Рішення

від 26.12.2012 по справі 4165-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.2012Справа №5002-7/4165-2010

За позовом публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, 95000)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007" (вул. Будівельників, 3, м. Євпаторія, 97400)

про стягнення 22 991,34 грн.

Суддя І.І.Дворний

Представники:

від позивача - Тітковський О.В, довіреність № 11/43 від 03.01.12, представник;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору: 10 серпня 2010 року державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007" 22 991,34 грн. завданої матеріальної шкоди.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 11, 16, 22, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що на ділянці кабелю технологічного зв'язку газорозподільної станції - дім оператору м. Євпаторія магістрального газопроводу Сімферополь - Євпаторія, який перебуває на балансі Управління магістральних газопроводів державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», в районі Мірновського кільця траси Сімферополь - Євпаторія робітники товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкер-Кримгаз-2007» при проведенні земляних робіт по риттю траншеї, порушивши охоронювану зону кабелю технологічного зв'язку, пошкодили кабель технологічного зв'язку, що призвело до тимчасового припинення зв'язку і сигналізації, порушило нормальну роботу магістрального газопроводу, який є об'єктом державної власності та, як наслідок, завдало державному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз» матеріальну шкоду у розмірі 22 991,34 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2010 року позовна заява була прийнята до розгляду та призначено дату судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 07 вересня 2010 року через неявку відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладався.

З метою встановлення дійсного розміру заподіяної позивачеві шкоди ухвалою суду від 04 жовтня 2010 року по справі було призначено комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизи, у зв'язку з чим, провадження по справі зупинялось.

28 квітня 2011 року на адресу суду від експертної установи надійшов висновок експерта у зв'язку з чим, провадження по справі поновлювалось.

Ухвалою суду від 17 травня 2011 року по справі призначалась додаткова комплексна судова економічна та будівельно-технічна експертиза, у зв'язку з чим, провадження по справі було зупинено.

17 травня 2011 року судом продовжувався строк проведення експертизи про що, винесено відповідну ухвалу.

26 листопада 2012 року у зв'язку з надходженням до суду висновку експерта провадження по справі поновлено та призначено дату судового засідання.

Через неявку представника відповідача у судове засідання ухвалою суду від 11 грудня 2012 року розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 26 грудня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову, наполягав на його задоволенні та надав суду пояснення на висновок експерта. Також, позивачем було повідомлено суд про те, що відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та статуту Товариства (у новій редакції) повним найменуванням Товариства є публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

Дослідивши нову редакцію статуту та викладені позивачем обставини, суд доходить до висновку, що назва позивача у даній справі підлягає заміні з державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, явку свого представника у судове засідання повторно не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 23 березня 2010 року за вих. №05.3-8.1/798 місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007" є адреса: вул. Будівельників, 3, м. Євпаторія, 97400 (ід. код 34787160). Інші відомості про відповідача на час розгляду справи ані позивачем, ані відповідачем представлені не були та в матеріалах справи відсутні. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2009 року державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007" з листом (вих. №31-7/31-08) у якому повідомило останнього про можливу наявність кабелю технологічного зв'язку на ділянці газорозподільної станції дім оператору м. Євпаторія в зоні будівництва газопроводу к мережам відкритого акціонерного товариства «Кримгаз». Так, для попередження пошкодження кабелів зв'язку позивач заборонив відповідачу подальшу розробку траншеї до узгодження проектної та робочої документації на будівництвогазопроводу та виконання технічних умов, у випадку пересічення комунікації, що будується, з кабелями державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (том 1, а.с. 8).

05 березня 2009 року позивач направив відповідачу ще один лист (вих. №31-14/31-08), у якому заборонив відповідачу здійснювати роботи в охоронній зоні кабелю технологічного зв'язку та повідомив про те, що для узгодження переходу газопроводу, що будується, з кабелем технологічного зв'язку, необхідно здійснити корректировку проектної документації по технічним умовам державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз". Технічні умови на дане пересічення будуть видані після запиту та оплати (том 1, а.с. 9).

