Рішення

від 17.12.2012 по справі 5011-51/14911-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/14911-2012 17.12.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нива"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс"

про стягнення 177 072,81 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Григоренко В.І.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нива" 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" про стягнення солідарно заборгованості в сумі 177 072,81 грн. за договором поставки №АП-09-0047 від 31.03.2011р. з якої: 76 539,25 грн. - сума основного боргу, 1 529,91 грн. - витрати на оплату судового збору. Також, позивач просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нива" 68 393,31 грн. - відсотків річних від простроченої суми, 13 246,62 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 18 893,63 грн. - штрафу у розмірі 15 % від ціни договору та 2 011,55 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2012р. повернуто позовну заяву без розгляду у справі №05-5-9/4824.

Постановою Київського Апеляційного господарського суд від 10.10.2012р. скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.09.2012р. та повернуто матеріали справи №05-5-9/4824 для подальшого розгляду по суті.

Розпорядженням Керівника апарату Голови Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. справу №05-5-9/4824 передано на автоматичний розподіл.

Згідно автоматичному розподілі справу №05-5-9/4824 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б. та присвоєно номер 5011-51/14911-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2012р. порушено провадження у справі №5011-51/14911-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.11.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

05.12.2012р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд припинити провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 76 539,25 грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем 1 заборгованості, а саме суми основного боргу у розмірі 76 539,25 грн.

Розгляд справи відкладався через неможливість вирішення спору у судовому засіданні 05.12.2012 р.

Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Так, в поданій заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначає, що відповідач 1 частково погасив заборгованість в частині основного боргу на суму 76 539,25 грн. та просив припинити провадження у справі у цій частині.

Дослідивши зміст поданої заяви, суд відзначає, що позивач не відмовляється від позову в частині стягнення суми основного боргу, як це передбачено ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд розглядає вимоги позивача, заявлені в позовній заяві.

У дане судове засідання представники відповідачів не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Судові ухвали направлялись на зазначені в витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 29.10.2012 р. адреси, відповідача 1: 68740, Одеська обл., Болградський район, с. Оксамитне; відповідача 2: 02160, м. Київ, пр-т. Воззєднання, буд. 7-А та отримані відповідачами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами на надання відзиву та направлення представників для участі в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.12.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Нива" укладено договір поставки №АП-09-0047, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач 1 зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин.

Відповідно до п.1.2. договору вартість товару на дату укладення цього договору становить 185 520,30 грн. Вартість товару в період дії договору може змінюватися в порядку, передбаченому п. 2.2., при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору.

Згідно п. 2.1. договору відповідач 1 зобов'язаний сплатити позивачеві вартість товару, зазначену в пункті 1.2. договору, в наступні строки: - не пізніше 15 квітня 2011 р. -37 103,06 грн.; - не пізніше 01 вересня 2011 р. -148 416,24 грн.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що поставка товару здійснюється позивачем на умовах СРТ: - Байзафон, Фрегат, Універсал, Оперкот Акро, Фостран -до 15.04.2011 р.; - Тіофен-Екстра, Універсал Тіо -до 20.05.2011 р.

У п. 4.3. договору встановлено, що одночасно з передачею товару позивач зобов'язаний передати відповідачеві 1 наступні документи: - рахунок на оплату товару; - податкову накладну, згідно норм Закону України «Про податок на додану вартість»; - видаткову накладну; - товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Відповідно до п. 4.5. договору підписання відповідачем 1 видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3. цього договору документів.

Згідно п. 5.2. договору відповідач 1 відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно бути виконане.

Відповідно до п.5.4. договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 30 днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Згідно п. 5.5. договору сторони прийшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її у розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений відповідачем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Пунктом 7.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2013 р., а в частині розрахунків -до повного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою № АП-09-0047ДС2 від 28 квітня 2011 року сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Оперкот у кількості 70,00 кг. на суму 7 816,20 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 30 квітня 2011 року на загальну суму 7 816,20 грн., а відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 05 травня 2011 року в сумі 2 344,86 гривень та до 01 вересня 2011 року в сумі 5 471,34 грн.

Додатковою угодою № АП-09-0047ДСЗ від 10 травня 2011 року сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Стопрост у кількості 50,00 л. на суму 1 593,50 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 12 травня 2011 року на загальну суму 1 593,50 грн., а відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 25 травня 2011 року в сумі 478,05 гривень та до 01 вересня 2011 року в сумі 1 115,45 грн.

Додатковою угодою № АП-09-0047ДС4 від 16 травня 2011 року сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Оперкот у кількості 14,00 кг. на суму 1 567,86 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 18 травня 2011 року на загальну суму 1 567,86 грн., а відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 25 травня 2011 року в сумі 470,36 гривень та до 01 вересня 2011 року в сумі 1 097,50 грн.

Додатковою угодою № АП-09-0047ДС5 від 18 травня 2011 року сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Оперкот у кількості 11,00 кг. на суму 1 231,89 грн., Позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 18 травня 2011 року на загальну суму 1 231,89 грн., а відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 25 травня 2011 року в сумі 369,57 гривень та до 01 вересня 2011 року в сумі 862,32 грн.

Додатковою угодою № АП-09-0047ДС6 від 23 травня 2011 року сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Акселератор мікро у кількості 120,00 кг. на суму 4 021,20 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 25 травня 2011 року на загальну суму 4 021,20 грн., а відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 05 червня 2011 року в сумі 804,24 гривень та до 01 вересня 2011 року в сумі 3 216,96 грн.

