Рішення

від 11.12.2012 по справі 2/094-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2012 р. Справа № 2/094-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит» , м. Дніпропетровськ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс -А» , м. Васильків Київської області,

про стягнення 1 040,09 грн.

Суддя О.В. Конюх;

за участю представників сторін:

від позивача: Брайко М.В. , уповноважений, довіреність від 19.01.2012р. №16;

від відповідача: Матвієнко О.Б. , директор, витяг з ЄДРПОУ від 16.08.2012р.

№ 144494720;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавит», м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом б/н, б/д до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс - А», м. Васильків Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 1 040,09 грн. заборгованості за Договором поставки №431 -КИЕ від 07.02.2011р., з яких: 1 000,29 грн. основного боргу, 33,17 грн. пені та 3% річних в сумі 6,63 грн., та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору поставки №431 -КИЕ від 07.02.2011р. поставив відповідачу товар, проте відповідач, в порушення своїх господарських зобов'язань за Договором, грошові кошти за поставлений товар позивачу не сплатив, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1 000,29 грн. Також, як стверджує позивач, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за Договором, з відповідача належить до стягнення 33,17 грн. пені та 6,63 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 07.11.2012р. представник позивача подав витребувані судом додаткові документи та докази, в усних поясненнях позов підтримав повністю та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач свого представника у судове засідання 07.11.2012р. не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду, викладені в ухвалі від 22.10.2012р. не виконав, про причини нез'явлення представника в судове засідання суд належним чином не повідомив.

28.11.2012р. представником позивача подані до господарського суду Київської області письмові пояснення б/н, б/д щодо заборгованості відповідача про стягнення з відповідача пеню в сумі 33,17 грн. та 3% річних в сумі 6,63 грн., у зв'язку із оплатою основної заборгованості за Договором поставки.

В судовому засіданні 28.11.2012р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України суд оголошував перерву до 11.12.2012р. до 11 год. 10 хв., у зв'язку із необхідністю вивчення додатково поданих документів, про що представниками сторін було оголошено особисто під розпис.

В судове засідання 11.12.2012р. з'явились повноважні представники позивача та відповідача. Представник позивача в усних поясненнях підтримав зменшені позовні вимоги, викладені в клопотанні від 28.11.2012р., просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Як вбачається з поданих письмових поясненнях б/н, б/д щодо заборгованості відповідача позивач не змінює предмету, або підстав позову, а лише уточнює суму позову. За таких обставин, зазначені письмові пояснення приймаються судом до розгляду.

Справа розглядається в редакції зменшених позовних вимог відповідно до вищевказаних письмових пояснень б/н, б/д ТОВ «Аквавит» про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6,63 грн. та пені в сумі 33,17 грн.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит», м. Дніпропетровськ (далі по тексту - ТОВ «Аквавит»), до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс - А», м. Васильків Київської області (далі по тексту -ТОВ «Інтерсервіс -А»), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 07.02.2011р. між ТОВ «Аквавит»(постачальник) та ТОВ «Інтерсервіс -А»(покупець) Договір поставки №431 - КИЕ (далі -Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах і у порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов Договору:

- асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у накладних (п.3.1 Договору);

- покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 календарних днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів (п.4.2. Договору);

- у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 4.2. Договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п.4.2 Договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар (п.6.6. Договору);

- даний Договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2012р. (п.8.1. Договору);

- у разі припинення дії Договору взаємовідносини по даному Договору вважаються припиненими, а всі обов'язки, взяті на себе сторонами в період дії Договору, та остаточні взаємні розрахунки між ними мають бути виконаними в повному обсязі до моменту припинення дії цього Договору (п.8.3. Договору).

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, на виконання своїх господарських зобов'язань позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 31 870,12 грн., про що свідчать підписані повноважними представниками сторін та засвідчені печатками підприємств видаткові накладні, а саме:

ь від 12.02.2011р. №125120211 на суму 1 552,61 грн.

ь від 25.02.2011р. №128250211 на суму 651,43 грн.,

ь від 28.03.2011р. №138280311 на суму 3 067,25 грн.,

ь від 27.04.2011р. №383270411 на суму 401,68 грн.,

ь від 14.05.2011р. №128140511 на суму 1 302,30 грн.,

ь від 02.06.2011р. №549 на суму 526,57 грн.,

ь від 11.06.2011р. №52104 на суму 499,50 грн.,

ь від 15.06.2011р. №2488 на суму 401,68 грн.,

ь від 08.07.2011р. №1434 на суму 901,18 грн.,

ь від 22.07.2011р. №3975 на суму 1 052,55 грн.,

ь від 17.08.2011р. №2990 на суму 830,40 грн.,

ь від 06.09.2011р. №826 на суму 1 080,18 грн.,

ь від 06.09.2011р. №827 на суму 3 128,90 грн.,

ь від 14.09.2011р. №2475 на суму 749,25 грн.,

ь від 21.09.2011р. №3604 на суму 540,09 грн.,

ь від 28.09.2011р. №4936 на суму 522,65 грн.,

ь від 03.11.2011р. №597 на суму 776,32 грн.,

ь від 08.12.2011р. №1454 на суму 640,53 грн.,

ь від 15.12.2011р. №2885 на суму 423,56 грн.,

ь від 22.12.2011р. №4422 на суму 499,50 грн.,

ь від 10.02.2012р. №1888 на суму 1 587,18 грн.,

ь від 10.02.2012р. №1897 на суму 574,80 грн.,

ь від 16.02.2012р. №3006 на суму 572,04 грн.,

ь від 22.02.2012р. №4134 на суму 550,62 грн.,

ь від 23.02.2012р. №4344 на суму 1 424,64 грн.,

ь від 29.02.2012р. №5445 на суму 740,16 грн.,

ь від 29.02.2012р. №5446 на суму 211,74 грн.,

ь від 29.02.2012р. №5447 на суму 162,54 грн.,

ь від 16.03.2012р. №2405 на суму 249,72 грн.,

ь від 20.03.2012р. №2970 на суму 211,74 грн.,

ь від 20.03.2012р. №2971 на суму 249,72 грн.,

ь від 29.03.2012р. №4736 на суму 550,62 грн.,

ь від 29.03.2012р. №4737 на суму 374,28 грн.,

ь від 06.04.2012р. №1086 на суму 412,26 грн.,

ь від 11.04.2012р. №1816 на суму 762,36 грн.,

ь від 19.04.2012р. №3085 на суму 249,72 грн.,

ь від 19.04.2012р. №3086 на суму 637,80 грн.,

ь від 25.04.2012р. №4033 на суму 439,26 грн.,

ь від 25.04.2012р. №4034 на суму 211,74 грн.,

ь від 16.05.2012р. №2294 на суму 211,74 грн.,

ь від 07.06.2012р. №980 на суму 374,28 грн.,

ь від 07.06.2012р. №981 на суму 575,10 грн.,

ь від 14.06.2012р. №2235 на суму 138,36 грн.,

ь від 20.06.2012р. №3414 на суму 388,08 грн.,

ь від 20.06.2012р. №3314 на суму 461,46 грн. та відповідні довіреності на одержання матеріальних цінностей (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреностей наявні у матеріалах справи).

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Відповідно до положень пункту 4.2. Договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 календарних днів з дати її поставки. Однак, відповідачем оплата отриманого товару здійснювалась не в повному обсязі та в неналежний строк, що вбачається з доданих до матеріалів справи банківських виписок.

Як стверджує позивач та встановлено судом, станом на момент звернення позивача до господарського суду (19.10.2012р.), у зв'язку із порушенням умов та строків оплати коштів за поставлений товар, за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 1 000,29 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором не надав та доводи позивача не спростував.

Однак, як вбачається з поданої позивачем копії платіжного доручення від 14.11.2012р. №2542 (#15344967), після порушення провадження у справі, відповідачем було повністю погашено суму основної заборгованості за Договором, а саме сплачено позивачу 14.11.2012р. 1 040,09 грн.

Таким чином, судом встановлено факт порушення зобов'язання з боку відповідача -ТОВ «Інтерсервіс-А»щодо вчасної оплати за поставлений товар.

Отже, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за Договором щодо сплати коштів в строк, визначений пунктом 4.2. даного Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.6 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, яка в сумі складає 33,17 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.6. Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків, визначених пунктом 4.2. Договору, покупець оплачує постачальникові неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% та постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.

Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 6,63 грн.

Згідно положень частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи:

- встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару встановлений пунктом 4.2. Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.6. Договору, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ст. 625 ЦК України;

- постанову правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», якою розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,75% та постанову правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку», відповідно до якої розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%, враховуючи положення частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України

суд здійснив розрахунок належних до сплати пені та трьох процентів річних, та встановив, що належні до стягнення з відповідача пеня становить в сумі 135,79 грн. та 3% річних становлять в сумі 25,38 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 33,17 грн. та 3% річних в сумі 6,63 грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 33,17 грн. та 3% річних в сумі 25,38 грн. підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Враховуючи те, що сплата відповідачем основного боргу відбулась лише 14.11.2012р., тобто після порушення провадження у справі, відповідно неправильні дії відповідача призвели до необхідності позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав, що призвело до додаткових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, суд, на підставі частини другої ст. 49 ГПК України покладає не відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Зазначеної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в Постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в пункті 4.6 якої зазначено, що зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки, суд вважає вимоги позивача -товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит»обґрунтованими, законними, позов задовольняє та приймає рішення про стягнення з відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс -А»заборгованості в розмірі 58,55 грн., з яких: 33,17 грн. пені, 3% річних в сумі 6,63 грн. та відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 610, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, пункт 2 ч. 1 ст. 175, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит»до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс -А»задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс -А» (08606, Київська обл., м. Васильків, Військове містечко 11, буд. 7, кв. 44, код ЄДРПОУ 33428470)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит» (49083,

м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36841030)

33,17 грн. (тридцять три гривні сімнадцять копійок) пені ,

6,63 грн. (шість гривень шістдесят три копійки) 3% річних,

1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 17.12.2012р.