Ухвала

від 03.12.2012 по справі 2а-12302/11/0170/17

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12302/11/0170/17

03.12.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

від позивача - Щербинін Роман Євгенійович, довіреність № 10-1/73 від 14.03.12,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 17.04.2012 у справі № 2а-12302/11/0170/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Санаторій Карасан" (вул.Васильченко, 10, смт.Партеніт, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98542)

до Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул.Леніна, 22а, м.Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012 позов Приватного акціонерного товариства "Санаторій Карасан" до Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим Державної податкової служби задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим від 18.05.2011 №0000342304 та №0000362304.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Санаторій Карасан" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим Державної податкової служби в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40грн. (арк.с.260-261).

Постанова мотивована тим, що відповідачем в акті перевірки зафіксовано порушення податкового законодавства, внаслідок чого податковим повідомленням-рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4868,00грн., у період чинності Податкового кодексу України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визнає порушенням податкового законодавства, - неправомірне формування податкового кредиту у вересні 2010 року, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

22.03.2012 ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим задоволено клопотання представника позивача про заміну найменування позивача, внаслідок приведення організаційно-правової форми у відповідність до вимог діючого законодавством України, замінено найменування позивача на Приватне акціонерне товариство "Санаторій Карасан" (арк.с.99).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк.с.268-271).

Апеляція мотивована тим, що на думку відповідача, позивачем порушені вимоги податкового законодавства, оскільки до податкового кредиту ним віднесено суми податку на додану вартість за взаємовідносинами з КП "Управління Благоустрою міста та капітального будівництва", ТОВ "Кронос", ПрАТ "МТС Україна", СПД-ФО ОСОБА_3, чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 4868,00грн.; в ході перевірки витребувано у підприємства завірені копії документів, тому що у розрахунку бюджетного відшкодування брали участь суми податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року по податковим накладним, отриманим ЗАТ "Санаторій Карасан" від постачальників товарів (послуг) з якими у жовтні 2010 року не проведено розрахунків, тобто станом на 01.11.2010 значиться дебіторська або кредиторська заборгованість, що є порушенням вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"; відповідно до вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI у зв'язку із відмовою платника податків від надання копії документів при проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації з ПДВ за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення періодів по декларації з ПДВ за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ попередніх періодів -за жовтень 2010 року, складено відповідний акт відмови від 31.01.2011 № 46/23/02650682 та винесено податкове повідомлення-рішення в розмірі 510,00грн.

В судове засідання, призначене на 03.12.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, що є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 02650682, зареєстрований Виконавчим комітетом Алуштинської місткої ради Автономної Республіки Крим з 02.06.1998, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м.Алушті АР Крим, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 29.07.1998 за № 11-К, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 026506801022, про що свідчить свідоцтво № 100226311 серії НБ № 180582 (арк.с.44-47).

Відповідачем відповідно до наданих положеннями статті 20 Податкового кодексу України прав, проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 07.02.2011 № 54/23/02650682 (арк.с.5-16).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, згідно з яким, якщо у наступному податковому періоді суму, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 даного Закону як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично оплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (виконання цих вимог, щодо умов бюджетного відшкодування також передбачається у пунктах 200.1, 200.3 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI) платником податків завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 4868,00грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2011 № 0000042304/0 відповідач повідомив ЗАТ "Санаторій Карасан", що згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", на підставі акта перевірки № 54/23/02650682 від 07.02.2011 встановленого порушення підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та до 01.01.2011 згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4868,00грн., застосовано фінансові (штрафні) санкції (штраф) розміром 3651,00грн. (арк.с.23).

Податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2011 № 0000052304/0 відповідач повідомив позивача, що на підставі акта перевірки від 07.02.2011 № 54/23/02650682 та акту відмови від надання копій документів при проведенні перевірки № 46/23/02650682 від 31.01.2011 встановлено порушення підпунктів 20.1.6, 20.1.7, 20.1.8 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85, пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) розміром 510,00грн. (арк.с.24).

Скарга позивача на податкові повідомлення-рішення від 17.02.2011 № 0000042304/0 та № 0000052304/0, в порядку адміністративного оскарження (арк.с.34-36), рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 10.05.2011 № 1742/10/25-023 задоволена частково, за результатами прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 № 0000342304 та № 0000362304 (арк.с.37-38) та рішенням Державної податкової адміністрації України від 27.07.2011 № 13542/6/25-0115 скарга на податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 без змін (арк.с.39-43).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", Законом України "Про систему оподаткування", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість".

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано порушення податкового законодавства, внаслідок чого податковим повідомленням-рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4868,00грн., у період чинності Податкового кодексу України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визнає порушенням податкового законодавства, - неправомірне формування податкового кредиту у вересні 2010 року, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Права органів державної податкової служби передбачені положеннями статті 20 Податкового кодексу України.

Право на одержання бюджетного відшкодування виникає у платника податків після прийняття рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подання відповідному податковому органу податкову декларацію та заяви про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Законом України "Про податок на додану вартість" встановлюється порядок нарахування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Чинним законодавством передбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів. При цьому, факт придбання товарів засвідчує отримана платником податку податкова накладна.

З урахуванням приписів підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким сума бюджетного відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, податковим органом безпідставно та протиправно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставах, викладених в акті перевірки.

Доводи відповідача щодо правомірності дій податкового органу та перевіряючих, за висновків яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за листопад 2010 року, спростовуються матеріалами справи та не засновані на положеннях Закону України "Про податок на додану вартість".

Сума бюджетного відшкодування, в порядку встановленому законодавством чинним на час виникнення, формувалось як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податків за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідним є фактичне отримання товару (послуг) для їх використання в господарській діяльності платника податків.

Фактичність виконання укладених договорів позивачем з його контрагентами підтверджується наданими суду доказами, зокрема, карткою рахунків: 631, 6312, 6313 6314 -контрагенти за жовтень 2010 року, підписаними уповноваженими представниками сторін актами виконаних робіт, актами здачі-прийомки робіт, отриманими витратними накладними, отриманими податковими накладними (арк.с.102-234), а також проведенням розрахунків з контрагентами, що підтверджують виписки з банківського рахунку ЗАТ "Санаторій Карасан" (арк.с.235-257).

Податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 № 0000362304 про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 510,00грн. прийнято у зв'язку із відмовою позивача від надання копії документів при проведенні позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми заявленого бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по декларації з ПДВ за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ попередніх періодів -за жовтень 2010 року, відповідальність за що передбачена пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, з посиланням на акт відмови від 31.01.2012 № 46/23/02650682, оригінал якого чи належним чином засвідчена копія відсутня в матеріалах справи та відповідачем не надана.

В запереченнях на акт перевірки від 11.02.2011 позивач зазначив, що податкові інспектори, які проводили перевірку, в останній день перевірки на території санаторію були відсутні, а факт відмови позивача в наданні документів не відповідає дійсності, а тому акт відмови є протиправним (арк.с.18-19), що також підтверджуються актом від 14.03.2012, затвердженим головою правління ПрАТ "Санаторій Карасан", підписаним головним бухгалтером, Начальником ПЕО, юрисконсультом, зі змісту якого вбачається, що протягом робочого часу з 8-00 і до 17-00 годин 31.01.2011, в останній день позапланової перевірки, яка проводилась на підставі направлення на перевірку № 25/23-04 від 26.01.2011, на території санаторію не знаходились перевіряючі: інспектор податкової служби 2 рангу Сайдалієва Л.Д., та інспектор податкової служби 1 рангу Василенко Т.В. (арк.с.97).

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження обставин порушення позивачем податкового законодавства в частині завищення суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ, та на підтвердження обставин складення акту відмови від 31.01.2011 № 46/23/02650682 і законності підстав його складення.

При викладених обставинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012 у справі № 2а-12302/11/0170/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2012 у справі № 2а-12302/11/0170/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна