Ухвала

від 27.11.2012 по справі 2а-1010/12/0170/17

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1010/12/0170/17

27.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Кобаля М.І.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор"- Левченко Світлана Володимирівна,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор"- Сіневіч Олексій Володимирович,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор"- Селіванов Михайло Георгійович,

представник відповідача, Совєтського відділення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим- не з'явився,

представник заявника апеляційної скарги, Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 10.05.2012 у справі № 2а-1010/12/0170/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор" (вул. Первомайская, 54, с. Совєтський, Автономна Республіка Крим, 97200)

до Совєтського відділення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Механізаторів, 1, с. Совєтський, Автономна Республіка Крим, 97200)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2012 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 28.12.2011 №0001412301, №00014122301, №0001432301, №0001452301 повністю та податкову вимогу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 10.01.2012 № 2 скасовано в частині визначення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6 413,83 грн. та суму штрафних санкцій 565,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Феодосійській міжрайонній державній податковій інспекції Автономної Республіки Крим, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор", в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, 32,19 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Феодосійська об`єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 27.11.2012, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач та заявник апеляційної скарги явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія , вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІ Совєтський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 14.12.2011 № 2565/23-1/32829706 (т.1 а.с.7-57), з 17 додатками (т.1 а.с.58-137).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.2., 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) правильності визначення витрат в податкових деклараціях про прибуток підприємства в перевіряємому періоді з 01.01.2010 по 31.03.2011, з 01.04.2011 по 30.09.2011, встановлено зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за півріччя 2010 року, 2010 рік, 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року на загальну суму 375586,14 грн., у тому числі по термінах сплати: у податковій декларації за півріччя 2010 року -по терміну сплати 19.08.2010 у сумі -28 679,80 грн.; у податковій декларації за 2010 року -по терміну сплати 19.02.2011 у сумі -28 740,70 грн.; у податковій декларації за 1 квартал 2011 року -по терміну сплати 19.08.2010 у сумі -361,14 грн.; у податковій декларації за 2 квартал 2011 року -по терміну сплати 19.08.2011 у сумі -22 675,82 грн.; у податковій декларації за 2-3 квартали 2011 року по терміну сплати 19.11.2011 у сумі -346 484,30 грн.

На підставі ст. 151 п. 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України заниження податку на прибуток по ставці 23% у сумі 6513,83 грн., у тому числі по термінам сплати у податковій декларації за 2-3 квартал 2011 року по терміну сплати 19.11.2011 у сумі -6 513,83 грн.

- п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість за квітень, жовтень 2010 року, березень, квітень, червень, липень, серпень 2011 року у сумі 1165,62 грн., у тому числі по термінах сплати: за квітень 2010 року по терміну сплати 31.05.2010 у сумі - 687,50 грн.; за жовтень 2010 року по терміну сплати 30.11.2010 у сумі -12,18 грн.; за березень 2011 року по терміну сплати 30.04.2011 у сумі -72,23 грн.; за квітень 2011 року по терміну сплати 30.05.2011 у сумі 16,96 грн.; за червень 2011 року по терміну сплати 30.07.2011 року у сумі 290,64 грн., за липень 2011 року по терміну сплати 30.08.2011 у сумі 29,34 грн.; за серпень 2011 року по терміну сплати 30.09.2011 у сумі 56,77 грн.

- ст. 327 Податкового кодексу України - платником податків занижений збір за спеціальне використання води за 1 квартал 2011 року в сумі 249,35 грн., у тому числі по терміну сплати за 1 квартал 2011 року по терміну сплати 20.05.2011 у сумі 249,35 грн.

- п. 7.47 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого Мінюстом України 13.01.2005 № 40/10320, в частині документального підтвердження витрат на закупівлю товарів (робіт, послуг) на загальну суму 742,00 грн.

