Рішення

від 25.12.2012 по справі 5011-18/14241-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/14241-2012 25.12.12 За позовом Національного музею народної архітектури та побуту України;

до Приватного підприємства «ВАП»;

про стягнення 267 479,63 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Стуженко М. А., представник, довіреність № б/н від 15.10.2012 р.;

Обухов В. В., представник, довіреність № б/н від 15.10.2012 р.;

Дубас С. О., представник, довіреність № б/н від 06.11.2012 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. порушено провадження у справі №5011-18/14241-2012, розгляд справи призначено на 06.11.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року відкладено розгляд справи до 29.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 року відкладено розгляд справи до 06.12.2012 року.

В судовому засіданні 06.12.2012 року було оголошено перерву до 11.12.2012 року.

В судовому засіданні 11.12.2012 року було оголошено перерву до 25.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року продовжено термін вирішення спору на 15 днів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 259 444,21 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 8 035,42 грн. пені, а також 5 349,59 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У поданій до господарського суду заяві про уточнення предмету позову позивач, посилаючись на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України, фактично зменшує розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача лише 119 323,97 грн. основного боргу.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з врахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Також позивач надавав суду письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначав, що станом на момент подання позову порушив умови угоди, а саме п. 4.4. про несвоєчасне надання відповідачеві рахунків-фактур, що було підставою для несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань і наголосив на тому, що з врахуванням вищевказаного пункту угоди, у відповідача виник обов'язок по оплаті рахунків-фактур, виставлених позивачем, з 10.12.2012 року.

Відповідач -Приватне підприємство «ВАП», у своєму відзиві на позовну заяву зазначає наступне:

- твердження про те, що на момент підписання угоди №1 від 30.12.2003 року орендоване майно було державною власністю є помилковим. 05.07.2004 року Державний музей народної архітектури та побуту України було передано Українським товариством охорони пам'яток історії та культури у відання Національної академії наук України. Лише з цього моменту майно набуло статусу державного майна;

- при зміні статусу майна та запровадженні нових правил, які погіршують становище орендаря, умови договору зберігають силу на весь строк договору;

- відповідачем повністю сплачувалася орендна плата за період до 31.12.2011 року;

- рахунки позивачем за період з 01.01.2012 року не направлялися, а були направлені відповідачеві лише разом з копією позовної заяви;

- ПП «ВАП»визнає борг у сумі 61 766,08 грн. та готовий сплатити його без врахування пені, 3% річних та інфляційних втрат;

- оскільки рахунки орендодавця надані відповідачеві лише 24.09.2012 року, тому строк виконання цих зобов'язань згідно ст. 530 Цивільного кодексу України настав 02.10.2012 року, відповідно, розмір пені становить 253,14 грн.

24.12.2012 року від представника відповідача надійшла заява про визнання позову, у якій зазначено, що відповідач визнає позов в частині основного боргу за угодою оренди від 30.12.2003 року №1 в розмірі 119 323,97 грн.

Господарський суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи №5011-18/14241-2012, адже позивач не навів суду доказів, які б підтверджували той факт, що вказана справа відноситься до категорії складних справ і повинна розглядатися в складі трьох суддів.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 30 грудня 2003 року до договору про благодійництво від 30 грудня 2003 року, Приватне підприємство «ВАП»(орендар) передало, а Державний музей народної архітектури та побуту України (орендодавець) прийняв належні орендареві нежитлові приміщення, які знаходяться на земельній ділянці території Державного музею народної архітектури та побуту України.

Згідно з п. 5. акту, право власності на нежитлові приміщення, що передаються за цим актом, у повному об'ємі переходить до орендодавця з дня підписання цього акту.

За умовами договору про благодійництво та цього акту орендодавець визнає право орендаря на отримання нежитлових приміщень в наступне користування на умовах встановлення між сторонами орендних відносин впродовж п'ятнадцяти років.

Умови користування площами сторони передбачають у додатку до основної угоди про оренду нежитлових приміщень.

30.12.2003 року між Державним музеєм народної архітектури та побуту України (орендодавець) та Приватним підприємством «ВАП»(орендар) було укладено угоду №1 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якої орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення «Корчма», названого в подальшому «об'єкт», який визначений в статті 2 цієї угоди.

Відповідно до п. 1.2. угоди, орендар використовує об'єкт, що орендується для надання послуг громадського харчування, відвідувачам музею. Крім того, орендар повинен дотримуватись українських національних традицій та встановлених орендодавцем правил, що відповідають вимогам Державного музею народної архітектури та побуту України.

Згідно з п. 2.1. угоди, об'єктом оренди, який в тексті цієї угоди іменується «об'єкт», є нежитлове приміщення «Корчма», а також системи електропостачання, водопостачання тощо, які вбудовані або знаходяться в його межах та невід'ємно пов'язані з ним.

Пунктом 2.6. угоди передбачено, що відносини сторін цієї угоди, які стосуються земельної ділянки, що на ній розташований об'єкт, визначаються окремою угодою сторін, яку викладено у додатку №3 п. 2 до цієї угоди, який є її невід'ємною частиною.

У п. 3.1. угоди зазначено, що строк оренди складає п'ятнадцяти років до 2018 року.

Договір може бути продовжено за згодою сторін (п. 3.3. угоди).

Відповідно до п. 4.1. угоди, орендна плата узгоджується у залежності від економічного стану та розмірів комунальних платежів орендодавця, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця шляхом попередньої оплати не пізніше 10 числа кожного місяця.

Згідно з п. 4.2. угоди, орендна плата за об'єкт, що орендується, визначаються згідно додатку №3 п. 1 крім того, оплата за використовування електроенергії та водопостачання здійснюється у відповідності з показниками лічильників орендаря.