Додатковою угодою № АП-09-0047ДС7 від 23 травня 2011 року сторони доповнили договір поставки додатковими засобами захисту рослин: Тотал К у кількості 50,00 л. на суму 2 194,00 грн. Позивач зобов'язався поставити зазначені засоби захисту рослин в строк до 25 травня 2011 року, а відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх до 05 червня 2011 року в сумі 658,20 гривень та до 01 вересня 2011 року в сумі 1 535,80 грн.

02.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-Плюс»укладено договір поруки №ПР-09-0047, умовами якого передбачено, що відповідач 2 поручається перед позивачем за виконання обов'язків Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива»за договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1.2. вищевказаного договору у разі порушення відповідачем 1 основного договору відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно п. 1.3. вищевказаного договору обсяг відповідальності відповідача 2 перед позивачем за цим договором обмежується сплатою суми основного боргу.

Пунктом 2.1. вищевказаного договору встановлено, що під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № АП-09-0047 від «31»березня 2011 року, додаткова угода № АП-09-0047ДС2 від 28.04.2011р., додаткова угода № АП-09-0047ДСЗ від 10.05.2011р., додаткова угода № АП-09-0047ДС4 від 16.05.2011р., додаткова угода № АП-09-0047ДС5 від 18.05.2011р., додаткова угода № АП-09-0047ДС6 від 23.05.2011р., додаткова угода № АП-09-0047ДС7 від 23.05.2011р.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару відповідачеві 1 на загальну суму 125 957,55 грн. згідно договору поставки №АП-09-0047 від 31.03.2011 р., що підтверджується видатковими накладними № АП-09-0131 від 26.04.2011 р., № АП-09-0185 від 05.05.2011 р., № АП-09-0213 від 11.05.2011 р., № АП-09-0241 від 18.05.2011 р., № АП-09-0263 від 19.05.2011 р., № АП-09-0264 від 19.05.2011 р., № АП-09-0294 від 25.05.2011 р., № АП-09-0295 від 25.05.2011 р., № АП-09-0296 від 25.05.2011 р., № АП-09-0339 від 07.06.2011 р. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, належним чином засвідченні копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак за поставлений товар відповідач 1 розрахувався з порушенням строків.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач 1 неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки № АП-09-0047 від 31.03.2011 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 76 539,25 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів Крім того, позивач просить стягнути з відповідача1 68 393,31 грн. -відсотків річних від простроченою суми, 13 246,62 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 18 893,63 грн. - штрафу у розмірі 15 % від ціни договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № АП-09-0047 від 31.03.2011 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, поставив товар на суму 125 957,55 грн., який відповідач прийняв без жодних зауважень щодо кількості та якості, а відповідач 1 оплати за поставлений товар в повному обсязі у визначений строк не здійснив.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки № АП-09-0047 від 31.03.2011 р. виконав в повному обсязі, а відповідач 1, вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Судом встановлено, що після звернення до суду із даним позовом, відповідач 1 перерахував позивачеві 76 539,25 грн. в рахунок виконання грошових зобов'язань за спірним договором.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 5011-51/14911-2012 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу в сумі 76 539,25 грн., які були сплачені відповідачем 1 в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 530,79 грн., сплаченого платіжним дорученням № 304 від 31.08.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/14911-2012.

Під час вирішення спору відповідач 1 оплатив суму основного боргу за договором поставки в розмірі 76 539,25 грн., провадження в цій частині припинено та відповідно позовні вимоги до відповідача 2 також припиняються, так як обсяг відповідальності останнього перед позивачем за договором поруки обмежувався сплатою суми основного боргу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач просить стягнути з відповідача1 13 246,62 грн. - пені та 18 893,63 грн. - штрафу у розмірі 15 % від ціни договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки положенням договору поставки встановлено строк нарахування штрафних санкцій 3 роки, то нарахування штрафних санкцій в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України припиняється зі сплином 3 років.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тобто у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначене викладене в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 р. № 01-06/908/2012 та узгоджується з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, який відповідає вимогам законодавства, а тому підлягають задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 1 18 893,63 грн. штрафу.

Разом з тим, перевіривши правильність обчислення позивачем суми пені, судом було виявлено помилку в методиці її розрахунку.

За розрахунком суду сума пені становить 13 229,11 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за період такого прострочення, враховуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 68 393,31 грн. -відсотків річних від простроченою суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки умовами договору поставки № АП-09-0047 від 31.03.2011 р. встановлено за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахування 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений відповідачем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів, то позивачем правомірно нараховано саме такі відсотки річних.

Судом перевірено розрахунок відсотків річних позивача, який відповідає вимогам законодавства, а тому судом визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 1 68 393,31 грн. -відсотків річних.

У задоволенні решти вимог суд відмовляє.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 5011-51/14911-2012 в частині стягнення основного боргу в сумі 76 539,25 грн. припинити.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30262667) 1 530 (одну тисячу п'ятсот тридцять) грн. 79 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 304 від 31.08.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/14911-2012.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" задовольнити частково.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нива" (68740, Одеська обл., Болградський р-н, селище Оксамитне, ідентифікаційний код - 31248562) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код ЄДРПОУ 30262667) 68 393 (шістдесят вісім тисяч триста дев'яносто три) грн. 31 коп. відсотків річних, 13 229 (тринадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 11 коп. пені, 18 893 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 63 коп. штрафу.

5. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено 24.12.2012р.

Суддя Пригунова А.Б.