Рішення

від 20.12.2012 по справі 32/55

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.12 р. Справа № 32/55

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Харакоз К.С., судді Сажнева М.В., Колесник Р.М.,

при помічнику судді Дубовик А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Маріупольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі:

1. Донецької обласної ради, м. Донецьк,

2. Волноваської районної ради Донецької області, м. Волноваха Донецької області,

3. Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецької області,

смт. Благодатне Донецької області,

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», смт. Володимирівка Донецької області,

про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, -

За участю:

прокурор Жуков В.В. за посвідченням;

від позивача 1: Захарченко М.М. за довіреністю;

від позивача 2 не з'явився;

від позивача 3 не з'явився;

представник відповідача Добровольська Г.Б. за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Маріупольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, м. Донецьк (далі - Позивач 1), Волноваської районної ради Донецької області, м. Волноваха (далі - Позивач 2), Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецької області, смт. Благодатне (далі - Позивач 3), з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», смт. Володимирівка (далі - Відповідач), про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 1 279 618,90 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що в ході перевірки додержання вимог земельного законодавства України було виявлено факт здійснення відповідачем робіт з видобування каоліну без відшкодування втрат сільгоспвиробництва земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 11,9 га, яку віднесено до земель Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецької області. Посилаючись на ст.ст. 207,209 Земельного кодексу України, просив суд стягнути втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 1 279 618,90 гривень.

13.05.2011 року від прокурора надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача шкоду, заподіяну державі внаслідок незаконного виведення з сільськогосподарського обігу земель сільськогосподарського призначення Благодатненської селищної ради Волноваського району та їх незаконного використання для виробничих потреб у вигляді відшкодування розміру втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 1 279 618,90 гривень.

20.06.2011 року від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог від 06.06.2011 року, в якій він просив стягнути з відповідача шкоду заподіяну державі внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, в розмірі 754 830,92 гривень, перерахувавши вищевказану суму на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецькій області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2012 року позовні вимоги Маріупольського міжрайонного природоохоронного прокурора про стягнення 754 830,92 гривень були задоволені частково, вирішено стягнути з ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» шкоду, заподіяну державі внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 495 131, 45 гривень.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

24.07.2012 року постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року по справі №32/55 було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В результаті автоматичного розподілу справа №32/55 була передана на розгляд головуючому судді Харакозу К.С.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.10.2012 року призначено судову колегію для розгляду справи №32/55 у складі: головуючий суддя Харакоз К.С., судді Говорун О.В., Колесник Р.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20.12.2012 року було змінено склад судової колегії для розгляду справи №32/55, а саме замінено суддю Говоруна О.В. у зв'язку з його перебуванням у відпустці на суддю Сажневу М.В.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Відповідно до письмових пояснень від 26.09.2012 року прокурор підтримує позові вимоги про стягнення з відповідача 754830,92 гривень згідно з заявою про уточнення позовних вимог від 06.06.2011 року.

Представник позивача 1 - Донецької обласної ради в судове засідання з'явилась, просила позов задовольнити. Відповідно до письмових пояснень позивача 1 від 27.09.2012 року, Донецька обласна рада підтримує позовні вимоги прокурора, викладені в заяві від 06.06.2011 року (надійшла до суду 20.06.2011 року), про стягнення 754 830,92 гривень.

Представник позивача 2 - Волноваської районної ради Донецької області в судове засідання не з'явився. В письмових поясненнях від 13.09.2012 року Волноваською районною радою було зазначено, що вона не може бути позивачем у справі, оскільки прокурором було змінено і підставу, і предмет позову. Позивач 2 не є отримувачем коштів за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Представник позивача 3 - Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецької області в судове засідання не з'явився. Відповідно до письмових пояснень позивача Благодатненської селищної ради, наданих суду при новому розгляді справи 10.10.2012 року, на земельній ділянці, на якій було розміщено каоліновий кар'єр, на момент проведення перевірки 21.09.2012 року жодних робіт не ведеться. В селищній раді відомості про наявність або відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку відсутні. Подальше раціональне використання земельної ділянки встановити неможливо, оскільки не було складено проекту рекультивації порушених земель.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог прокурора заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. У письмових поясненнях по справі, які надійшли до суду 04.09.2012 року та 13.09.2012 року, відповідач зазначив, що з 2002 року спірна ділянка ним не використовується. Докази фактичного використання земельної ділянки відсутні та наявності вини відповідача відсутні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.02.1991 року Благодатненською селищною радою був погоджений проект відводу земельних ділянок ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» під розширення каолінового кар'єру із земель колгоспу «Шлях до комунізму» Волноваського району Донецької області загальною площею 21,5га (з них 20,8га ріллі), строком на 13 років.