- п.п. 6.3.1 та п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV ТОВ "АСТІ Совєтський Елеватор" у січні 2010 року неправомірно застосував соціальну допомогу до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати. Заниження податку з доходів фізичних осіб склало 391,08 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2011 № 0001412301 повідомлено ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор", що згідно з п. 54.3. ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 14.12.2011 № 2565/23-1/32829706, встановленого порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 18.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами і доповненнями), п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.2, 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 347265,00 грн. за звітні періоди, за які подано декларацію -2-3 квартали 2011 року (т.1 а.с.150).

Податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2011 № 0001452301 повідомлено ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор", що згідно з п. 54.3.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" на підставі акта перевірки від 14.12.2011 № 2565/23-1/32829706, встановленого порушення п. 7.47 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) розміром 742,00 грн. (т.1 а.с.151).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 № 0001422301 повідомлено ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор", що згідно з п. 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 14.12.2011 № 2565/23-1/32829706, встановленого порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.2, 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 6 513,83 грн. (т.1 а.с.152).

Як убачається з податкового повідомлення рішення від 28.12.2011 № 0001432301 Феодосійська МДПІ повідомила ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор", що згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58, відповідно до ст. 123 та відповідно до підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 14.12.2011 № 2565/23-1/32829706, встановленого порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор" зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1363,07 грн., з яких сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість складає 1165,62 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій складає 197,45 грн. (т.1 а.с.153).

Податковою вимогою від 10.01.2012 №2 Феодосійська міжрайонна ДПІ (Совєтське відділення) повідомлено ТОВ "АСТІ Совєтський елеватор", що станом на 10.01.2012 сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 7155,83 грн. у тому числі по податку на прибуток приватних підприємств, код бюджетної класифікації 11021000, сумою 6413,83 грн. а також за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів, код бюджетної класифікації 21080900, сумою 742,00 грн. (т.1 а.с.240).

Щодо правильності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року з урахуванням даних за півріччя 2010 рік та даних за 2010 рік в цілому, судова колегія зазначає наступне.

На думку податкового органу, до складу 2 кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за 1 квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року.

З такими висновком не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України норми розділу III Податкового кодексу України застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону.

Зокрема, було встановлено, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010.

У 1 кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням ст. 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами 1 календарного кварталу.

Починаючи з 2 кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками 2, 3 і 4 кварталів, 2 - 4 кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за 1 квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок 1 кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положення п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України передбачають, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що п. 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 році збитків, які виникли до 01.01.2011, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Крім того, слід зазначити, що витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у ст. 139 Податкового кодексу України, цій перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року."

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується зокрема на такому принципі як - презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вказаний принцип знайшов відображення у п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 року з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

У відповідності до положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року.

Згідно абзацу другого п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого -четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Таким чином, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у першому кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року, повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за спірний період 2011 року (2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року).

За таких підстав, висновки акту не засновані на вимогах податкового законодавства, є безпідставними, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 № 0001412301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток розміром 347 265,00 грн., підлягає скасуванню.

Щодо зменшення податковим органом розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість розміром 1165,62 грн., застосування фінансових санкцій розміром 197,45 грн., про що свідчить податкове повідомлення-рішення від 28.12.2011 № 0001432301.

Висновки, неправомірного віднесення до складу податкового кредиту платником податків податку на додану вартість сумою 687,50 грн. за виданих контрагентом -ПП "Фірма Атом-В" видаткових на податкових накладних при відсутності супроводжувальних документів, згідно з якими здійснено доставку товару, а саме не надані товарно-транспортні накладні, є безпідставними. Ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність можливість формування податкового кредиту за рахунок обов'язкової наявності супроводжувальних документів при отриманні податкової накладної.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій: або дата списання коштів: банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податки товарів (робіт, послуг).

