Ухвала

від 25.02.2013 по справі 2а-8917/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8917/12/0170/7

25.02.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 10.09.12 у справі № 2а-8917/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш- Енерго" (Промзона, 7, місто Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000062203 від 01.08.2012 та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000072203 від 01.08.2012, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статті 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиваш-Енерго" (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2012: №0000062203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 9130,00грн., у тому числі: 7304,00грн.-основного платежу та 1826,00грн. - штрафних санкцій та № 0000072203 від 01.08.2012,яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1760,00грн., у тому числі: 1410,00грн.- основного платежу, 353,00грн.-штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків проведеної відповідачем перевірки, які не підкріплені нормами діючого законодавства та не підтверджуються необхідними доказами, оскільки послуги, які було придбано позивачем у контрагента-КП "Альянс" було фактично виконано, такі послуги використані у господарській діяльності позивача, а отже, валові витрати на загальну суму 29217,25грн. за 2-3 квартал 2009 року та податковий кредит за травень, вересень 2009 року позивачем сформовано правомірно.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 01.08.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення:№0000062203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 9130,00грн., у тому числі: 7304,00грн.-основного платежу та 1826,00грн.-штрафних санкцій та №0000072203 від 01.08.2012,яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1760,00грн., у тому числі: 1410,00грн.- основного платежу, 353,00грн.-штрафних санкцій.

Передумовою збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 9130,00грн. та податку на додану вартість в загальній сумі 1760,00грн.став акт №823/22-04/33201591 від 12.07.2012 позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з КП "Альянс" за період з 01.04.2009 по 30.09.2009.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту5.3. статті 5, підпункту 5.2.1 пунктів 5.2, 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - завищення валових витрат на загальну суму 29217,25грн. по операціям з придбання послуг від КП "Альянс", що призвело до заниження суми податку на прибуток у розмірі 7304,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 по 30.09.2009 на загальну суму 5843,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи між КП "Альянс" та позивачем було укладено договір на виконання проектних робіт №1230 від 02.10.2008, предметом якого є розробка, узгодження та експертиза робочого проекту ділянки з виробництва покрівельних та гідроізоляційних рулонних матеріалів.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та КП "Альяс", через наступне.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку( підпункт 5.3.9 пункт 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що КП "Альянс" складена та передана позивачу податкова накладна №1369 від 12.05.2009 на загальну суму 26600,00 грн., матеріали справи містять рахунок №1331 від 12.05.2009 на суму 26600,00 грн., акт виконаних робіт по договору на виконання проектних робіт від 12.05.2009.

Відповідно до умов договору підряду №1324, укладеному 06.10.2012 між позивачем та КП "Альянс", підрядник- КП "Альянс" зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника-позивача у відповідності із проектно-кошторисною документацією, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити вказану роботу, строк дії договору: з 06.10.2008 по 31.12.2008.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що сторонами за вказаним договором був складений Акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року, оплату виконаних послуг було проведено позивачем на загальну суму 8460,70 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 1410,12 грн. на підставі рахунку-фактури від 30.09.2009, що підтверджується платіжним дорученням №158 від 16.10.2009. Внаслідок проведення господарської операції за вказаним договором КП "Альянс" була складена та передана позивачу податкова накладна №3688 від 30.09.2009 на загальну суму 8460,70 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на підтвердження факту виконання будівельних робіт по договору підряду позивачем надано акт технічного стану обладнання №2, Акт списання №СЭ-0000042 від 28.09.2009 на загальну суму 28424,00 грн., Акт на списання основних засобів №СЭ-0000004 від 15.09.2009.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виписані контрагентом позивача документи та податкові накладні потрібно вважати первинними документами відповідно до приписів статтей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що за перевіряємий період позивачем та КП "Альянс" виконано вказані договори, що підтверджується видатковими накладними постачальника, Актами приймання-виконання робіт та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", зокрема, в яких вказані: дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою.

Пункт 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність визначення позивачем валових витрат з податку на прибуток підприємств на загальну суму 29217,25 грн. по операціям з придбання послуг від КП "Альянс" за 2-3 квартал 2009 року та правомірність сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, вересень 2009 року на загальну суму 5843,00 грн., оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом першої інстанції дана належна правова оцінка нормам матеріального права.

Оцінюючи дії Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.08.2012: №0000062203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 9130,00грн. та №0000072203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1760,00грн.,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 01.08.2012: №0000062203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 9130,00грн. та №0000072203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 1760,00грн. діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.09.2012 у справі № 2а-8917/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко