Постанова

від 15.04.2013 по справі 5015/4917/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 5015/4917/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

при секретарі судового засідання Бокало Н.І.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" б/н від 06.02.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2012 року

у справі № 5015/4917/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Новояворівськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви", м. Львів

про стягнення 102 478,80 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2012 року у справі № 5015/4917/12 (суддя Р. Матвіїв) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" про стягнення 102 478,80 коп., з яких 100 740 грн. 00 коп. основний борг та 1 738 грн. 80 коп. 3% річних, задоволено повністю.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором про організацію харчування учасників хокейної команди №010911 від 05.09.2011р. у розмірі 100 740 грн. 00 коп. повністю підтверджується поданими позивачем та долученими до матеріалів справи доказами (копіями актів здачі-приймання робіт). Вказана сума боргу відповідачем не спростована, а нараховані позивачем за порушення строків оплати вартості наданих послуг 1 738 грн. 80 коп. 3% річних підставні і підлягають до стягнення.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" оскаржило її в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 06.02.2013 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2012р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, зокрема, що позивач, в порушення вимог ст. 5 ГПК України, не застосував досудове врегулювання спору, не надсилав відповідачу жодних претензій про погашення заборгованості за договором про організацію харчування учасників хокейної команди №010911 від 05.09.2011р. Окрім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви", позбавив останнього можливості скористатись правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та порушив принцип диспозитивності судового процесу.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, без номера від 25.03.2013р., в якому заперечує вимоги апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви"- без задоволення з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного судового акта.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2013р.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2013р. та від 25.03.2013р.

Позивач та відповідач участі уповноважених представників в даному судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили. Враховуючи те, що сторони належним чином (під розписку) повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2012р. у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 5 вересня 2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - "Сторона-1") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" (далі - "Сторона-2") було укладено договір № 010911 про організацію харчування учасників хокейної команди (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору "Сторона-1" у власному приватному ресторанному закладі (кафе-бар "Лаванда") зобов'язується організовувати та забезпечувати харчування учасників хокейної команди за списком, що надається "Стороною-2" щоденно з початку дії цього договору і до моменту його завершення.

Відповідно до п.1.2. договору відпуск харчування здійснюється "Стороною-1" у приміщенні кафе-бару "Лаванда" на умовах, передбачених для закладів ресторанного господарства, і в установленому цим договором порядку.

Вартість меню денного харчування одного учасника хокейної команди становить не більше 70 (сімдесят) гривень і може збільшуватись лише в двосторонньому порядку шляхом внесення змін до даного договору (п.4.1. договору).

Додатком до договору №010911 про організацію харчування учасників хокейної команди, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" 10.01.2012р., вартість меню денного харчування одного учасника хокейної команди збільшена до 90 (дев'яносто) гривень.

Сумарна вартість за спожите харчування учасників хокейної команди визначається розрахунково виходячи із вартості денного меню на одного учасника затвердженого п.4.1. договору та кількості учасників команди в день, які фактично харчувались відповідно до цього договору ( п.4.3. договору).

Пунктом 4.4 договору встановлено, що оплата здійснюється із розрахунку повної оплати і не пізніше 3-ох банківських днів з дня підписання рахунку-фактури за спожите харчування на протязі попереднього періоду. Максимальним періодом, за який сторони домовляються проводити розрахунки за спожите харчування по цьому договору, встановлюється календарний тиждень.

Згідно з п. 4.5 договору кошти сплачуються шляхом перерахування з розрахункового рахунку "Сторони-2" на розрахунковий рахунок "Сторони-1" на підставі рахунку-фактури, що виставляється "Стороною-1" за спожите харчування та оплачується "Стороною-2".