В подальшому, 05 березня 2009 року представники державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007" здійснили уточнення траси кабельної лінії зв'язку (газорозподільної станції - дім оператору м. Євпаторія), про що склали відповідний акт, який був підписаний сторонами без зауважень та заперечень (том 1, а.с. 10).

Втім, не зважаючи на попередження позивача та домовленості між сторонами стосовно спірного об'єкту, 12 березня 2009 року на ділянці кабелю технологічного зв'язку газорозподільної станції - дім оператору м. Євпаторія магістрального газопроводу Сімферополь - Євпаторія, який перебуває на балансі Управління магістральних газопроводів державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», в районі Мірновського кільця траси Сімферополь - Євпаторія робітники товариства з обмеженою відповідальністю «Сталкер-Кримгаз-2007» при проведенні земляних робіт по риттю траншеї, порушивши охоронювану зону кабелю технологічного зв'язку, пошкодили кабель технологічного зв'язку. В результаті це призвело до тимчасового припинення зв'язку і сигналізації, що порушило нормальну роботу магістрального газопроводу.

Пошкодженням кабельної лінії технологічного зв'язку товариство з обмеженою відповідальністю «Сталкер-Кримгаз-2007» порушило нормальну роботу магістрального газопроводу, який має важливе народногосподарське та оборонне значення і є державною власністю України.

Як стверджує державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», посилаючись на положення вимог статті 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт», воно, як підприємство трубопровідного транспорту, на балансі якого знаходиться магістральний газопровід Сімферополь - Євпаторія, зобов'язане забезпечувати негайні заходи щодо ліквідації наслідків аварії, яка призвела до порушення роботи підприємства трубопровідного транспорту, з огляду на що, було вимушено власними силами та за свої кошти ліквідувати наслідки пошкодження кабелю технологічного зв'язку. Викладені вище обставини й послугували підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

Так, предметом спору у справі є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007" 22 991,34 грн. завданої матеріальної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні відносини між сторонами відсутні та заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язань, які б випливали з договірних відносин. За таких обставин, при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Деліктне зобов'язання - це правоохоронні відносини, в яких реалізується цивільна позадоговірна або деліктна відповідальність. Позадоговірній відповідальності властиві риси, що притаманні договірній відповідальності. Вона, як і договірна, - це завжди юридичний обов'язок примусового характеру, реалізація якого викликає у правопорушника негативні майнові наслідки. Разом з тим, позадоговірна відповідальність має свої особливості, що зумовлюють суб'єкт відповідальності, обсяг відповідальності, підстави звільнення від відповідальності.

Позадоговірна відповідальність наступає за порушення юридичного обов'язку, що має абсолютний характер, входить в абсолютне правовідношення, змістом якого є необхідність утримуватися від порушення суб'єктивного права чи особистого блага. Його порушення щодо конкретного носія права породжує новий обов'язок замість невиконаного - відшкодувати завдану шкоду. Внаслідок цього позадоговірна відповідальність - це завжди новий юридичний обов'язок, який покладається на правопорушника замість невиконаного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. N02-5/215 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

В пункті 2 вищевказаних Роз'яснень суд касаційної інстанції зауважив, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.

Суд зазначає, що з огляду на відсутність між сторонами будь-яких договорів, йдеться мова про відшкодування позадоговірної шкоди, у зв'язку з чим збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, що їх завдала.