Постановою Верховної ради України №2345-ХІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів» від 14.05.1992 року, було вилучено та передано у тимчасове користування, зокрема, землі: колгоспу імені Кірова Волноваського району Донецької області (45,5 га земель, з них 44,4га ріллі), колгоспу «Шлях до комунізму» Волноваського району Донецької області (21,5 га земель, з них 20,8 га ріллі), колгоспу «Еленовський» Мар'їнського району Донецької області (47,0 га земель, з них 45,0 га ріллі) для розширення кар'єру каоліну Великоанадольському вогнетривкому комбінату строком на 10 років (т.1 а.с.107-109).

Відповідно до п.3 даної постанови Верховна рада України доручила районним радам народних депутатів видати державні акти на право користування землею підприємствам, установам, організаціям.

26.05.2008 року відділом державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему у м. Маріуполь був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольського вогнетривкого комбінату» на території Благодатненської селищної ради, в якому встановлено, що ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» самовільно використовує земельну ділянку площею 11,9 га під каоліновий кар'єр без правовстановлюючих документів (без встановлення її меж в натурі на місцевості), в порушення ст. 125 Земельного кодексу України (т.2 а.с.35-36).

21.07.2008 року старшим держінспектором з охорони навколишнього природного середовища відділу екологічного контролю Державної екологічної інспекції в Донецькій області був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», відповідно до якого на підприємстві проводиться значна робота в частині отримання земельних ділянок площею 11,9 га та 23,5 га в користування. А саме, земельна ділянка площею 11,9 га земель сільськогосподарського призначення Благодатненської селищної ради використовується підприємством на підставі Постанови Верховної ради України №2345-ХІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів» від 14.05.1992 року, в якій зазначено, що відповідно до п.2 Великоанадольському вогнетривкому комбінату було вилучено та передано у тимчасове користування землі колгоспу «Шлях до комунізму» Волноваського району Донецької області (21,5 га земель, з них 20,8 га ріллі), для розширення кар'єру каоліну строком на 10 років. Після завершення строку оренди вищезазначеної земельної ділянки підприємство одержало розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації №31 від 14.01.2005 року, щодо надання дозволу ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки. З 2005 року та на день перевірки на підприємстві проводяться роботи по інвентаризації земель та встановленню меж землекористування і площа яких складає 11,9га, як різниця між 21,5 га та 10,6 га, знаходиться в межах користування підприємства і підлягає інвентаризації. За цю площу, а саме за 11,9 га, підприємство сплачує земельний податок (т.1 а.с.7).

При цьому, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений відділом екологічного контролю Державної екологічної інспекції в Донецькій області від 21.07.2008р., не містить вказівки на той факт, що спірна земельна ділянка фактично використовується відповідачем.

За результатами проведеної перевірки відповідача було зобов'язано усунути виявлені порушення, про що свідчить припис №019579 від 21.07.2008 року.

Згідно з вказівками Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 24.07.2012 року по справі №32/55, суду першої інстанції при новому розгляді справи необхідно з'ясувати обставини, які свідчать про наявність постійного чи тимчасового використання земельної ділянки, цільове використання земельної ділянки після експлуатації родовища та її власне цільове призначення, категорію земель, можливість відновлення і подальшого раціонального використання та застосування правових наслідків, встановлених статтею 20 Земельного кодексу України у разі порушення норм цього Кодексу. Крім того, необхідним є надання оцінки змісту позовної заяви та в подальшому її зміни та уточнення стосовно підстави позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені прокурором, не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з позовною заявою прокурором було заявлено до стягнення з відповідача втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 1 279 618,90 гривень на підставі розрахунку, проведеного ДП «Донецький науково-дослідний інститут землевпорядкування» (т.1 а.с.11).

Згодом, як вбачається з матеріалів справи прокурором до господарського суду подавались заява від 13.05.2011 р. про зміну позовних вимог та заява від 06.06.2011 р. (надійшла до суду 20.06.2011 р.) про уточнення позовних вимог, в яких посилаючись на приписи статті 1166 Цивільного кодексу України та статтю 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» прокурор просив суд змінити предмет позову та стягнути з ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» шкоду заподіяну державі внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, в розмірі 754 830,92 грн., перерахувавши вищевказану суму на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецькій області (том 1 а.с. 42-45, 74-77).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а нормами статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачені особливості застосування цивільної відповідальності.

При цьому, обґрунтовуючи заяву про уточнення розміру позовних вимог від 06.06.2011 р. прокурор посилався на здійснення Державною екологічною інспекцією Азовського моря розрахунку завданої шкоди на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлені права та обов'язки сторін, зокрема, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Разом з цим, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог, у зв'язку з чим в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову чи; - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Вищим господарським судом у постанові від 24.07.2012 року при перегляді даної справи було зазначено, що підстави позову щодо стягнення з товариства втрат сільськогосподарського виробництва, розрахованих на підставі Порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 17.11.1997 р. за № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, що підлягають відшкодуванню» з огляду на приписи статті 209 Земельного кодексу України у зв'язку із встановленням перевіркою факту використання відповідачем земельної ділянки без отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а в подальшому вимоги прокурора, викладені ним у заявах від 13.05.2011 р. та від 06.06.2011 р. (подану до суду 20.06.2011 р.) про стягнення з відповідача в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, згідно розрахунку, здійсненого Державною екологічною інспекцією Азовського моря на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, за своєю природою виникнення не є тотожними.

Таким чином, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, при новому розгляді справи господарський суд, враховуючи положення ст.22 ГПК України, не приймає до розгляду вимоги прокурора, викладені ним у заявах від 13.05.2011 р. та від 06.06.2011 р., оскільки ним було одночасно змінено і підставу, і предмет позовних вимог.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога Маріупольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Донецької обласної ради, Волноваської районної ради та Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецької області про стягнення з ВАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 1 279 618,90 грн., посилаючись на приписи статті 209 Земельного кодексу України, з огляду на встановлення в ході проведення перевірки порушення відповідачем статей 124, 125, 207, 209 Земельного кодексу України та статей 36, 37, 52 Закону України «Про охорону земель» щодо використання земельної ділянки Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецької області площею 11,9 га без отримання правовстановлюючих документів та без відшкодування (сплати) втрат сільськогоспвиробництва в результаті видобування каоліну на вказаних землях.

Стосовно позовних вимог прокурора про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва згідно зі ст.207 Земельного кодексу України господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, підлягають відшкодуванню. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Головною ознакою, за якою слід вважати наявними втрати сільськогосподарського виробництва, є втрачання сільськогосподарськими угіддями своєї функції головного засобу виробництва у сільському господарстві та їх вибуття з господарського обігу, що і відбувається у випадку вилучення земель.

Земельний кодекс України визначає юридичні факти, з настанням яких мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат, а також порядок використання одержаних коштів (норми статті 209 Земельного кодексу України).

Враховуючи, що відповідно до статті 207 Земельного кодексу України об'єктом відповідних суспільних відносин є не всі землі сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподарські угіддя, до предмету доказування у даній справі входить встановлення цільового призначення спірної земельної ділянки на час вилучення її для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

За такими вимогами, на що звернув увагу Вищий господарський суд України, необхідним є з'ясування обставини, які свідчать про наявність постійного чи тимчасового використання земельної ділянки, цільове використання земельної ділянки після експлуатації родовища та її власне цільове призначення, категорію земель, можливість відновлення і подальшого раціонального використання та застосування правових наслідків, встановлених статтею 20 Земельного кодексу України у разі порушення норм цього Кодексу.

Тобто, обов'язковою умовою застосування ст.207 Земельного кодексу України є встановлення факту вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а саме наявності постійного чи тимчасового використання земельної ділянки в результаті, якого було змінено цільове призначення землі.

Як вже зазначалось судом, відповідно до п.3 постанови Верховної ради України №2345-ХІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів» від 14.05.1992 року, якою було вилучено та передано у тимчасове користування землі колгоспу «Шлях до комунізму» Волноваського району Донецької області (21,5 га земель, з них 20,8 га ріллі), районним радам народних депутатів було доручено видати державні акти на право користування землею підприємствам, установам, організаціям.

Частиною 1 ст.22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, діючого на момент вилучення земельної ділянки, було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Отже, підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є затверджена в установленому порядку землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки.

Проте ані прокурором, ані позивачами не надано суду доказів наявності постійного чи тимчасового використання відповідачем земельної ділянки.

Відповідно до листа відділу Держкомзему у Волноваському районі Донецької області від 10.12.2012 року №вх3104, наданого прокурором, докази наявності постійного чи тимчасового використання ВАТ «ВАОК» земельної ділянки площею 11,9 за у відділі Держкомзему відсутні. Згідно Земельного кодексу України земельна ділянка ріллі відноситься до категорії «землі сільськогосподарського призначення» після експлуатації родовища: угіддя - графі 41 «Інші» (під відпрацьовані розробки та кар'єри; закриті шахти; відвали; терикони, які не експлуатують), категорія - «землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення» (т.3 а.с.12).

Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, на які посилається прокурор, не є належними документами, що підтверджують наявність права постійного чи тимчасового використання земельної ділянки в розумінні положень земельного законодавства. Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва певною особою в порядку ст.207 ЗК України можливе лише у разі вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, з дотриманням вимог земельного законодавства щодо оформлення прав на земельну ділянку за цією особою.

Також в матеріалах справи відсутні належні докази підтвердження цільового використання земельної ділянки після експлуатації родовища та її власне цільове призначення, можливості їх відновлення і подальшого раціонального використання, застосування правових наслідків, встановлених статтею 20 Земельного кодексу України у разі порушення норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи, що прокурором та позивачами не було надано необхідних доказів в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1279 «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню», ст. ст. 207, 209 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 33, 42, 43, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Маріупольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Донецької обласної ради, м. Донецьк, 2. Волноваської районної ради Донецької області, м. Волноваха Донецької області, 3. Благодатненської селищної ради Волноваського району Донецької області, смт. Благодатне Донецької області, до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», смт. Володимирівка Донецької області, про відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Харакоз К.С.

Суддя Сажнева М.В.

Суддя Колесник Р.М.