Відповідно до п. 5.1 договору термін його дії встановлено з 08.09.2011 року по 31.12.2011 року та передбачено автоматичну пролонгацію такого на наступний рік, у випадку якщо жодна зі сторін не виступила з письмовою ініціативою розірвання даного договору.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по організації харчування учасників хокейної команди на загальну суму 365 220 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими відтисками печаток Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" без жодних застережень, а саме: Акт № В-00000001 від 30.09.2011 року на суму 37 170 грн.; Акт № В-00000002 від 17.10.2011 року на суму 16 240 грн.; Акт № В-00000003 від 31.10.2011 року на суму 27 020 грн.; Акт № В-00000004 від 13.11.2011 року на суму 14 840 грн.; Акт № В-00000005 від 30.11.2011 року на суму 12 950 грн.; Акт № В-00000007 від 14.12.2011 року на суму 15 680 грн.; Акт № В-00000008 від 21.12.2011 року на суму 11 970 грн.; Акт № В-00000009 від 29.12.2011 року на суму 13 300 грн.; Акт № В-000000010 від 31.12.2011 року на суму 3 920 грн.; Акт № В-000000011 від 09.01.2012 року на суму 17 640 грн.; Акт № В-000000012 від 23.01.2012 року на суму 27 000 грн.; Акт № В-000000013 від 17.02.2012 року на суму 50 310 грн.; Акт № В-000000014 від 03.03.2012 року на суму 37 440 грн.; Акт № В-000000015 від 21.03.2012 року на суму 44 460 грн.; Акт № В-000000016 від 14.04.2012 року на суму 35 280 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг виконав не в повному обсязі, сплативши лише 264 480 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень ( а саме: №1 від 04.10.2011 року на суму 37 170 грн.; №32 від 07.12.2011 року на суму 51 000 грн.; №38 від 27.12.2011 року на суму 20 000 грн.; №10 від 13.01.2012 року на суму 21 560 грн.; №16 від 02.02.2012 року на суму 27 000 грн.; №17 від 02.02.2012 року на суму 20 000 грн.; №27 від 01.03.2012 року на суму 50 310 грн.; №33 від 22.03.2012 року на суму 37 440 грн.) та довідкою з рахунку Приватного підприємця ОСОБА_2, вих. № 124 від 30.11.2012 року, виданою Новояворівським відділенням Західного Головного регіонального управління комерційного банку "ПриватБанк".

У зв'язку з тим, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання та не оплатив 100 740 грн. 00 коп. за надані послуги по договору №010911 від 05.09.2011р., Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення 100 740 грн. 00 коп. боргу за договором та 1738 грн. 80 коп. 3% річних, нарахованих на суму основного боргу.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по договору № 010911 від 05.09.2011р. про організацію харчування учасників хокейної команди, з врахуванням вимог ст. 625 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором,

Тобто, за договором про надання послуг оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до ст.526 ЦК України та ч.1 п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Поданими позивачем та долученими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт підтверджено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надав відповідачу послуги по організації харчування учасників хокейної команди за договором № 010911 від 05.09.2011р. на загальну суму 365 220 грн. 00 коп., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" порушило взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, в результаті чого заборгувало перед позивачем 100 740 грн. 00 коп.

Відповідач, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором № 010911 від 05.09.2011р., не долучив платіжних доручень про її погашення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 100 740 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не спростована, є обґрунтована та підставно задоволена місцевим господарським судом.

Разом з тим, ч. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наведеного Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у позовній заяві, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 18 квітня 2012 року по 16 листопада 2012 року нараховано відповідачу 1738 грн. 80 коп. 3% річних. Однак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, перевіривши арифметично наявний в матеріалах справи розрахунок зазначає, що за зазначений позивачем період прострочення сума 3 % річних становить 1763 грн. 64 коп., проте, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу та зважаючи на те, що сторони не звертались до суду із клопотанням про вихід за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 738 грн. 80 коп. 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за договором про організацію харчування учасників хокейної команди №010911 від 05.09.2011р., тобто у заявленому позивачем розмірі.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 1738 грн. 80 коп. 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за договором № 010911 від 05.09.2011р.

Твердження ж скаржника про те, що позивач повинен був застосувати досудове врегулювання спору розцінюється колегією суддів як безпідставне та необґрунтоване, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії, а Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2001 р. № 2413 -Ш скасував обов'язок порядку претензійного врегулювання спорів. Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням ТзОВ «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст. 124 Конституції України (справ про досудове врегулювання спорів) визнано неконституційним положення щодо необхідності застосування досудового врегулювання спорів та зазначено, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

З приводу твердження скаржника про те, що суд першої інстанції позбавив Товариство з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви" можливості скористатись правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та порушив принцип диспозитивності судового процесу, судова колегія зазначає наступне.

в силу вимог ст.28 ГПК України особа не обмежена одним представником при здійсненні представництва;

- до клопотання не додано жодного доказу на підтвердження зазначених в клопотанні обставин, на які посилається відповідач як на підставу відкладення;

- в силу вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, враховуючи дату надходження позовної заяви (18.06.2012р.), у господарського суду були відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст. 104 ГПК України , для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2012 року в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України .

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2012р. у справі №5015/4917/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хокейний клуб "Леви", б/н від 06.02.2013 року - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повна постанова складена 15 квітня 2013р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.