Суд звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

У свою чергу, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди суд виходить з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається повний склад цивільного правопорушення, необхідний для задоволення вимоги про стягнення шкоди, а саме, наявність протиправної поведінки (яка виражається у порушенні відповідачем, при проведенні земляних робіт по риттю траншеї, охоронюваної зони кабелю технологічного зв'язку), шкідливого результату (тимчасове припинення зв'язку і сигналізації, що порушило нормальну роботу магістрального газопроводу до ліквідування позивачем наслідків такого пошкодження та завдало останньому матеріальну шкоду), вини правопорушника (товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007" порушило заборону позивача здійснювати роботи в охоронній зоні кабелю технологічного зв'язку та порушило межі робочого місця й умови безпечного виконання робіт, узгоджених у акті від 05 березня 2009 року, укладеному сторонами, більш того, відповідач був обізнаний про наявність кабелів технологічного зв'язку на ділянці газорозподільної станції дім оператору м. Євпаторія в зоні будівництва газопроводу к мережам відкритого акціонерного товариства «Кримгаз», але не зважаючи на це, провів земляні роботи по риттю траншеї і пошкодив кабель технологічного зв'язку), причинного зв'язку (порушення відповідачем, при проведенні земляних робіт по риттю траншеї, охоронюваної зони кабелю технологічного зв'язку, призвело до тимчасового припинення зв'язку і сигналізації, порушення нормальної роботи магістрального газопроводу та завдало позивачу матеріальну шкоду).

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, особа, що спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду спричинено не з її вини.

Втім, відповідачем не було доведено те, що шкоду спричинено не з його вини.

Так, суду не надано жодних доказів того, що земляні роботи проводились поза контролем й керівництвом товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007", без обізнання щодо наявності кабелів на спірній ділянці, як не надано доказів того, що виконання робіт є наслідком обставин, які позбавляють останнього від відшкодування збитків, спричинених позивачеві.

Факт пошкодження кабелю технологічного зв'язку при проведенні земляних робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Сталкер-Кримгаз-2007» та завдання матеріальної шкоди позивачу, серед іншого, підтвердився перевіркою, проведеною Євпаторійським міським відділом ГУМВС України в Автономній Республіці Крим (про що свідчить копія постанови про відмову в порушені кримінальної справи) та висновком додаткової комплексної судової будівельно-технічної і економічної експертизи проведеної в рамках даної справи.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В результаті проведених досліджень і розрахунків встановлено, що розмір матеріальної шкоди (збитків), заподіяної державному акціонерному товариству «Чорноморнафтогаз», у зв'язку з пошкодженням товариством з обмеженою відповідальністю «Сталкер-Кримгаз-2007» кабелю технологічного зв'язку на ділянці кабелю технологічного зв'язку газорозподільної станції - дім оператору м. Євпаторія магістрального газопроводу Сімферополь - Євпаторія, який перебуває на балансі Управління магістральних газопроводів державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», в районі Мирнівського кільця траси Сімферополь - Євпаторія, за умови що довжина кабелю лінії зв'язку, який вийшов з ладу складає 0,55 км. та за умови що державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» є безперервно діючою установою, відповідно до п. 2 «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116, складає 24 410,34 грн., що більше ніж заявлено позивачем у позовній заяві (22 991,34 грн.)

У суду відсутні підстави не довіряти зазначеному висновку експерта, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання свідомо помилкового висновку по експертизі.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Відповідач жодним належним доказом не спростував своєї вини щодо завдання як самих збитків так і їх розміру.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки відповідачем не були надані докази відшкодування заподіяної шкоди в добровільному порядку, вимоги державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» є обґрунтованими. При цьому, як вже було вказано вище, дійсний розмір спричиненої шкоди у грошовому вираженні є більшим ніж заявлено позивачем у позові (22 991,34 грн.) та складає 24 410,34 грн., з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (у розмірі 22 991,34 грн.), чого й не заперечує позивач.

Судові витрати, у тому числі і витрати за проведення судової експертизи, суд покладає на відповідача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26 грудня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29 грудня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкер-Кримгаз-2007" (вул. Будівельників, 3, м. Євпаторія, 97400, код 34787160) на користь публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (пр. Кірова/пр. Совнаркомовський, 52/1, м. Сімферополь, 95000, код 00153117) 22 991,34 грн. завданої матеріальної шкоди, 3 376,80 грн. витрат на проведення судової експертизи, 229,91 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний