Рішення

від 21.12.2012 по справі 5015/4917/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.12 Справа№ 5015/4917/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Новояворівськ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Леви», м.Львів;

про: стягнення 102 478 грн. 80 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 21.11.2012 року порушено провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Леви» про стягнення 102478 грн. 80 коп. Розгляд справи призначено на 17.12.2012 року.

В судовому засіданні 17.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві. Представив суду для огляди оригінали долучених до справи доказів.

Відповідач і відзиві проти позову заперечив, посилаючись на те, що з огляду на зміну керівництва, та відсутністю претензії чи вимоги про сплату боргу зі сторони позивача, він був позбавлений права досудового врегулювання спору, оскільки не був повідомлений про наявність заборгованості перед позивачем.

З метою надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору судом було оголошено перерву до 21.12.12 року.

В судове засідання 21.12.2012 року позивач не з'явився. Подав клопотання вх. № 29153/12 від 20.12.2012 року про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, подав клопотання у формі електронного повідомлення № 4 (вх. № 29215/12 від 20.12.2012 року) про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення участі повноважного представника у судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилась.

21.12.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення -позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Леви»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 102 478 грн. 80 коп. Позивач в позовній заяві вказує, що 05.11.2011 року між ним та відповідачем було укладено договір № 010911 про організацію харчування хокейної команди.

Позивач на виконання умов договору забезпечував учасників хокейної команди відповідача харчуванням на умовах та за цінами, визначеними в договорі. Оскільки оплата за спожите харчування відповідачем в передбачені договором строки не здійснена, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованої суми в розмірі 100 740 грн. та 3 % річних, що становлять 1738 грн. 80 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне. Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Сторона-1 згідно з договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Леви»(Сторона-2 згідно з договором) 05.09.2011 року було укладено договір № 010911, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.1 договору «Сторона-1»у власному приватному ресторанному закладі (кафе-бар «Лаванда») зобов'язується організовувати та забезпечувати харчування учасників хокейної команди за списком, що надається "Стороною-2»щоденно з початку дії цього договору і до моменту його завершення. Строк дії договору, відповідно до п. 5.1 договору з 08.09.2011 року по 31.12.2011 року та автоматично пролонговується на наступний рік, у випадку якщо жодна зі сторін не виступила з письмовою ініціативою розірвання даного договору.

Відпуск харчування здійснюється «Стороною -1»у приміщенні кафе-бару «Лаванда»на умовах, передбачених для закладів ресторанного господарства, і в установленому цим договором порядку (п. 1.2 договору).

Вартість меню денного харчування одного учасника хокейної команди становить не більше 70 (сімдесят) гривень і збільшена до 90 (дев'яносто) гривень додатком до договору від 10.01.2012 року.

Між сторонами по справі по факту надання послуг харчування були складені акти здачі-прийманні робіт, згідно з якими відповідачем здійснювалась оплата по договору, а саме: Акт № В-00000001 від 30.09.2011 року на суму 37170 грн.; Акт № В-00000002 від 11.10.2011 року на суму 16240 грн.; Акт № В-00000003 від 31.10.2011 на суму 27020 грн.; Акт № В-00000004 від 13.11.2011 року на суму 14840 грн.; Акт № В-00000005 від 30.11.2011 на суму 12950 грн.; Акт № В-00000007 від 14.12.2011 року на суму 15680 грн.; Акт № В-00000008 від 21.12.2011 року на суму 11970 грн.; Акт № В-00000009 від 29.12.2011 на суму 13300 грн.; Акт № В-000000010 від 31.12.2011 року а суму 3920 грн.; Акт № В-000000011 від 09.01.2012 року на суму 17640 грн.; Акт № В-000000012 від 23.01.2012 року на суму 27000 грн.; Акт № В-000000013 на суму 50310 грн.; Акт № В-000000014 від 03.03.2012 року на суму 37440 грн.; Акт № В-000000015 від 21.03.2012 року на суму 44460 грн. та Акт № В-000000016 від 14.04.2012 року на суму 35280 грн.

Загальна вартість отриманих відповідачем послуг складає 365220 грн. 00 коп., з яких неоплаченими залишилась 100740 грн. 00 коп., що підтверджується Довідкою (вих. № 124 від 30.11.2012 року) з рахунку приватного підприємця ОСОБА_1, виданою Новояворівським відділення Західного Головного регіонального управління комерційного банку «ПриватБанк»

Відповідно до п. 4.4 договору оплата здійснюється із розрахунку повної оплати і не пізніше 3-ох банківських днів з дня підписання рахунку-фактури за спожите харчування на протязі попереднього періоду. Максимальним періодом, за який сторони домовляються проводити розрахунки за спожите харчування по цьому договору, встановлюється календарний тиждень.

Відповідно до п. 4.5 договору кошти сплачуються шляхом перерахування з розрахункового рахунку «Сторони-2» на розрахунковий рахунок «Сторони-1»на підставі рахунку-фактури, що виставляється «Стороною-1»за спожите харчування та оплачується «Стороною-2».

Договірні зобов'язання відповідачем порушено, оскільки не були оплачені Акт №В-000000015 на суму 44460 грн. та Акт №В-000000016 на суму 35280 грн., та не сплачено 21000 грн. за попередніми актами.

Докази оплати боргу відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України 1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, відповідно до п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України.

Тому, на виконавця покладено обов'язок надати послугу (одноразово) і надано право на одержання відповідної плати за таку послугу, а замовник зобов'язаний оплатити таку одноразову послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Тобто за договором про надання послуг оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Судом вище встановлено, що борг відповідача перед позивачем за надані послуги на момент розгляду справи становить 100740 грн. 00 коп.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положенням частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено несвоєчасну сплату відповідачем на користь позивача вартості наданих послуг, що стала підставою для нарахування відповідачу 1738 грн. 80 коп. річних, у зв'язку з чим вказана сума підлягає до стягнення. Розмір трьох процентів річних математично розрахований позивачем у позовній заяві правильно, розрахунок судом перевірено.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 100740 грн. 00 коп. основного боргу та 1738 грн. 80 коп. річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хокейний клуб «Леви»(79000, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 37831877) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) 100740 грн. 00 коп. боргу, 1738 грн. 80 коп. 3% річних та 2049 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 24.12.2012 року.

Суддя Матвіїв Р.І.