Постанова

від 03.01.2013 по справі 5015/3352/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.13 Справа № 5015/3352/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль»від 12.10.2012р. (вх. № 1891 від 16.10.2012 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 03 жовтня 2012 р.,

у справі № 5015/3352/12 (суддя Т.Рим)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль», м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна», м. Львів,

Про: визнання недійсним договору фінансового лізингу від 29.10.2007 р. № 105/1007/28-Б, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоль», а також угоди від 01.02.2008 р., 11.06.2008 р., 14.07.2008 р., 25.07.2008 р., 01.10.2008 р., 20.04.2009 р., 20.03.2010 р., 20.01.2011 р. про внесення змін до договору фінансового лізингу від 29.10.2008 р. № 105/1007/28-Б та стягнення судового збору.

Сторони в судове засідання не прибули.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 16.10.2012р., дану справу розподілено до розгляду судді -доповідачу Процик Т.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 р. у склад колегії для розгляду справи № 5015/3352/12 господарського суду Львівської області введено суддів -Дубник О.П. та Скрипчук О.С. (том. І, а. с. 90).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2012 року прийнято апеляційну скаргу б/н від 12.10.2012р. (вх. № 1891 від 16.10.2012 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль»до провадження та розгляд скарги призначено на 19.11.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази -оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

В процесі розгляду справи в апеляційному поряду, розпорядження керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 161 від 14.11.2012 р. справу за № 5015/3352/12 призначено для повторного автоматичного розподілу справ (у звязку із захворюванням судді Процика Т.С.) (том І, а.с .94).

14.11.2012 р. автоматизованою системою документообігу суду справу за № 5015/3352/12 розподілено до розгляду судді -доповідачу Данко Л.С. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р., в склад колегії для розгляду справи № 5015/3352/12 введено суддів Давид Л.Л., Юрченка Я.О. (том І, а. с. 95).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (введення нового складу суду) розгляд даної справи з 17.10.2012 р. почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення").

З підстав зазначених в ухвалах суду від 19.11.2012 р. та від 05.12.2012 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою.

У судове засідання, яке відбулося 03.01.2013 р. представник апелянта/позивача не прибув, через канцелярію суду подав клопотання б/н від 02.01.2013 р. (вх. № 33 від 03.01.2013 р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника позивача у службовому відрядженні у м. Києві.

Представник відповідача не прибув, про причини неприбуття не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (докази в матеріалах справи). 16.11.2012р., через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду за вхідним № 1980, представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити рішення місцевого суду від 03.10.2012 р. по справі № 5015/3352/12 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача та відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/3352/12.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2012 року у справі № 5015/3352/12 (суддя Т.Я.Рим) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль», м. Дніпропетровськ, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна», м. Львів, про визнання недійсним Договору фінансового лізингу від 29.10.2007 р. № 105/1007/28-Б, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоль», а також Угоди від 01.02.2008 р., 11.06.2008 р., 14.07.2008 р., 25.07.2008 р., 01.10.2008 р., 20.04.2009 р., 20.03.2010 р., 20.01.2011 р. про внесення змін до договору фінансового лізингу від 29.10.2008 р. № 105/1007/28-Б. та стягнення судового збору -відмовлено (пункт перший резолютивної частини рішення ) (а. с. 73-76).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетоль»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2012р. у справі № 5015/3352/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТзОВ «Бетоль»повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що укладений генеральним директором від імені позивача спірний договір суперечить Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетоль»та приписам ст. ст. 1, 4 Закону України «Про господарські товариства», оскільки позивач не отримує прибуток згідно цього договору, а навпаки обтяжує значними фінансовими зобов'язаннями у вигляді грошових витрат (лізингових платежів) на тривалий період часу. Також вважає, що сторонами за договором не узгоджено такої істотної умови, як строк лізингу, та строк і порядок амортизації предмету лізингу, що є підставою для визнання його недійсним.

Колегією суддів встановлено, що Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетоль»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31685258, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 49055, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Будівельників, буд. 34, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АА № 320708, виданого 02.07.2012р., Статутом Товариства (нова редакція), (а. с. 32-46, 47- 49).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33951781, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79013, Львівська область, м. Львів, вул. Єфремова, 32а.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 29 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»(за договором - Лізингодавець) в особі директора Походзяєва Анатолія Леонідовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетоль»(за договором - Лізингоодержувач) в особі генерального директора Гречка Антолія Миколайовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони (надалі - Сторони) укладено Договір фінансового лізингу № 105/1007/28-Б з додатками: № 1 «Специфікація предмету лізингу», № 2 «Графік лізингових платежів»(надалі - Договір) (а. с. 9-12).

Зазначений Договір фінансового лізингу № 105/1007/28-Б з додатками: № 1 «Специфікація предмету лізингу», № 2 «Графік лізингових платежів»укладено сторонгами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином, в силу ст. 204 ЦК України.

За умовами цього Договору, Лізингодавець (Позивач - у справі) зобов'язується придбати на замовлення Лізингоодержувача (Відповідача - у справі) майно: комплект обладнання технологічної лінії (цеху) для виготовлення виробів з ніздрюватого бетону неавтоклавного тверднення (надалі предмет лізингу), вказане у лізинговій заявці та Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) та передати його Лізингоодержувачу, а останній зобов'язується прийняти Предмет лізингу у виключне платне користування терміном на 43 місяці з дати підписання обома сторонами Акту приймання-передачі Предмета лізингу в цілому (Додаток №3 до договору) (пункт 1.1. Договору).

Вартість предмета лізингу на дату укладення Договору складає 5000000,00 грн., в тому числі ПДВ -833333,33 грн. (пункт 1.2. Договору).

Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу від 29.10.2007 року сторонами було погоджено Специфікацію предмета лізингу (а. с. 13).

Додатком № 2 сторони встановили строк користування Лізингоодержувачем предмета лізингу, який зазначений в Графіку лізингових платежів по Договору фінансового лізингу від 29.10.2007 року (а. с. 14).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, між Сторонами за вищевказаним Договором, 01.02.2008 р. було укладено Угоду про внесення змін та доповнень до Договору фінансового лізингу від 29.10.2007 року, а саме: було внесено зміни у Специфікацію предмета лізингу, до пункту 1.2. Договору, зокрема, встановлено, що вартість предмета лізингу складає 4010000,00 грн., в т.ч. ПДВ -668333,33 грн. та внесено зміни у Розділ 3 Договору -Лізингові платежі. Зазначена Угода є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу (п. 8 Угоди від 01.02.2008р.). Угода вступила в силу з моменту її підписання сторонами (п. 9 Угоди) (а. с. 15).

Угодою про внесення змін та доповнень від 11.06.2008 року до Договору фінансового лізингу від 29.10.2007 року Сторонами внесено зміни в Специфікацію предмета лізингу (Додаток № 1) і викладено у новій редакції зі змінами від 11.06.2008р. Зазначена Угода є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу (п. 2 Угоди від 11.06.2008р.), вступила в силу з моменту її підписання сторонами (п. 3 Угоди) (а. с. 18).

Угодою про внесення змін та доповнень від 14.07.2008 року до Договору фінансового лізингу від 29.10.2007 року внесено зміни в Графік лізингових платежів (Додаток № 2 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу (п. 2 Угоди від 14.07.2008р.), вступила в силу з моменту її підписання сторонами (п. 3 Угоди) (а. с. 20).

Також, Сторонами за вищевказаним Договором, було укладено ряд Додаткових угод до Договору фінансового лізингу від 29.10.2007 року, а саме: від 25.07.2008 року (а.с. 22), від 01.10.2008 року (а.с. 23), від 20.04.2009 року (а.с. 25-26) та від 20.03.2010 р. (а.с. 27), якими Сторони погодили порядок розстрочення заборгованості зі сплати щомісячних лізингових платежів № 1 та № 2, а також покриття пов'язаних з цим витрат Лізингодавця.

Угодою від 20.03.2010 р. про внесення змін та доповнень до Договору фінансового лізингу, внесено зміни у Графік лізингових платежів (Додаток № 2) і викладено його у новій редакції. Зазначена Угода є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу (п. 2 Угоди від 20.03.2010 р.) та вступила в силу з моменту її підписання сторонами (п. 3 Угоди) (а. с. 28 - 29).

Угодою від 20.01.2011 р. про внесення змін та доповнень до Договору фінансового лізингу від 29.10.2007 року сторонами внесено зміни у Графік лізингових платежів (Додаток № 2 та викладено його у новій редакції зі змінами від 20 січня 2011 року, яким збільшено термін лізингу до кінця грудня 2013 року (п. 1 Угоди від 20.01.2011 р.), внесено зміни до Графіку лізингових платежів. Зазначена Угода є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу (п. 2 Угоди від 20.01.2011 р.). Угода вступила в силу з моменту її підписання сторонами (п. 3 Угоди) (а.с . 30-31).

Як встановлено місцевим судом, та вбачається з матеріалів справи, Сторонами за Договором фінансового лізингу, погоджено стан розрахунків за умовами Договору, про що складено відповідні Акти: від 31.12.2008 р., від 31.12.2009 р., від 31.12.2010 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р. Зазначені акти скріплені підписами повноважних представників та печатками юридичних осіб (а. с. 58-62).

