Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а-12059/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  12 грудня 2012 року           10:10           № 2а-12059/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників:позивача –Годецького О.І.,відповідача – Гаджиєва Р.Ф огли,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Термодистиляція» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №с ССШ2203, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: 03 вересня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Термодистиляція»(далі –ПП «Термодистиляція», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі –ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №с ССШ2203. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-12059/12/2670 призначено до судового розгляду на 17 жовтня 2012 року. 17 жовтня 2012 року розгляд справи відкладено до 07 листопада 2012 року, а в подальшому до 28 листопада 2012 року, до 12 грудня 2012 року. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: ПП «Термодистиляція»(код ЄДРПОУ 16281656) зареєстроване Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 08 лютого 1994 року за № 10731050003006867. Вказане товариство розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 19. ПП «Термодистиляція»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14 листопада 1996 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Згідно Свідоцтва № 100003287 від 01 грудня 2006 року «Термодистиляція»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 162816526589). В період з 10 квітня 2012 року по 17 квітня 2012 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Термодистиляція»(код ЄДРПОУ 16281656) з питань правильності нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин із ПП «Дніпрорембуд-сервіс»(код за ЄДРПОУ 34827449), ТОВ «Ніка Актів»(код ЄДРПОУ 37266322), ТОВ «Укрдрім»(код за ЄДРПОУ 36302590) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено Акт № 1573/22-03/16281656 від 19 квітня 2012 року. Вказаною перевіркою встановлено порушення: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ПП «Термодистиляція»занижено податок на додану вартість на суму 431 345 грн., в тому числі по періодам: - січень 2011 року –57 963 грн.; - лютий 2011 року –39 058 грн.; - березень 2011 року –20 833 грн.; - квітень 2011 року – 122 190 грн.; - травень 2011 року – 53 436 грн. 10 травня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС на підставі Акта документальної позапланової виїзної перевірки № 1573/22-03/16281656 від 19 квітня 2012 року прийняла податкове повідомлення-рішення форми “Р” №с ССШ2203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 431 346, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 431 345, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –1, 00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС України, яка своїм рішенням від 16 серпня 2012 року № 482/0/81-12/10-2115 скаргу залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення –без змін. Позивач не погоджується з висновками Акту, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, та вважає, що його висновки протиправні та суперечать чинному законодавству України. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий орган, зазначаючи про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, не наводить жодного аргументу, не зазначає жодного факту та не посилається на норми податкового чи іншого законодавства, які на думку суб'єкта владних повноважень, були порушені. Позивач зазначає, що більша частина документів взагалі не досліджувалась під час перевірки, а податковий кредит ним сформовано, виходячи із договірної (контрактної) вартості послуг, який складався із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за загальною ставкою протягом таких звітних періодів у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. Натомість, донарахування податку на додану вартість стали наслідком визнання угод нікчемними, право на що надане виключно суду. Станом на дату перевірки такі судові рішення відсутні. Позивач вказує, що ним були виконані всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочинів, зокрема, на думку позивача, зазначені правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Крім того, за податкові порушення інших контрагнетів відповідальність мають нести лише вони, проте, аж ніяк не позивач. Платник податків несе відповідальність за неналежне виконання податкових зобов'язань лише у разі, коли на момент перевірки платника податків органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбані товарів (робіт, послуг), на думку позивача, законодавчо не встановлено. Таким чином, позивач вважає, що наявність податкових накладних, що містять усі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, які не визнано в установленому порядку недійсними, та які відносяться безпосередньо до угод, укладених ним з ПП «Дніпрорембуд-сервіс», ТОВ «Ніка Актів»і ТОВ «Укрдрім», вказує на правомірність віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у зв'язку з придбанням послуг, до складу податкового кредиту. Отже, на думку позивача, ним правомірно було включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту в загальному розмірі 431 345, 00 грн. У позові позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 10 травня 2012 року №с ССШ2203. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що позивачем провадилась діяльність, спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Контролюючий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалася поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про ненабуття ними належної цивільної праводієздатності. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Термодистиляція»та його контрагентами є, на думку відповідача, нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. З цих підстав відповідач вважає, що ПП «Термодистиляція»безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних ПП «Дніпрорембуд-сервіс», ТОВ «Ніка Актів»і ТОВ «Укрдрім». В своїх запереченнях ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС просить в задоволенні позовних вимог ПП «Термодистиляція»відмовити в повному обсязі. Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ПП «Термодистиляція», виходячи з наступного. Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі –Закон № 996-XIV). Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Матеріалами справи встановлено, що в провадженні СУ ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 50-6270, порушена 03.02.2012 р. прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ «Інтербанк»за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України. В ході проведення досудового слідства, встановлено, що ПП «Дніпрорембуд-сервіс», має ознаки фіктивності, зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності та використовується реально-діючими СГД як інструмент мінімізації податкових зобов'язань. При проведенні обшуку слідчими органів податкової міліції в приміщенні, розташованому за адресою: м. Київ, б-р Дружби народів, 14/7, знайдено та печатки СГД, в т.ч. ПП «Дніпрорембуд-сервіс». Також, перевіркою юридичних адрес, за якими зареєстровані суб'єкти господарювання, в т.ч. ПП «Дніпрорембуд-сервіс», проведеною оперативними співробітниками районних підрозділів податкової міліції ДПС у м. Києві встановлено, що платники податків за адресами своєї державної реєстрації на знаходяться. За даними Державної прикордонної служби України засновники та директори СГД в'їжджали на територію України тільки на момент державної реєстрації даних підприємств, після чого не перетинали кордон України і відповідно не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність і підписувати необхідні фінансово-господарські та звітні документи. В зв'язку з тим, що невстановлені слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності, у період 2010-2012 рр. створили суб'єкти господарювання, в т.ч. ПП “Дніпрорембуд-сервіс” та підробили документи зазначених підприємств, було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Окрім цього, з Акту Васильківської ОДПІ Київської області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Дніпрорембуд-сервіс»(код за ЄДРПОУ 34827449) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року»від 24.02.2012 року № 291/23-2/34827449, вбачається, що до Васильківської ОДПІ Київської області службовою запискою від 23.02.2012 року № 692/7/26-01 ВПМ ДПІ в Обухівському районі надійшли пояснення, відібрані співробітниками ВПМ ДПІ в Обухівському районі у громадянки Гук Інни Сергіївни від 22.02.2012 р., яка згідно з установчими документами є директором ПП «Дніпрорембуд-сервіс» Відповідно до наданих пояснень гр. Гук І.С. було встановлено, що договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних, інших фінансово-господарських документів ПП «Дніпрорембуд-сервіс»вона не підписувала; банківських рахунків ПП «Дніпрорембуд-сервіс»не відкривала та нікого на це не уповноважувала; декларацій до податкових органів не подавала та нікого на це не уповноважувала; печатку ПП «Дніпрорембуд-сервіс»не отримувала; ніяких звітів до державних установ не подавала. Водночас, 24.02.2012 року до Васильківської ОДПІ Київської області від ВПМ ДПІ в Обухівському районі надійшов Висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області № 105 від 24.02.2012 року. Згідно вищезазначеного висновку спеціаліста Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, було проведено почеркознавче дослідження податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року № 507271 від 02.12.2011 року, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ № 507272 від 02.12.2011 року, довіреність ПП «Дніпрорембуд-сервіс»від 08.08.2011 року, виписана на Черненка Є.В., довіреності ПП «Дніпрорембуд-сервіс»від 29.11.2011 року та від 26.12.2011 року, виписані на Петрова Є.В., наказ на призначення від 16.04.2011 року, яким встановлено, що підписи в графі «Керівник»чи «Директор»або навпроти прізвища Гук І.С. на вищевказаних документах виконані не громадянкою Гук Інною Сергіївною, а іншою особою. Зазначене вище дає суду підстави стверджувати, що ПП «Дніпрорембуд-сервіс»здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкововї вигоди третім особам. Таким чином, відповідач правомірно дійшов висновку, що всі операції купівлі-продажу  ПП «Дніпрорембуд-сервіс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, податкові накладні, виписані ПП «Дніпрорембуд-сервіс»на користь позивача не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.   