Пунктом 4.3. угоди передбачено, що усі зміни та доповнення, що стосуються змін орендних платежів узгоджуються в письмовій формі і легалізуються підписами та печатками сторін, після чого такі зміни та доповнення набувають юридичну силу.

У п. 4.4. угоди, орендна плата проводиться орендарем на підставі цієї угоди та наданого орендодавцем рахунку-фактури. Несвоєчасне надання орендодавцем необхідних документів не тягне відповідальності орендаря за несвоєчасну сплату орендних послуг.

Ставки орендної плати є незмінними і можуть переглядатися тільки при зміні вартості комунальних послуг та індекса інфляції за погодженням з орендарем (п. 4.5. угоди).

Відповідно до п. 6.3. угоди, орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Згідно з п. 8.1. угоди, у випадках невиконання, або неналежного виконання умов цієї угоди винна сторона повинна відшкодувати збитки, що їх понесла інша сторона.

У п. 8.2. угоди зазначено, що орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від сум простроченої орендної плати за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України).

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач у поданій до господарського суду заяві про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 119 323,97 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів та по відшкодуванню земельного податку.

Відповідно до п. 4.1. угоди, орендна плата узгоджується у залежності від економічного стану та розмірів комунальних платежів орендодавця, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця шляхом попередньої оплати не пізніше 10 числа кожного місяця.

Згідно з п. 4.2. угоди, орендна плата за об'єкт, що орендується, визначаються згідно додатку №3 п. 1 крім того, оплата за використовування електроенергії та водопостачання здійснюється у відповідності з показниками лічильників орендаря.

Пунктом 4.3. угоди передбачено, що усі зміни та доповнення, що стосуються змін орендних платежів узгоджуються в письмовій формі і легалізуються підписами та печатками сторін, після чого такі зміни та доповнення набувають юридичну силу.

У п. 4.4. угоди, орендна плата проводиться орендарем на підставі цієї угоди та наданого орендодавцем рахунку-фактури. Несвоєчасне надання орендодавцем необхідних документів не тягне відповідальності орендаря за несвоєчасну сплату орендних послуг.

Ставки орендної плати є незмінними і можуть переглядатися тільки при зміні вартості комунальних послуг та індекса інфляції за погодженням з орендарем (п. 4.5. угоди).

Відповідно до п. 6.3. угоди, орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Згідно з статтею 269.1.2. Податкового кодексу України, платниками податку за землю є землекористувачі.

Згідно зі статтею 270.1.1. Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до статті 287.1. Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

19.12.2012 року між сторонами було укладено акт остаточної звірки розрахунків, у якому зазначалося, що до угоди оренди від 30.12.2003 року №1 було укладено додаткову угоду від 01.06.2006 року, якою збільшено розмір орендної плати. Оскільки в подальшому розмір орендної плати не змінювався, тому сторони визнають, що додатковою угодою від 01.06.2006 року встановлений останній і чинний розмір орендної плати.

Сторони погодилися, що за цим актом підлягають розрахунки за оренду та відшкодування земельного податку за останні 36 місяців до дати подання позивачем позовної заяви, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності, а саме за період з жовтня 2009 року по листопад 2012 року.

Згідно з додатковою угодою від 01.06.2006 року за період з жовтня 2009 року по грудень 2010 року загальна сума щомісячних платежів, включаючи орендну плату та відшкодування податку на землю, становила 2 824,40 грн.. Всього за 15 місяців -42 366,00 грн.

За період з 01.01.2011 року орендна плата за використання приміщень становила 2 166,30 грн. на місяць. Всього за період з жовтня 2009 року по листопад 2012 року сума орендної плати становила 49 824,90 грн.

За період з 01.01.2011 року згідно Податкового кодексу України та використовуваної орендарем площі земельної ділянки фіксований розрахунок відшкодування податку на землю становить 4 124,16 грн.. Всього за період з січня 2011 року по червень 2012 року загальна сума відшкодування податку на землю становить 74 234,88 грн. З 01.07.2012 року шомісячна сума відшкодування податку на землю становить 3 435,33 грн. Всього за період з липня 2012 року по листопад 2012 року загальна сума відшкодування податку на землю становить 17 173,65 грн.

Отже, судом встановлено і сторонами не заперечується, що загальна сума зобов'язань орендаря перед орендодавцем за період з жовтня 2009 року по листопад 2012 року становить 183 602,43 грн.

Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів у повному обсязі. Сторони зазначили, що за спірний період відповідач сплатив всього 64 278,46 грн.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 119 323,97 грн. Вказаний розмір заборгованості визнається відповідачем повністю.

Оскільки рахунки орендодавця надані відповідачеві лише 24.09.2012 року, тому строк виконання цих зобов'язань згідно ст. 530 Цивільного кодексу України настав 02.10.2012 року. Позивач відмовився від своїх позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних.

Згідно з і статтею 284 Господарського кодексу України, умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору також у разі, якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов договору оренди. З врахування наведеного, сторони погодилися застосовувати до своїх відносин лише умови договору оренди з додатками та додатковими угодами.

В постанові пленуму Вищого господарського суду Україна №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Національного музею народної архітектури та побуту України в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. З врахуванням того, що позивач зменшив розмір позовних вимог, надмірно сплачена сума судового збору підлягає поверненню йому з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ВАП»(інд. 03026, м. Київ, с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту, код ЄДРПОУ 13690325) на користь Національного музею народної архітектури та побуту України (інд. 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19, код ЄДРПОУ 03922125) 119 323 (сто дев'ятнадцять тисяч триста двадцять три) грн. 97 коп. заборгованості, 2 386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Національного музею народної архітектури та побуту України (інд. 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 19, код ЄДРПОУ 03922125) 2 963 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 11 коп. сплаченого судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення 27.12.2012 р.