Постанова

від 10.09.2012 по справі 2а-8917/12/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

10 вересня 2012 р. 11:36 Справа №2а-8917/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Фурлетовій Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представник Халецька Т.І.

відповідач - не з'явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (далі - Позивач або ТОВ «Сиваш-Енерго») звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач або Красноперекопська ОДПІ в АР Крим ДПС) та просить скасувати прийняті Відповідачем податкові повідомлення - рішення №0000062203 від 01.08.2012 року, №0000072203 від 01.08.2012 року, якими збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість ТОВ «Сиваш-Енерго»: за податковим повідомленням-рішенням №0000062203 від 01.08.2012 року з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 9130,00грн. (в т.ч. 7304,00грн. - основного платежу та 1826,00грн. - штрафних санкцій), за податковим повідомленням-рішенням №0000072203 від 01.08.2012 року з ПДВ в загальній сумі 1760,00грн. (в т.ч. 1410,00грн. - основного платежу, 353,00грн. - штрафних санкцій).

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків проведеної відповідачем перевірки, висновки не підкріплені нормами діючого законодавства та не підтверджуються необхідними доказами, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що послуги, які було придбано Позивачем у контрагента - КП «Альянс»було фактично виконано, такі послуги використані у господарській діяльності Позивача, а отже валові витрати на загальну суму 29217, 25 грн. за 2-3 квартал 2009 року та податковий кредит за травень, вересень 2009 року ТОВ «Сиваш-Енерго» сформовано правомірно.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказав, що висновки акту перевірки щодо встановлених порушень норм податкового законодавства є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення не підлягають скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (ЄДРПОУ 33201591) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт перевірки №823/22-04/33201591 від 12.07.2012 року (а.с. 13-25).

На підставі акту перевірки про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сиваш-Енерго» (код ЄДРПОУ 33201591) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000062203 від 01.08.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - 7304,00 грн. - за основним платежем, 1826,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.11);

- №0000072203 від 01.08.2012 року про збільшення суми з ПДВ в загальній сумі 1760,00 грн. (в т.ч. 1410,00 грн. - основного платежу, 353,00 грн. - штрафних санкцій) (а.с.12).

Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до висновків акту перевірки Відповідачем було встановлено порушення Позивачем:

- абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5, п.5.2.1, п.5.2, 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено завищення валових витрат на загальну суму 29217,25 грн по операціям з придбання послуг від КП «Альянс» у т.ч. за 2-й квартал 2009 року на суму 22166,65 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 7050,6 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток у розмірі 7304,00 грн.: за 2 квартал 2009 року у сумі 5542,00 грн., за 3 квартал 2009 року у сумі 1762,00 грн.;

- пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року на загальну суму 5843,00 грн., у т.ч. за травень 2009 року - на суму 4433,00 грн., за вересень 2099 року - на суму 1410,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказаних висновків відповідач дійшов внаслідок встановлення перевіркою нікчемності правочину, укладеного між позивачем та КП «Альяс».

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

З матеріалів справи вбачається, що між КП «Альянс» із Позивачем було укладено договір на виконання проектних робіт №1230 від 02.10.2008 року (а.с.61-62), предметом якого є розробка, узгодження та експертиза робочого проекту ділянки з виробництва кровельних та гідроізоляційних рулонних матеріалів.

В матеріалах справи міститься рахунок №1331 від 12.05.2009 року на суму 26600,00 грн. (а.с.60), Акт виконаних робіт по договору на виконання проектних робіт від 12.05.2009 року (зв. бік а.с.60).

КП «Альянс» складена та передана ТОВ «Сиваш-Енерго» податкова накладна №1369 від 12.05.2009 року на загальну суму 26600,00 грн.

Окрім того, 06 жовтня 2012 року між позивачем та КП «Альянс» був укладений договір підряду №1324 (а.с.55).

Відповідно до умов цього договору Підрядник - КП «Альянс» зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника - ТОВ «Сиваш-Енерго» у відповідності із проектно-кошторисною документацією, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити вказану роботу (а.с.55).

Строк дії договору - з 06.10.2008 року по 31.12.2008 року.

Сторонами за вказаним договором був складений Акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року (а.с.53).

Оплату виконаних послуг було проведено позивачем на загальну суму 8460,70 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1410,12 грн. а підставі рахунку-фактури від 30.09.2009 року (а.с.58) що підтверджується платіжним дорученням №158 від 16.10.2009 року (а.с.56).

Внаслідок проведення господарської операції за вказаним договором, КП «Альянс» була складена та передана позивачу податкова накладна №3688 від 30.09.2009 року на загальну суму 8460,70 грн. (а.с.52).

На підтвердження факту виконання будівельних робіт по договору підряду Позивачем надано до суду акт технічного стану обладнання №2 (а.с.27), Акт списання №СЭ-0000042 від 28.09.2009 року на загальну суму 28424,00 грн. (а.с.28), Акт на списання основних засобів №СЭ-0000004 від 15.09.2009 року (а.с.29).

Згідно до положень п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 даного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, виписані контрагентом позивача документи та податкові накладні потрібно вважати первинними документами.

Матеріали справи свідчать, що за період, який перевірявся, позивачем та КП «Альянс» виконано вказані договори, що підтверджується видатковими накладними постачальника, актами приймання-виконання робіт та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З урахуванням положень вказаних норм, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Приймаючи до уваги той факт, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

При цьому також слід вказати, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, Відповідачем не доведена нікчемність правочинів, укладених Позивачем з КП «Альянс» за нормами статей 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наведено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України. В пункті 18 вказаної Постанови зазначено, що такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦКУ).

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність договорів та про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, позивачем правомірно визначені валові витрати з податку на прибуток підприємств на загальну суму 29217,25 грн. по операціям з придбання послуг від КП «Альянс» за 2-3 квартал 2009 року та правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за травеню, вересень 2009 року на загальну суму 5843,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що Відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень не були дотримані положення п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, згідно до якого контролюючий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків не пізніше 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або граничного строку сплати податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Викладені факти свідчать про необґрунтованість висновків акту перевірки та протиправність прийнятих на їх підставі податкових повідомлень - рішень, в зв'язку з чим такі рішення підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанова складена в повному обсязі 17.09.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000062203 від 01.08.2012 року.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000072203 від 01.08.2012 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сиваш-Енерго» (96012, Промзона, б.7, м. Армянськ, ЄДРПОУ 33201591 ), 109,00грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.

З оригіналом згідно