До того ж, позивачем не надана суду документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам з іншими контрагентами - ТОВ «Ніка Актів»та ТОВ «Укрдрім». Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Таким чином, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних свідчить про відсутність факту перевезення товару, що, у свою чергу вказує на фіктивність господарських операцій з ПП «Дніпрорембуд-сервіс», ТОВ «Ніка Актів»і ТОВ «Укрдрім». Стосовно посилань позивача на постанови Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р. та 17.07.2012 р., якими дії ДПІ по проведенню перевірки (зустрічної звірки) ТОВ «Ніка Актів»та ТОВ «Укрдрім»визнано протиправними, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Матеріали справи свідчать, що зазначеними судовими рішеннями протиправними визнано тільки дії податкової інспекції щодо проведення перевірки, а не висновки, викладені в акті перевірки (акті зустрічної звірки). Окрім цього, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністравтиного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Водночас передбачене частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністратвині суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністравтиного процесу, який ці обставини заперечує, повинен суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди також повинні враховувати вимоги частини четвертої та п'ятої статті статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного зясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного втановлення обставин у справі, що розглядається. З метою зясування обставин фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентами (ПП «Дніпрорембуд-сервіс», ТОВ «Ніка Актів»і ТОВ «Укрдрім») судом вживалися заходи щодо виклику в судові засідання для допиту свідків Бек В.М., Гук І.С., Терновського Д.В., які є директорами вказаних вище суб'єктів господарювання. Втім, такі особи до суду не прибули, що свідчить про обґрунтованість висновків органів державної податкової служби про відсутність товариств за юридичними адресами та відсутність у останніх первинних та бухгалтерських документів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських торгівельних приміщень тощо, які необхідні для здійснення господарської дільності. Зважаючи на вищевикладене, висновки, викладені у постановах Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 р. та 17.07.2012 р., не можуть бути взяті до уваги при вирішенні цієї адміністративної справи. Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до Акту перевірки № 1573/22-03/16281656 від 19 квітня 2012 року позивачем під час проведення перевірки первинні документи, що підтверджують взаємовідносини між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс», ТОВ «Ніка Актів»і ТОВ «Укрдрім», регістри бухгалтерського та податкового обліку не надавалися. Їх відсутність пояснювалася передачею ТОВ «Спілка консультантів з економіки права» для виконання юридичного аудиту та прогнозування наслідків відповідно до акту прийому-передачі документів від 13.03.2012 року до договору № 29/1 від 21.09.2009 р. про надання юридичних послуг. Враховучи викладене вище, вказане не дало змогу податковому органу під час проведення перевірки встановити достовірність показників, повязаних з визначенням об'єктів оподаткування, ведення яких передбачено законодаством. Щодо факту використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, а саме - подальшої реалізації ним нібито придбаних у контрагентів товарів, то, аналізуючи первинні документи, наданні останнім, судом встановлено, що окремі акти прийому-передач та довіреності на отримання товару не містять підписів уповноважених осіб. Зазначене ставить під сумнів належність цих документів в якості доказів по справі. Інші досліджені докази, надані позивачем, а саме: договори поставки товарів, договір на виконання робіт, податкові, видаткові накладні, акти, специфікації, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довіреності суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені  документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставлених товарів та виконаних робіт саме контрагентами позивача. Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування. Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11. Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування. Зазначене вище свідчить про те, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 431 345 грн. є обґрунтованим, а застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн. є законним. Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № сССШ2203 від 10 травня 2012 року ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані. Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення. Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю. Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає. Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Термодистиляція»відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя І.М. Погрібніченко Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.12.2012 р.