На вимогу п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

При цьому згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зв'язку з цим, доцільно зазначити те, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначаючи вимоги до первинних документів, встановлюючи підстави для здійснення бухгалтерського обліку, не обмежує коло первинних документів, якими можуть підтверджуватись господарські операції з поставки товарів лише товарно-транспортними накладними, як це встановлено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається відповідач. Закон України «Про автомобільний транспорт»визначив те, що товарно-транспортна накладна не є виключним документом на підставі якого виконують вантажні перевезення, а поряд з нею можуть використовуватися інші визначені законодавством документи на вантаж.

Податкова накладна від 30.04.2010 № 77, видана ПП "Фірма "Атом-В", є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та, з положень п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", виписана на повну поставку товарів (робіт, послуг) і є підставою для включення до складу свого податкового кредиту зазначену в ній суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням таких товару.

Доказів того, що позивачем здійснено заниження розміру податку на додану вартість у квітні 2010 року сумою 687,50 грн., за існуванням обґрунтованих законом підстав, відповідачем суду не надано.

За вказаних вище норм податкового законодавства, суд знаходить також безпідставним висновок податкового органу щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість, суму податку на додану вартість від придбання послуг з електроенергії за жовтень 2010 року, загальний розмір ПДВ, за вказаний період склав 12,18 грн.

Що стосуються права формування податкового кредиту за рахунок отриманих податкових накладних у відповідних періодах -березні 2011 року, квітні 2011 року, червні 2011 року липні 2011 року, серпні 2011 року, суд вказує, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.2011 врегульовано Податковим кодексом України.

Податковим зобов'язанням, згідно положень п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу -Податок на додану вартість.

Визначені законодавцем приписами ст.ст. 187, 198 Податкового кодексу України події та обставини, є правом платника податків на формування податкового кредиту та відображення відповідних відомостей у податковій звітності, обмеження якого, без достатніх на то правових підстав, за надуманих та штучних обставин, вказаних в акті перевірки, факт наявності яких не передбачено податковим законодавством, а також спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах справи та досліджувались під час проведення перевірки, є протиправними діями відповідача -податкового органу, на який покладено обов'язок щодо забезпечення регуляції державної податкової політики на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, видана продавцем покупцю (отримувачу), підписана уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності), що має в окремих рядках визначені п. 201.1 вказаної статті обов'язкові реквізити, виписана на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), є податковим документом, що одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, яка, виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу, надає право не тільки на її складання, але і на нарахування податку, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

На підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту платником податків надано податкові декларації, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, журнал реєстрації вхідної документації (т.1.а.с.168-197, т.2 а.с.97-101).

Як вбачається з акту перевірки податковим органом також встановлено порушення платником податків положень про ведення касових операцій, зокрема, положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, зареєстрованого Мінюстом України 13.01.2005 № 40/10320, в частині документального підтвердження витрат на закупівлю товарів (робіт, послуг) на загальну суму 742,00 грн.

В обґрунтування правомірності здійснення розрахункових операцій з придбання послуг мобільного зв'язку та скла позивачем до матеріалів справи надано розрахункові документи, що підтверджують здійснення розрахункових операцій, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та квитанції (т. 1 а.с.202-235, а.с.т. 2 а.с.58-74), що підтверджують правомірність здійснення розрахункових операцій на придбання послуг мобільного зв'язку на загальну суму 565,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу, для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України Правлінням Національного банку України Постановою від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Згідно положень п. 1.4 вказаної Інструкції безготівковим розрахунком є перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Крім того, відповідно до положень вказаного пункту Інструкції розрахунковим документом є документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

На вимогу п. 7.47 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, для перевірки за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Що стосується безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті, на їх учасників поширюються вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постанова Національного Банку України від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті".

Отже, матеріалами справи документально підтверджено витрати на закупівлю послуг мобільного зв'язку на суму 565,00 грн., частково підтверджено обставини правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати неоподаткованих платежів в частині дотримання Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, на розмір вказаної суми.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 10.05.2012 у справі № 2а-1010/12/0170/17 - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2012 р.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_5

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська