Рішення

від 26.12.2012 по справі 4489-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.2012Справа №5002-7/4489-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "2006" (вул. Геловани, 1, м. Севастополь, АР Крим, 99040)

до відповідача - приватного акціонерного товариства "Волна" дитячий санаторій "Сонячний" (просп. Перемоги, 76, м. Євпаторія, 97420)

про стягнення 1 044842,98 грн.

Суддя І.І.Дворний

Представники від сторін:

від позивача - Леміш Р.Г, довіреність №б/н від 29.11.12, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: у грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "2006" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства "Волна" дитячий санаторій "Сонячний" основного боргу у розмірі 848 142,73 грн., пені у розмірі 129 231,39 грн., 3% річних в розмірі 27 605,30 грн., інфляційних втрат у розмірі 39 863,56 грн. та суму понесених судових витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 625, 633, 692, 694 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки продуктів харчування, укладеним між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар по факту його надходження. Так, несплата відповідачем грошових коштів послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення у примусовому порядку з нарахуванням на суму боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

У судове засідання, що відбулось 26 грудня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та наполягав на його задоволенні.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням приватного акціонерного товариства "Волна" дитячий санаторій "Сонячний" є адреса: просп. Перемоги, 76, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, Україна, 97420 (ід. код 19003142). Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "2006" (за договором покупець) та закрите акціонерне товариство "Волна" дитячий санаторій "Сонячний" (за договором постачальник) уклали договір поставки продуктів харчування (а.с 16-17).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язався за замовленням покупця, а також підрозділів ЗАО «Волна» у строки обумовлені договором постачати та передавати у власність покупця товари, а саме, продукти харчування (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Найменування товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість товару зазначаються у накладних. Накладні оформлюються на кожну партію товару та виконують одночасно функцію специфікації на товар та є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

У пунктах 4.1- 4.4. договору сторонами було узгоджено, що оплата за поставку товару здійснюється протягом 30 робочих днів після прийняття товару. Покупець сплачує постачальнику кожну партію товару, за ціною, вказаною у накладних, що надаються в момент поставки товару.

Пункт 5.4 договору передбачає, що передача товару оформлюється підписанням відповідної накладної. При передачі товару постачальник зобов'язаний передати представникові покупця податкові накладні.

Сторони у пункті 7 договору встановили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору вони несуть відповідальність відповідно діючого законодавства України.

Так, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукти харчування на загальну суму 1 366 283,79 грн., що підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 23-150, том 2, а.с. 1-111).

Товар був отриманий відповідачем в повному обсязі без зауважень та заперечень про що свідчить підпис відповідача на видаткових накладних.

Втім, приватним акціонерним товариством "Волна" дитячий санаторій "Сонячний" оплата за отриманий товар була здійснена лише частково, а саме на суму 629 785,23 грн. Крім того, залишок неоплаченої відповідачем продукції станом на 01 січня 2011 року складає 111 644,17 грн, з огляду на що загальна сума заборгованості відповідача за отриманий товар складає 848 142,73 грн. (1 366 283,79 - 629 785,23 + 111 644,17).

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини судом також було встановлено, що 30 листопада 2012 року позивач та відповідач склали акт звірки взаємних розрахунків зі змісту якого вбачається, що відповідач визнав суму заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 858 204,08 грн. Вказаний акт підписаний без розбіжностей у сумах, без зауважень та заперечень і скріплений печатками товариств.

Позивач стверджує, що до моменту його звернення до суду з позовом, сума заборгованості за поставлений товар у повному обсязі сплачена не була, докази зворотного на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надавались.

Так, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати за поставлений товар і послугувало підставою для звернення позивача з позовними вимогами про стягнення їх у примусовому порядку.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену його правову позицію, суд, вважає заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "2006" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості основної суми заборгованості за отриманий товар правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Отже, між сторонами виникли правовідносини, що породили взаємні права та обов'язки. Так, позивач зобов'язався здійснити поставку товару відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити позивачу його вартість.

Із досліджених судом доказів слідує, що фактично між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір поставки є різновидом договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (пункт 1 статті 656 Цивільного Кодексу України).

Так, товаром у виниклих правовідносинах виступають продукти харчування, як це зазначено у договорі.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 858 204,08 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи (видатковими, податковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків від 30 листопада 2012 року, тощо). Докази погашення вказаної заборгованості відповідачем на момент розгляду справи надані не були та в матеріалах справи відсутні.

Як вже зазначалось, відповідно до акту взаємних розрахунків від 30 листопада 2012 року загальна сума заборгованості відповідача, визнана останнім, складає 858 204,08 грн., проте позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з останнього основної суми заборгованості у розмірі 848 142,73 грн. За таких обставин заявлена сума боргу у розмірі 848142,73 грн. є підтвердженою.

Судом було встановлено факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати, який останнім спростований не був, у зв'язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою "2006" до приватного акціонерного товариства "Волна" дитячий санаторій "Сонячний" в частині стягнення основної суми боргу за договором поставки товарів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 129 231,39 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 7.2 договору №12 від 24 травня 2011 року встановлено, що за прострочення виконання зобов'язань покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, станом на 01 грудня 2012 року заборгованість відповідача склала 848 142,73 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені на вказану суму заборгованості.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено наступне.

Так, остання поставка товару, за період заявлений позивачем до стягнення, відбулась 20 жовтня 2011 року, що підтверджується копіями видаткової та податкової накладних. Враховуючи умови пункту 4.2 договору, відповідно до якого оплата здійснюється покупцем на протязі 30 робочих днів після приймання товару (відстрочка), останній день оплати за поставлений товар випадає на 19 листопада 2011 року, який є вихідним днем, з огляду на що, останнім днем оплати буде перший наступний робочий день - 21 листопада 2011 року, а 22 листопада 2012 року буде першим днем з якого виникла заборгованість. Саме з 22 листопада 2011 року позивач вправі нараховувати на суму заборгованості пеню, а не з 01 листопада 2011 року, як визначив позивач.

Також, слід повторно зауважити, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто, останнім днем за який позивачем може бути нарахована пеня є 22 травня 2012 року, а не 01 грудня 2012 року, як визначив позивач, з огляду на що, розрахунок пені є наступним.

- за період прострочення з 22.11.2011 р. по 22.03.2012 р. розмір пені складає 43 940,76 грн. (848 142,73 грн. х 15,5% : 365 дн. х 122 дн.).

- за період прострочення з 23.03.2012 р. по 22.05.2012 р. розмір пені складає 21 203,57 грн. (848 142,73 грн. х 15,0% : 366 дн. х 61 дн.).

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду зробити висновок про те, що загальний розмір пені, який має бути сплачений приватним акціонерним товариством "Волна" дитячий санаторій "Сонячний" за прострочення оплати поставленого позивачем товару, складає 65 144,33 грн. (43 940,76 + 21 203,57), а не 129 231,39 грн., як обчислено позивачем. Отже, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі, та з врахуванням виникнення заборгованості саме з 22 листопада 2011 року, встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 01 грудня 2012 року складає 26 211,10 грн. (за період з 22.11.2011 по 01.12.12 - 376 днів прострочення).

Також, судом перевірено й розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі, та з врахуванням виникнення заборгованості саме з 22 листопада 2011 року, встановлено, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 01 грудня 2012 року складає 1 696,29 грн. (за період з 22.11.2011 по 01.12.12 з врахуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період у розмірі 0,998 (Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості).

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 848142,73 грн. основного боргу, 65 144,33 грн. пені, 1 696,29 грн. інфляційних втрат та 26 211,10 грн. - 3% річних.

Слід зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача 1 044 842,98 грн. сплативши при цьому судовий збір у розмірі 21 464,10 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом частково у загальній сумі 941 194,45 грн., а відтак, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір частково у розмірі 19 334,86 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26 грудня 2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 29 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Волна" дитячий санаторій "Сонячний" (просп. Перемоги, 76, м. Євпаторія, 97420, ід. код 19003142) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "2006" (вул. Геловани, 1, м. Севастополь, АР Крим, 99040, код 34797158) 848 142,73 грн. основного боргу, 65 144,33 грн. пені, 1 696,29 грн. інфляційних втрат, 26 211,10 грн. - 3% річних та 19 334,86 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний