Ухвала

від 17.05.2013 по справі 4489-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ УХВАЛА   17.05.2013Справа №5002-7/ 4489-2012 За заявою приватного акціонерного товариства “Волна” про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/4489-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “2006” (вул. Геловани, 1, м. Севастополь, АР Крим, 99040) до відповідача - приватного акціонерного товариства “Волна” дитячий санаторій “Сонячний” (просп. Перемоги, 76, м. Євпаторія, 97420) про стягнення 1 044 842,98 грн. Суддя Дворний І.І. Представники: від позивача- Леміш Р.Г, довіреність №1  від 29.10.2012,  представник; від відповідача- Худякова К.О, довіреність №б/н  від 15.05.2013,  представник; Суть  спору: у грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю “2006” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства “Волна” дитячий санаторій “Сонячний” основного боргу у розмірі 848142,73 грн., пені у розмірі 129231,39 грн., 3% річних в розмірі 27605,30 грн., інфляційних втрат у розмірі 39863,56 грн. та суми понесених судових витрат. Рішенням господарського суду від 26 грудня 2012 року позов задоволений частково. 09 січня 2013 року на виконання рішення суду виданий відповідний наказ. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2013 року судом було відмовлено в затвердженні мирової угоди. 29 квітня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю “2006” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року, у якій просить суд надати відстрочку та розстрочку виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості у розмірі 960529,31 грн. до 30 вересня 2013 року за наступним графіком погашення: до 30 травня 2013 року – 250000,00 грн., до 30 червня 2013 року – 177632,00 грн., до 30 липня 2013 року – 177632,00 грн., до 30 серпня 2013 року – 177632,00 грн., до 30 вересня 2013 року – 177632,31 грн. Заява відповідача мотивована скрутним фінансовим становищем відповідача та неможливістю погасити весь розмір заборгованості одразу. Так, робота санаторію носить сезонний характер, оскільки основним видом діяльності є реалізація санаторно-курортних путівок і велика частина відпочивальників це інваліди і основний приріст валового доходу приходиться на літо та осінь. Заявник звернув увагу суду на те, що значна частка приватного акціонерного товариства “Волна” дитячий санаторій “Сонячний” належить державі 45% (38 % фонд майна АРК (копія постанови додається), 7% фонд майна України), і з урахуванням світової фінансовоїкризи від акціонера (держава Україна) на сьогоднішній день фінансову допомогу для погашення заборгованості отримати не представляється можливим, отже єдиним джерелом погашення заборгованості будуть грошові надходження від реалізації путівок. За переконанням заявника, 30 травня 2013 року - 30 березня 2013 року є саме тим строком, впродовж якого товариство зможе сплатити всю суму боргу, не зашкодивши при цьому своїй господарській діяльності. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2013 року заява була призначена до розгляду. У судове засідання, що відбулось 17 травня 2013 року, з'явився представник відповідача, який надав суду клопотання про уточнення заяви щодо надання відстрочки та розстрочки у якій просив суд тільки розстрочити виконання судового рішення від 26 грудня 2013 року згідно наданого графіку. Вказані уточнення було прийняті судом до розгляду. Позивач проти надання розстрочки заперечував посилаючись на своє скрутне фінансове становище та надав суду відзив на заяву. Розглянувши матеріали поданої відповідачем заяви, оцінивши в сукупності пояснення та матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним. Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Дана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання, що спростовує посилання позивача на неможливість надання розстрочки у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження. Разом з тим,  Господарський процесуальний кодекс України  не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами  статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. В пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судам скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2004 №14 зазначено, що при вирішення заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України  їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Встановлення та підтвердження факту наявності виключних обставин, на які посилається приватне акціонерне товариство “Волна” дитячий санаторій “Сонячний”, можливо лише внаслідок перевірки судом відповідних доказів наявності зазначених обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем у момент звернення рішення до виконання. Із вказаного вище випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. Проте, зазначені заявником (відповідачем) в заяві обставини не є такими, що відповідають визначеним в статті 121 Господарського процесуального кодексу України обставинам при яких надається розстрочка виконання рішення. Заявником належними доказами не доведено, яким чином вони ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Останнім також    не наведено виняткових обставин, які б служили підставою для розстрочки виконання рішення в спірному випадку. Фактично обставини, на які заявник (відповідач) посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. На момент звернення заявника із вказаною заявою, в матеріалах справи відсутні належні докази наявності виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до  статті 42 Господарського кодексу України  підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Згідно зі статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Вказані положення засновані на принципах рівності сторін в господарському процесі та змагальності. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника (відповідача) є фактично перекладанням обов'язку сторони доказування на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності. Також, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті  625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За таких обставин, враховуючи ненадання заявником належних та допустимих доказів наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у суду відсутні правові підстави для надання розстрочки виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/4489-2012. Викладені боржником в заяві обставини не є винятковими в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України та не підтверджені належними доказами. На підставі викладеного, керуючись статтями  121, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства “Волна” дитячий санаторій “Сонячний” про розстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2012 року у справі №5002-7/4489-2012 відмовити. Ухвалу суду направити на адресу сторін простою кореспонденцією. Суддя                                                                                                         І.І. Дворний