Рішення

від 27.12.2012 по справі 22-ц-5923/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-5923/12 Головуючий у І інстанції Мельник О.О. Провадження № 22-ц/1090/8319/12 Доповідач у 2 інстанції Мережко Категорія 21 27.12.2012

РІШЕННЯ

Іменем України

22 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Данілова О.М., Оношко Г.М.,

при секретарі: Бобку О.В.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Управління Держкомзему України в Бориспільському районі про визнання рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Управління Держкомзему України в Бориспільському районі про визнання рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки недійсним. Посилався на те, що на підставі рішення Бориспільського міськрайсуду від 15 жовтня 1996 року позивач та відповідачка ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. Тим самим рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було виділено в натурі та встановлено межі земельних ділянок для користування за даною адресою. Однак, рішенням Гнідинської сільради № 208-10-У від 01 березня 2007 року, частина земельної ділянки, що була виділена в користування позивачу за даним судовим рішенням, без жодних підстав, без врахування встановлених рішенням меж земельних ділянок, незаконно, була передана у власність ОСОБА_2, що призвело до неможливості обслуговування позивачем (проведення ремонту) житлового будинку, внаслідок відстані в 1 см від стіни будинку до суміжної земельної ділянки. На підставі вказаного рішення сільради, на ім'я ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0823 га за вищевказаною адресою. В подальшому, 22 квітня 2011 року ОСОБА_2Д відчужила дану земельну ділянку ОСОБА_3, уклавши з ним договір дарування, що укладений в порушення чинного законодавства України, та є таким, що порушує право позивача на земельну ділянку, що було визнано за ним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 1996 року.

З урахуванням уточнень до позовних вимог позивач просив визнати недійсним рішення Гнідинської сільської ради від 01 березня 2007 року № 208-10-V в частині передачі у власність земльної ділянки ОСОБА_2 Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 777888, виданий Гнідинською сільською радою від 30 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земльну ділянку за № 010832500625, розміром 0,0823га. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 22 квітня 2011 року. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в Державному реєстрі провочинів за НОМЕР_1. Крім того, просив стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач ніяким чином, у встановленому законом порядку, не набув право користування на земельну ділянку, посилання позивача на рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 1996 року вважав безпідставним.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_2, на підставі рішення Бориспільського міськрайсуду Київської області від 15 жовтня 1996 рока, набули право часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Крім того, того рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розділено в натурі земельну ділянку з встановленням її меж та виділено у власність 1/2 її частини кожному, а саме по 0,06 га. (а.с. 65-66).

Відповідно до паспорту Виконавчого комітету Бориспільської районної ради народних депутатів Київської області від 1987 року на забудову садиби в сільському населеному пункті Української СРСР ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,12га. (а.с. 129).

Рішенням Гнідинської сільської ради № 208-10-У від 01 березня 2007 року відповідачу ОСОБА_2 було безкоштовно передано у власність земельну ділянку, площею 0,0823 га по АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку.(ас. 101).

На підставі вищевказаного рішення, на ім'я відповідачки ОСОБА_2, було видано державний акт серії ЯД № 777888 від 30 травня 2008 року, на право власності на земельну ділянку, площею 0,0823 га в АДРЕСА_1, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500625, з кадастровим номером земельної ділянки 3220882601:01:016:0041.

Інших рішень про надання або збільшення земельної ділянки ОСОБА_2 Гнідинської сільською радою не виносилось.

22 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1, за яким право власності на земельну ділянку, площею 0,0823 га набув відповідач ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 ЗК України 1990 року. Проте дію ст. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 15-92 „Про приватизацію земельних ділянок".

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 15-92 „Про приватизацію земельних ділянок" встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, п. 3 Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року № 15-92 „Про приватизацію земельних ділянок" визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Згідно з п. 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відмволяючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що земельна ділянка ОСОБА_1 в користування не передавалась, оскільки, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 1996 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розділено в натурі земельну ділянку та виділено у власність по 0,06 га кожному. Вищезазначене, також підтверджується листом Гнідинської сільської ради від 14 листопада 2012 року № 1-25-534, в якому зазначено, що відповідно до погосподарських книг Гнідинської сільської ради та рішення Бориспільського міськрайонного суду від 15 жовтня 1996 року громадянин ОСОБА_1, мав в користуванні земельну ділянку площею 0,06га.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Гнідинської сільської ради № 208-10-У від 01 березня 2007 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, площею 0,0823 га по АДРЕСА_1, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, виданим на його підставі державним актом на право власності на земельну ділянку, укладення в подальшому договору дарування порушують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, тому помилковим є висновок суду першої існтанції про відмову у позові, рішення підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2012 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Управління Держкомзему України в Бориспільському районі про визнання рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Гнідинської сільської ради від 01 березня 2007 року № 208-10-V в частині передачі у власність земльної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0823 га.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 777888, виданий Гнідинською сільською радою від 30 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земльну ділянку за № 010832500625, розміром 0,0823га.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 22 квітня 2011 року. укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в Державному реєстрі провочинів за НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 727 грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 673 грн. 76 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: