Рішення

від 28.12.2012 по справі 5004/1384/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" грудня 2012 р. Справа № 5004/1384/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інноваційно-Будівельних Технологій", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Арт-десятка", м. Луцьк

про стягнення 39906,62 грн. заборгованості та 4499 грн. витрат на послуги адвоката.

Суддя Черняк Л.О .

При секретарі Хомич О.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Лукашук А.В. -адвокат (посвідчення №227 від 04.01.2012 року),

від відповідача: н/в,

Оскільки представник сторони не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Інноваційно-Будівельних Технологій" у позовній заяві просить суд стягнути з Приватного підприємства "Арт-десятка" 40875,37 грн. , з них: 26450,91 грн. основний борг, 9567,11 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 1866,47 грн. 3% річних та 2990,88 грн. інфляційні втрати, а також просить стягнути 1609,50 грн. витрат по оплаті судового збору та 4499,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Заявлені вимоги обґрунтовує наступним.

На виконання домовленості товариство поставило відповідачеві товар на загальну суму 61 350,91 грн., однак останній взятий на себе обов'язок по оплаті виконав частково в наслідок чого виникла дебіторська заборгованість у розмірі 26 450,91 грн., факт передачі товару підтверджується видатковою накладною.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та через канцелярію суду подав клопотання від 27.12.2012 року, в якому просить стягнути з відповідача 26450,91 грн. основного боргу, 9567,11 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1866,47 грн. 3% річних та 2022,13 грн. інфляційних втрат, а також просить стягнути 1609,50 грн. витрат по оплаті судового збору та 4499,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката. .

Згідно абзацу 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Згідно перерахунку інфляційних позивач зменшив суму стягнення в цій частині на 968,75грн.

Отже, судом ухвалено прийняти клопотання позивача та спір розглядається в межах вказаної суми позовних вимог.

Із досліджених наявних матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

На виконання домовленості між ТзОВ «Центр Інноваційно-Будівельних Технологій»(надалі -продавець, позивач) та ПП «Арт-десятка»(надалі -покупець, відповідач) продавець відпустив покупцю товар (пінолістирол EXTRAPLEX) на загальну суму 61350,91 грн. згідно підписаної видаткової накладної № РН-0000012 від 15.09.2010 року по довіреності №173 від 15.09.2010 року (а.с. 9,10).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Між сторонами зобов'язання виникли на підставі видаткової накладної підписаної відповідальними особами сторін.

Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 34 900 грн., що стверджується банківськими виписками з рахунку ТзОВ «Центр Інноваційно-Будівельних Технологій», зокрема відповідачем проплачено: 16.090.2010 року - 30 000 грн., 27.01.2012 року -4000грн. та 22.06.2012 року -900 грн. (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк виконання зобов'язання в видатковій накладній не був визначений, письмовий договір між сторонами укладений шляхом виписки накладної, тому позивач в порядку ст. 692 ЦК України повинен був оплатити товар 15.09.2010 року (день передачі товаророзпорядчих документів та товару).

Оригінали всіх документів, наведених у рішенні оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

Отже, враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача станом на момент розгляду справи становить 26 450,91 грн., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного у судовому засіданні, з відповідача слід стягнути 1866,47 грн. 3% річних та 2022,13 грн. інфляційних втрат.

Крім того позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 9567,11 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, однак дана вимога є безпідставною з огляду на таке.

Водночас, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, а лише вказано про можливість вимагати їх сплати, тоді як ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не тільки визначено їх розмір (3 % річних), а й надано сторонам право встановлювати інший розмір процентів у договорі.

Наведене свідчить про те, що частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, не підлягають одночасному задоволенню і вимога позивача про стягнення 3 % річних, і вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки за своєю правовою природою вони є одним і тим же видом відповідальності за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами здійснено позивачем на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

При цьому, розмір процентів та порядок їх сплати у відповідності до ст. 1054 ЦК України є істотною умовою договору.

Отже, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача іншого, ніж 3 % річних, розміру процентів за користування чужими грошовими коштами за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару.

Щодо стягнення з відповідача 4499,00 грн. витрат на послуги адвоката то суд виходить із такого.

Відповідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач в обґрунтування понесених витрат на послуги адвоката належних та допустимих доказів не подав суду. На вимогу ухвали господарського суду від 11.12.2012 року не подав жодного платіжного документу (ордер, платіжне доручення) про понесені витрати в сумі 4499 грн. у зв'язку з виплатою їх адвокату Лукашуку А.В. А подані представником позивача в судовому засіданні акт прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 01.11.2012 року та розписка про отримання коштів не можуть слугувати належними доказами про понесені позивачем витрати на надані адвокатом послуги. Отже в цій частині позову необхідно відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно віднести на нього пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, статтями 526, 655 ЦК України, статтею 193 ГК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Арт-десятка" (Волинська область, м. Луцька, вул. Конякіна, 18/А, код 36541543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інноваційно Будівельних Технологій" (м. Київ, вул. Лугова, 9, код 35675772)

26 450,91 грн. суми основного боргу, 1866,47 грн. -3% річних, 2022,13 грн. індекс інфляції, а також стягнути 1194,73 грн. витрат по оплаті судового збору, всього 31534,24грн.

3. В позові про стягнення 9567,11 грн. відсотків за користування чужими коштами та в стягненні 4499 грн. витрат на послуги адвоката, відмовити.

Повний текст рішення складено

28.12.12

Суддя Л. О. Черняк