Також, до справи долучено докази часткової сплати позивачем лізингових платежів за умовами Договору, про що свідчить банківська виписка від 17.08.2010 р. (а. с. 63).

Однак, Позивач вважає Договір фінансового лізингу від 29.10.2007 року недійсним з тих підстав, що зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Скаржник вважає, що за умовами оспорюваного Договору, позивач не отримує прибутку, а навпаки обтяжується значними грошовими зобов'язаннями на тривалий період часу. Тому здійснення діяльності, яка не передбачена статутом та вважається такою, що суперечить статуту та меті створення і діяльності товариства.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким твердженням, оскільки Позивач не вірно трактує положення нормативно-правових актів по відношенню до оспорюваного правочину. Так Позивач оспорює чинність Договору фінансового лізингу, оскільки згідно вказаного Договору, Позивачем не отримується прибуток.

Згідно ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України (надалі ГК України), Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч. 2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі -договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Тобто, виходячи із змісту та правової природи договору фінансового лізингу, такий договір не може приносити лізингоодержувачу, тобто Позивачу прибутку, а тільки дає йому можливість використовувати отримане в лізинг майно в своїй господарській діяльності для отримання прибутку від такого використання.

Предметом лізингу згідно оспорюваного Договору, є комплект обладнання технологічної лінії (цеху) для виготовлення виробів з ніздрюватого бетону неавтоклавного тверднення. Відтак, прибуток Позивач мав би отримувати від продажу виробів виготовлених за допомогою отриманого предмету лізингу.

Крім того, згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі:

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

З вищенаведеного вбачається, що спірний Договір фінансового лізингу не суперечить приписам Закону України «Про господарські товариства», нормам Господарського кодексу України та ЦК України, а прибутковість того чи іншого правочину для суб'єкта підприємництва є фактором, що показує успішність підприємницької діяльності, що залежить виключно від самого суб'єкта підприємництва.

З огляду на вищенаведене, оспорюваний правочин не може суперечити статутній меті створення та діяльності ТзОВ «Бетоль».

Є безпідставним посилання скаржника/позивача, що сторонами оспорюваного правочину не узгоджено таку істотну умову договору як строк лізингу, а відтак на думку апелянта/позивача є підставою для визнання договору недійсним з посиланням в цій частині на п.п. 1.18.2. п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»регулює питання оподаткування тих чи інших операцій суб'єктів господарювання, а не визначає вимоги до змісту правочинів.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі -договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»строк лізингу - це строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу.

Згідно п. 1.1. оспорюваного Договору, предмет лізингу передано Позивачу у користування на 43 місяці з дати підписання обома Сторонами акту приймання-передачі Предмету лізингу в цілому (Додаток № 3 до цього Договору).

Відтак, сторони погодили, що строк лізингу починається з моменту підписання Акту приймання-передачі Предмету лізингу і триває 43 місяці. Отже строк лізингу за Договором фінансового лізингу № 105/1007/28-Б від 29.10.2007р. (з наступними змінами і доповненнями до нього) є узгодженим, а твердження Позивача необгрунтовані.

Крім цього не узгодженість тієї чи іншої умови договору не є підставою для визнання його недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, застосовуються у всіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої, третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235 ЦК України, абзацу другого частини шостої ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої ст. 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частиною другою статті 15 Закону України «Про оренду землі»тощо.

В нашому випадку, правовідносини між сторонами, крім норм ЦК та ГК України, регулюються спеціальним Законом України «Про фінансовий лізинг». Як зазначено вище у цій постанові, спірний Договір не суперечить приписам Закону України «Про фінансовий лізинг».

Слід зазначити, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Доказів щодо порушення кримінальної справи, щодо відсутності повноважень у осіб, які підписували вищевказаний Договір, фіктивності правочину, тощо, сторонами, в т.ч. апелянтом, не подано (не представлено), такі докази в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, твердження скаржника про те, що сторони не узгодили порядок амортизації предмету лізингу колегією суду до уваги не приймаються, оскільки норми амортизації не узгоджуються сторонами, а визначені законом, а сам порядок амортизації визначається кожним суб'єктом господарювання для себе шляхом відображення цього у власній обліковій політиці.

В матеріалах справи наявні документи, що свідчать про неодноразове виконання та схвалення позивачем оспорюваного правочину (копії банківських виписок, акти звірки розрахунків за договором).

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Місцевим судом заява про застосування позовної давності не розглядалася з огляду на те, що місцевим господарським судом встановлено безпідставність позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2012р. у справі № 5015/3352/12 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2012 року у справі № 5015/3352/12 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.