Постанова

від 01.08.2008 по справі 5020-6/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-6/103

ПОСТАНОВА

і м е н е

м     У к р а ї н и

"01" серпня 2008 р.  09:53                                                                                         

м. Севастополь

Господарський суд міста

Севастополя в складі: судді Лазарева С.Г., при секретарі Саксоновій

А.І.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом

Прокурора Балаклавського району м. Севастополя

(99042, м. Севастополь, вул. 7-го Листопада,3)

в інтересах держави в особі

Севастопольського міського

відділення Фонду соціального захисту інвалідів

(99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А)

до Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у

розмірі 2 598,68 грн., з яких: 2 533,34 грн. -адміністративно-господарські

санкції, 65,34 грн. -пеня, 

Представники сторін:

Прокурора -Шульга А.М., посвідчення

№ 438 від 20.02.2006,

Позивача -Кухаренко В.М.,

довіреність № 04-01 від 08.01.2008,

Відповідача -не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

07.07.2008 (вх. №233-пр) Прокурор

Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі

Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

у розмірі 2 598,68 грн., з яких: 2 533,34 грн.-адміністративно-господарські

санкції, 65,34 грн. -пеня (арк.с. 4-7).

Ухвалою суду від 07.07.2008 відкрито

провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засіданні

на 15.07.2008 (арк. с.1-3).

Відповідно до положень статті 111

Кодексу адміністративного судочинства України попереднє судове засідання

проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового

розгляду справи або забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи

протягом розумного строку.

Ухвалою суду від  24.07.2008 закінчено підготовче провадження

та призначено справу до судового розгляду на 01.08.2008 (арк.с. 41-42).

Відповідач не з'явився, явку

уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, письмові

заперечення проти позову з посиланням на докази якими вони обґрунтовуються не

надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином і

своєчасно за адресою зазначено в позовній заяві.

Відповідно до частини другої статті

128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове

засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення

ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи те,

що відповідач викликався в судове засідання, але  в судове засідання не з'явився та не надав

витребувані документи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність

відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статтей 27, 49, 51,

130 Кодексу адміністративного судочинства України представнику позивача

роз'яснені процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121

Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів

громадян і держави у судах у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 60

Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках встановлених законом,

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної

влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть

звертатись до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист

прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор

здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку,

встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати

представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Спір виник у зв'язку з порушенням

відповідачем соціальних інтересів держави внаслідок невиконання ним вимог

діючого законодавства в сфері соціального захисту інвалідів, а саме: Закону

України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Відповідно до звіту про зайнятість

та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ) за 2007 рік (далі - звіт),

наданого суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (далі -

відповідач) Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту

інвалідів (далі - позивач) 28.02.2008, середньооблікова чисельність штатних

працівників облікового складу у 2007 році склала 12 осіб (арк.с. 8).

Норматив для працевлаштування

інвалідів склав одне робоче місце, але відповідно до поданого відповідачем

звіту, але не працевлаштовано жодної людини.ОСОБА_2, відповідно до списку

працюючих підприємства, у 2007 році працював у відповідача повних 3 місяці, що

не можна вважати як чисельну одиницю інвалідності на підприємстві, оскільки

кількість працюючих округляється до цілого значення.

Таким чином, відповідач порушив

норму середньооблікової чисельності працюючих інвалідів яка є меншою ніж

встановлений норматив для працевлаштування інвалідів.

04.06.2008 (вих. №04-396) позивач

надіслав на адресу відповідача претензію, якою позивач запропонував

відповідачеві сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі

середньомісячної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а

саме: 2 533,34 грн. (арк.с. 9)

Прострочення терміну оплати

адміністративно-господарських санкцій відповідачем складає 66 днів за період з

16.04.2008 по 20.06.2008, у зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня в сумі

65,34 грн. (арк.с.10).

Правовідносини сторін регулюються

статтями 8, 10, 18-20 Закону України „Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями, які діяли в період, за який

заявлено стягнення адміністративно-господарських санкцій (далі - Закон).

Згідно зі статтею 8 Закону державне

управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється

центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,

Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування України.

Відповідно до пункту 1 Положення

про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету

Міністрів України від 26.09.2002 №1434, Фонд соціального захисту інвалідів

(далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі

Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж

Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці

утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його

працівників. Положення про територіальні відділення затверджує директор Фонду.

За змістом статті 20 Закону Фонд

соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права

та законні інтереси, у тому числі в суді. Тобто саме Фонду соціального захисту

інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за

недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення

працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 10 Закону

фінансування заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів

здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів, а також органами місцевого

самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій

населення за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Позивач в позовній заяві посилається

на порушення відповідачем частини першої статті 19 Закону щодо недотримання

нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті

19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі

підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які

використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для

працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової

чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8

до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частинами другою, п`ятою статті 19

Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі

підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які

використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць

для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною

першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість

робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць

у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається

працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі

підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою,

яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини третьої

статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які

використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця

для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм

реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені

чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію,

необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду

соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої

статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі

підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які

використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів

у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до Наказу Міністерства

праці та соціальної політики України від 19.12.2005№ 420 „Про затвердження форм

звітності та інструкцій щодо їх заповнення” формою звітності про наявність

вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій”,

яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною першою

статті  18 Закону забезпечення прав

інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про

виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до

підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19

Закону вбачається,  що підприємства

здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті

18 Закону.

У статті 18 Закону зазначено, що

забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами:

-          безпосереднє звернення інваліда до

підприємства;

-          звернення інваліда до державної

служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є

відповідні вакансії).

Отже, стаття 18 Закону не

встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно

здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Згідно зі статтею 20 Закону

підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації

громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману

працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж

установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують

відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські

санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві,

організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує

найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда

і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі

підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на

яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за

робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом,

визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві,

організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка

використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на

підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів

державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати

адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня

обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного

банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за

весь її строк.

Адміністративно-господарські

санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами,

організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських

організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї

статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому

відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього

Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських

санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею

250 Господарського кодексу України.

У разі несплати

адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за

рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути

звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі

підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи,

яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

У частині третій статті 18 Закону

чітко визначено зобов'язання підприємства, що використовує найману працю:

-          виділяти та створювати робочі місця

для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм

реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені

чинним законодавством,

-          надавати державній службі зайнятості

інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів,

-          звітувати Фонду соціального захисту

інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до матеріалів справи

відповідач не надавав Звіти про наявність вакансій форми 3 ПН, не створив жодне

робоче місце для працевлаштування інвалідів, а тому повинен нести

відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України „Про основи соціальної

захищеності інвалідів”.

Відповідач самостійно у звіті форми

10-ПІ за 2007 рік зазначив загальнооблікову кількість інвалідів, які повинні

працювати на підприємстві: 1 одиниця.

Середньооблікова кількість

інвалідів розраховується шляхом сумування інвалідів за кожен місяць та отримана

сума ділиться на 12 місяців, таким чином, враховуючи те, що  відповідач забезпечив робочим місцем одного

інваліда, який працював 3 місяці, (0+0+0+0+0+0+0+0+0+1+1+1):12

місяців=3:12=0,25=0 інвалідів, що підтверджується розрахунком середньооблікової

кількості інвалідів (арк.с. 38).

На підставі вищевикладеного, суд

вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 598,68

грн., з яких: 2 533,34 грн. -адміністративно-господарські санкції, 65,34 грн.

-пеня,  такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 94

Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є

суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові

витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного,

керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити

частково.

2.          Суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код

НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь

Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011,

м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, р/р 31216230600007 в УДК м. Севастополя код

ОКПО 24694007 МФО 824509) заборгованість у розмірі 2 598,68 грн., з

яких: 2 533,34 грн. -адміністративно-господарські санкції, 65,34 грн. -пеня.

3.          В частині стягнення державного мита

відмовити.

4.          Копії

постанови направити прокурору Балаклавського району м. Севастополя, прокурору

м. Севастополя та сторонам.

Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду

через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення

постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20

днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в

порядку частини п'ятої  статті 186

Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після

закінчення цього строку.

Згідно статті 42 КАС України,

журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та

підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.

В порядку статті 43 КАС України

особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним

записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення

рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або

неправильності.

Суддя                                                        

(підпис)                                               

С.Г. Лазарев

Згідно з оригіналом                    

Суддя                                                                                                                      

С.Г. Лазарев