Постанова

від 26.12.2012 по справі 2а-7967/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2012 р. № 2а-7967/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря -Козьміна А.М.

за участю:

представника позивача Равлюка Т.І.

представника відповідача Савченко П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозиноагробуд»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002712321 від 14.08.2012 року.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозиноагробуд»(далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова (далі-ДПІ) та просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. № 0002712321. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про заниження Товариством податку на додану вартість (далі-ПДВ) з підстав відсутності реальної можливості поставок товару ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки у останнього відсутності трудові ресурси, основні засоби, власні, орендовані, складські, торгівельні приміщення, то такі ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту реалізації товару ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», внаслідок чого правомірно віднесено суми ПДВ до податкових зобов'язань Товариства за спірний період.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у позові та усних поясненнях. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що господарські операції між Товариством та його контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», є такими, що не породжують жодних правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Вартість реалізованих ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»товарів, віднесених Товариством до складу податкових зобов'язань вважається непідтвердженою за березень 2011 року, оскільки податкові органи не змогли провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності контрагента Товариства, що в свою чергу не дало можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозиноагробуд»зареєстроване Яворівською районною державною адміністрацією 21.03.2007 року згідно Свідоцтва про державну реєстрацію від 21.03.2007 р. за № 14121070006001377. У період, що перевірявся, було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за березень та квітень 2011 року, за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 279 775,00 грн. в т.ч. в квітні 2011 р. -279 775,00 грн., що викладено в Акті перевірки від 06.08.2012 р. № 1278/22-10/34978139.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 р. № 0002712321, яким збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у сумі 279 776,00 грн., у тому числі за основним платежем -279 775,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до описаних порушень, в акті перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. За даними податкової звітності у ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що свідчить про відсутність необхідних умов для отримання товарно-матеріальних цінностей, зберігання та реалізації.

Як зазначено в акті перевірки, вартість реалізованої Товариством готової продукції (товару), віднесеної до складу податкового зобов'язання на ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», вважається непідтвердженою, так як податковими органами не можливо провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності контрагента Товариства, що в свою чергу не дало можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку, що Товариством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 279 775,00 грн. в т.ч. в квітні 2011 р. -279 775,00 грн.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно із п. 14.1.191. ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як встановлено судом, між Товариством (продавець) та його контрагентом, ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»(покупець) було укладено договір 20.01.2011 р. № 200107, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується в рахунках або накладних, а покупець зобов'язується його прийняти і в повному розмірі оплатити відповідно до умов договору.

На виконання умов договору Товариство поставило товар -Армамід ПА СВ 30-4Є-901 (чорний) за видатковими накладними: № 0010 від 18.03.2011 року на суму 600 000,00 грн. з ПДВ; № 0011 від 25.03.2011 року на суму 602 400,00 грн. з ПДВ; № 0012 від 29.03.2011 року на суму 476 250,00 грн. з ПДВ.

ТзОВ «Лозиноагробуд»виписано податкові накладні: № 1 від 18.03.2011 року на суму 600 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.; № 2 від 25.03.2011 року на суму 602 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 100 400,00 грн.; № 3 від 29.03.2011 року на суму 476 250,00 грн. в т.ч. ПДВ 79 375,00 грн.

До матеріалів справи також долучено банківську виписку від 24.04.2011 року № 47, що підтверджує факт оплати Товариству за поставлений товар армамід.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій позивач та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд вважає, що з дати відвантаження товару ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», у позивача виникли податкові зобов'язання, які знайшли своє відображення у розділі «Податкові зобов'язання»декларації з ПДВ за березень 2010 року на суму 279 775,00 грн., а відтак висновки ДПІ щодо заниження Товариством податкових зобов'язань з ПДВ на суму 279 775,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та дослідженими в судовому засіданні первинними документами.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Позивачем до матеріалів справи долучено пояснення колишнього директора ТзОВ «Лозиноагробуд»ОСОБА_3, дані у присутності приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який ствердив, що відповідно до договору № 200107, укладеного 20.01.2011 року між ТзОВ «Лозиноагробуд»та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТзОВ «Лозиноагробуд»мало передати у власність, а ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»прийняти товар -армамід.

Армамід, зберігався за адресою: м. Пустомити, вул. Глинська, 40, відділення № 4 «Шляхзалізобетон»на підставі Договору відповідального зберігання № 10/26/08 від 26.08.2010 року укладеного з ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське».

На виконання договору № 200107 від 20.01.2011 року ТзОВ «Лозиноагробуд»у березні трьома партіями відвантажило ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»армамід загальною масою 55 625,00 кг.

Відвантажування здійснювалося за адресою: м. Пустомити, вул. Глинська, 40, відділення № 4 «Шляхзалізобетон», оскільки Договором відповідального зберігання передбачено, що третя сторона має право одержати товар, а зберігач зобов'язується видати його при пред'явлення третьою стороною документів, належним чином оформлених та виданих поклажодавцем, які засвідчують право третьої особи на отримання товару (п. 2.2.2. Договору).

Транспортування товару здійснював покупець -ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Жодних транспортних витрат ТзОВ «Лозиноагробуд» не несло.

За поставлений армамід ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»розрахувалося повністю 26.04.2011 року, платіжне доручення долучено до матеріалів справи.

До матеріалів справи також долучено договір відповідального зберігання № 10/26/08 від 26.08.2010 року, накладні на зберігання та накладні на повернення із зберігання армаміду загальною масою 55 625,00 кг.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого представником відповідача клопотання про виклик як свідка колишнього директора ТзОВ «Лозиноагробуд»ОСОБА_3, оскільки останній у своїх поясненнях від 2 листопада 2012 року виклав обставини та особливості проведеної господарської операції з контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на зазначений у постанові Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.11.2012 року у справі № 2308/2827/2012, висновок суду про «фіктивність»суб'єкта господарювання ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки згідно зі ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас із згаданої постанови Канівського міськрайонного суду вбачається лише правова кваліфікація діяння директора ТзОВ «Енергетично-дорожнє будівництво»- одного з контрагентів контрагента позивача. Відповідно висновки та оцінки Канівського міськрайонного суду Черкаської області, які він зробив у постанові від 30.11.2012 року про «фіктивність»ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»не є підтвердженими обставинам справи та обов'язковими для суду. Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні правопорушення (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи) не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до норми ч. 4 ст. 72 КАС України.

Окрім того, судом враховано те, що норма ч.4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено вирок або прийнято постанову. Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.11.2012 року у справі № 2308/2827/2012 встановлено вину директора ТзОВ «Енергетично-дорожнє будівництво»у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, тому преюдиційними є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи, а не діяльності контрагента позивача - ТзОВ «Лупромстройсантехмонтаж».

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 48 Закон України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи па транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу па законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, виходячи із змісту зазначеної норми, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що здійснення вантажних перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних, оскільки така є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень.

На підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2007 року, поставки, які визначені у досліджені судом, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: організація оптової, роздрібної, комісійної та комерційної торгівлі промисловими та продовольчими товарами; торгівля сировиною, енергоносіями, продуктами хімічної промисловості.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст. 228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента Товариства - ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», аналізувалась податкова звітність, та не досліджувались ДПІ жодні первинні документи цього контрагента по факту придбання та реалізації придбаного у Товариства армаміду.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з відвантаження ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»у березні 2011 року товару мали реальний характер.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 2 146,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002712321 від 14.08.2012 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозиноагробуд» (м. Львів вул. Кавалерідзе, 8/180, ЄДРПОУ 34978139) 2 146,00 (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп) грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.01.2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.