09.2011 року щодо поставки товару на загальну суму 57897 грн 60 коп., в тому числі ПДВ - 9649 грн 60 коп. (а.с. 38).

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Промислова група ДФМ", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "Промислова група ДФМ" у березні 2011 року та вересні 2011 року щодо поставки товарів підтверджується видатковими накладними № 44-3 від 02.03.2011 року (а.с. 34) та № 577 від 23.09.2011 року, рахунками - фактурами № 44-3 від 02.03.2011 року (а.с. 34) та № 577 від 23.09.2011 року, платіжними дорученнями (а.с. 40-46), довіреності на отримання товару (згідно копії витягів із журналу виданих довіреностей) (а.с. 160-161).

Згідно пояснень представника позивача перевезення придбаного товару від постачальника до покупця здійснювалося транспортом, яким відповідно до довіреності від 02.10.2006 року (а.с. 83), виданої ОСОБА_4, мали право керувати ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Таким чином, транспортування товару, що купувався у ТОВ "Промислова група ДФМ" здійснювалось автомобілем марки "М 21251", випуску 1988 року, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, копія технічного паспорту якого наявна в матеріалах справи (а.с. 84), з причіпом легковим-В (модель - 01 Фермер), реєстраційним номером 17056СК, випуску 2003 року, що відповідало умовам договору (EXW - склад постачальника).

Транспортування товару, придбаного у контрагента, також підтверджується товарно - транспортними накладними від 02.03.2011 року (а.с. 153) та від 23.09.2012 року (а.с. 152).

Судом встановлено, що товар, який купувався позивачем у ТОВ "Промислова група ДФМ" у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом його реалізації відповідно до договору поставки товару № 1 від 18.02.2011 року - ТОВ "Альфа-запчастини", відповідно до договору поставки № 3 від 03.03.2011 року - ТОВ "Авторемсервіс", відповідно до договору поставки № 4 від 09.03.2011 року - ПП "Дальнобой - Сервіс", відповідно до договору поставки № 5 від 09.03.2011 року - ПП "БОМ і С".

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надані податкові накладні № 0001 від 03.03.2011 року (а.с. 89), № 2 від 09.03.2011 року (а.с. 90), № 0003 від 09.03.2011 року (а.с. 91), № 0004 від 10.03.2011 року (а.с. 92), № 0005 від 21.03.2011 року (а.с. 93), № 6 від 23.03.2011 року (а.с. 94), № 8 від 29.03.2011 року (а.с. 95), № 0009 від 31.03.2011 року (а.с. 96), № 36 від 26.09.2011 року (а.с. 36), а також видаткові накладні та рахунки-фактури (а.с. 103-120).

Отримання товарів від позивача здійснювалось уповноваженими особами контрагентів - ОСОБА_6 від імені ТОВ "Альфа-запчастини" (довіреність № 120 від 10.03.2011 року (а.с. 121), ОСОБА_7 від імені ТОВ "Авторемсервіс" (довіреність № 45 від 03.03.2011 року (а.с. 123), довіреність № 55 від 21.03.2011 року (а.с. 124)), ОСОБА_8 від імені ПП "БОМ і С" (довіреність № 27 від 09.03.2011 року (а.с. 125)), ОСОБА_9 (довіреність № 88 від 23.03.2011 року (а.с. 126), довіреність № 73 від 09.03.2011 року (а.с. 127)).

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, а саме: 50.30.1 - оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; 52.48.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, зазначених у довідці з ЄДРПОУ АБ № 396380 від 15.02.2011 року (а.с. 78-79).

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем надано додаткові докази подальшого руху придбаних у ТОВ "Промислова компанія ДМФ" товарів, так представником позивача надано суду відомість аналітичного обліку по рахунку 281 "Товари на складі" за березень 2011 року (а.с. 88) та за вересень 2011 року (а.с. 86-87), згідно яким можна встановити наявність матеріалів на складі на початок періоду та його відсутність (у зв'язку із реалізацією) на кінець періоду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Промислова група ДФМ" у березні 2011 року та вересні 2011 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Промислова група ДФМ" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи перевірки про те, що у контрагента позивача ТОВ "Промислова група ДФМ" відсутні трудові ресурси, транспортне обладнання суд не приймає до уваги, оскільки такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності транспортного обладнання та трудових ресурсів, у зв`язку з тим, що вони можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод. Крім того, маса товару, яка вказана в товарно-транспортних накладних від 02.03.2011 року (а.с. 153) та від 23.09.2012 року (а.с. 152) не потребує спеціального транспорту для перевезення та спеціального транспорту для навантаження та розвантаження такого товару. Як було зазначено позивачем цей товар є негабаритним і саме завантаження та розвантаження на автомобіль та причіп було здійснено ним особисто.

Окрім того, контрагентами позивача було повністю здійснено розрахунки за поставленні позивачем товари, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок (а.с. 44-46).

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення № 0003492301/65 від 06.03.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 14669 грн. 50 коп., суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення - рішення № 0003462301/64 від 06.03.2012 року (а.с. 24), яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 31 582 грн., з них: за основним платежем - 31581 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Також, відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді , визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача від 22.02.2012 року № 8703/23-308/21075189 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від ТОВ "Промислова група ДФМ" безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ПП "Фірма "ВЛАДЛЕОН" згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договору поставки № 44-3 від 02.03.2011 року, виконання якого мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промислова компанія ДМФ", що підтверджується платіжними дорученнями та копіями банківських виписок, наявними у матеріалах справи (а.с. 40-42).

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 7168 грн за І квартал 2011 року та в сумі 24413 грн - за 3 квартал 2011 року .

За таких обставин податкове повідомлення - рішення № 0003462301/64 від 06.03.2012 року (а.с. 24), яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 31 582 грн, з них: за основним платежем - 31581 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "Промислова компанія ДМФ" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, як його припущення. Оскільки, такі висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Доводи відповідача, наведені в акті перевірки, про те, що ТОВ "Промислова компанія ДМФ" має стан платника (8) - відсутність за місцезнаходженням, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цьому контрагенту, до складу податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, суд враховує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.06.2012 року місцезнаходженням ТОВ "Промислова компанія ДМФ" вказано адресу: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, Квартал 101, 3-Б, відомості про юридичну особу підтвердженно (а.с. 151).

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма "ВЛАДЛЕОН" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0003462301/64 від 06.03.2012 року та № 0003492301/65 від 06.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Фірма "ВЛАДЛЕОН" витрати зі сплати судового збору у розмірі 462 грн 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.

Суддя І.Г. Ясиновський