Ухвала

від 22.05.2014 по справі 2а-7967/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 1222/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедова А.О.,

представника відповідача Квасниця Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозиноагробуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозиноагробуд» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002712321 від 14.08.2012 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просить його скасувати і винести нове про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарські операції між Товариством та його контрагентом ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є такими, що не породжують жодних правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Вартість реалізованих ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» товарів, віднесених Товариством до складу податкових зобов'язань, вважається непідтвердженою за березень 2011 року, оскільки податкові органи не змогли провести зустрічні перевірки фінансово-господарської діяльності контрагента Товариства, що в свою чергу не дало можливості визначити та підтвердити суми проведених операцій. Крім того, відсутні документи, які підтверджують транспортування товару, в ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відсутні людські та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності. Судовим рішенням у кримінальній праві встановлено фіктивність ТзОВ «Лугпромстройтехмонтаж».

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «Лозиноагробуд» (продавець) та його контрагентом, ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (покупець) було укладено договір 20.01.2011 року № 200107, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується в рахунках або накладних, а покупець зобов'язується прийняти і в повному розмірі оплатити відповідно до умов договору.

На виконання умов договору ТзОВ «Лозиноагробуд» поставило товар - Армамід ПА СВ 30-4Є-901 (чорний) за видатковими накладними: № 0010 від 18.03.2011 року на суму 600000 грн. з ПДВ; № 0011 від 25.03.2011 року на суму 602400 грн. з ПДВ; № 0012 від 29.03.2011 року на суму 476250 грн. з ПДВ.

ТзОВ «Лозиноагробуд» за наслідками проведених операцій виписано податкові накладні: № 1 від 18.03.2011 року на суму 600000 грн., в т. ч. ПДВ 100000 грн.; № 2 від 25.03.2011 року на суму 602400 грн., в т.ч. ПДВ 100400 грн.; № 3 від 29.03.2011 року на суму 476250 грн., в т.ч. ПДВ 79375 грн.

Оплата за товар здійснена в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 24.04.2011 року № 47.

Суд першої інстанції підставно вважає, що з дати відвантаження товару ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у позивача виникли податкові зобов'язання, які знайшли своє відображення у розділі «Податкові зобов'язання» декларації з ПДВ за березень 2010 року на суму 279775 грн., а відтак висновки ДПІ щодо заниження Товариством податкових зобов'язань з ПДВ на суму 279775 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим у судовому засіданні первинним документам.

Суд в оскаржуваній постанові правомірно не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Твердження податкового органу про факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих та сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом невикористання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Судом попередньої інстанції правильно встановлено, що на момент здійснення господарських операцій позивач та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Згідно із пп. 14.1.191 п. 14.1 т. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996 (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції дано належну правову оцінку поясненням колишнього директора ТзОВ «Лозиноагробуд» ОСОБА_3, дані у присутності приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який ствердив, що відповідно до договору № 200107, укладеного 20.01.2011 року між ТзОВ «Лозиноагробуд» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТзОВ «Лозиноагробуд» мало передати у власність, а ТзОВ «Лугпростройсантехмонтаж» прийняти товар - армамід.

Армамід зберігався за адресою: м. Пустомити, вул.. Глинська, 40, відділення № 4 «Шляхзалізобетон» на підставі Договору відповідального зберігання № 10/26/08 від 26.08.2010 року, укладеного з ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське».

На виконання договору № 200107 від 20.01.2011 року ТзОВ «Лозиноагробуд» у березні трьома партіями відвантажило ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» армамід загальною масою 55625 кг.

Відвантажування здійснювалося за адресою: м. Пустомити, вул.. Глинська, 40, відділення № 4 «Шляхзалізобетон», Оскільки Договором відповідального зберігання передбачено, що третя сторона має право одержати товар, а зберігач зобов'язується видати його при пред'явленні третьою стороною документів, належним чином оформлених та виданих поклажодавцем, які засвідчують право третьої особи на отримання товару (п. 2.2.2 Договору).

Транспортування товару здійснював покупець - ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Жодних транспортних витрат ТзОВ «Лозиноагрбуд» не несло.

За поставлений армамід ТзОВ «Лугпростройсантехмонтаж» розрахувалося повністю 26.04.2011 року, платіжне доручення наявне в матеріалах справи.

Усі загальні первинні документи - договір відповідального зберігання № 10/26/08 від 26.08.2010 року, накладні на зберігання та накладні на повернення із зберігання армаміду загальною масою 55625 кг долучені до матеріалів справи та вказаним доказам судом попередньої інстанції дано правову оцінку.

На підтвердження обставин реальності господарських операцій судом правильно у оскаржуваному рішенні зазначено, що ТзОВ «Лозиноагрбуд», як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2007 року, поставки товару ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» узгоджуються з предметом діяльності ТзОВ «Лозиноагробуд»: організація оптової, роздрібної, комісійної та комерційної торгівлі промисловими та продовольчими товарами; торгівля сировиною, енергоносіями, продуктами хімічної промисловості.

Судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги посилання відповідача на зазначений у постанові Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.11.2012 року у справі № 2308/2827/2012 висновок суду про фіктивність суб'єкта господарювання ТзОВ «Лугпростройсантехмонтаж», оскільки згідно статті 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас із згаданої постанови Канівського міськрайонного суду вбачається лише правова кваліфікація діяння директора ТзОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» - одного з контрагентів контрагента позивача. Відповідно висновки та оцінки Канівського міськрайонного суду Черкаської області, які він зробив у постанові від 30.11.2012 року про фіктивність ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не є підтвердженими обставинами справи та обов'язковими для суду. Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні правопорушення (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи) не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до норми ч. 4 ст. 72 КАС України.

Крім того, судом першої інстанції правильно враховано те, що норма ч. 4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено вирок або прийнято постанову. Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.11.2012 року у справі № 2308/2827/2012 встановлено вину директора ТзОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Тому преюдиційними є лише обставини лише щодо цієї особи, а не діяльності контрагента позивача - ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, суд попередньої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов правильного висновку, що надані ТзОВ «Лозиноагробуд» для перевірки первинні документи підтверджують витрати, пов'язані із провадженням господарської діяльності, а докази, досліджені судом в ході розгляду справи повною мірою підтверджують реальність господарських операцій позивача.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року у справі № 2а-7967/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 23.05.2014 року