Ухвала

від 03.10.2012 по справі 2а-15646/10/5/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15646/10/5/0170

03.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-15646/10/5/0170 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 26.04.12

за позовом Приватного підприємства "Союз-ВЛТ" (вул. Кримська, 2,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98404)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.12 року позовні вимоги Приватного підприємства "Союз-ВЛТ" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби № 0000591502/0 від 17.06.1210 р.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.12 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Бахчисарайською районною державною адміністрацією в АР Крим 24.04.1992 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ПП «Союз-ВЛТ», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 444956 від 24.04.1992.

Позивачем 19.04.2010 до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим в порядку податкової звітності була надана декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, яку зареєстровано в податковому органі за № 7417 (а.с.32-33).

У графі 17 декларації «Усього податкового кредиту »визначено розмір податкового кредиту відповідного звітного періоду в сумі 7390,00 грн., у тому числі 6523,47 грн. по контрагентам ВАТ «Крименерго»та ВАТ «Укртелеком», про що свідчить Додаток 5 до декларації «Розшифоровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(а.с.34).

Посадовими особами ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим у період з 03.06.2010 по 07.06.2010 проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Союз-ВЛТ»(ЄДРПОУ 19196514) з питання повноти нарахування податку на додану вартість по декларації за березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 185/27/15-2/19196514 від 07.06.2010, в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виписаним не в тому звітному періоді, внаслідок чого збільшено суму, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету -6523,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 185/27/15-2/19196514 від 07.06.2010, позивачем 14.06.2010 до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим було подано заперечення.

У відповіді на заперечення № 1297/10/15-2 від 17.06.2010 податковим органом підтверджено висновки перевірки щодо порушення ПП «Союз-ВЛТ»вимог податкового законодавства.

На підставі акту перевірки № 185/27/15-2/19196514 від 07.06.2010 відповідачем 17.06.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000591502/0 , в якому визначено суму податкового зобов'язання ПП «Союз-ВЛТ»з податку на додану вартість у розмірі 8479,90 грн., у тому числі 6523,00 грн. за основним платежем та 1956,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011, необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 було визначено Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 цього Закону центральний податковий орган веде реєстр платників податку.

Пунктом 9.8. статті 9 Закону № 168 передбачені випадки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також наслідки проведення такого анулювання.

Так, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року (19.04.2010) з визначенням у ній суми податкового кредиту, а також на момент проведення перевірки (03-07.06.2010 ) Державною податковою інспекцією в Бахчисарайською районі АР Крим прийнято рішення про анулювання реєстрації ПП «Союз-ВЛТ»платником податку на додану вартість, що було оформлено актом № 14/15-02 від 23.03.2010 (а.с.18).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.01.2011 по справі № 2а-12421/10/2/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі про анулювання реєстрації Приватного підприємства «Союз -ВЛТ»в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 14/15-02 від 23.03.2010 .

Згідно з частиною 2 статті 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За загальними правилами акт індивідуальної дії, яким є рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Союз-ВЛТ», оформлене актом № 14/15-12 від 23.03.2010 , визнається протиправним та скасовується судом з моменту його прийняття суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи набрання постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.01.2011 по справі № 2а-12421/10/2/0170 законної сили, позивач є зареєстрованим платником ПДВ, оскільки відсутнє рішення щодо анулювання його реєстрації.

Таким чином, на момент подання декларації з податку на додану вартість за березень 2010 (19.04.2010 ) позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, а отже, мав право на формування податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7. Закону № 168 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 .

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168)

Згідно з п. 7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, зі змісту наведеної вище норми закону вбачається, що законодавцем визначено саме дату, з якої у платника податку виникає право на формування податкового кредиту. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не містив жодних імперативних приписів, які б вказували на те, що платник податків зобов'язаний сформувати податковий кредит саме у тому податковому періоді, в якому у нього виникло таке право.

Тобто, з дати виникнення у платника податків права на податковий кредит, він має право відобразити його у податковій декларації у будь-якому іншому податковому періоді з урахуванням строків давності.

На час подання позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року були чинні норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктом 15.3.1 якого передбачалось, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, платник податків має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати, коли у відповідності до положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у нього виникло таке право.

Матеріалами справи встановлено, що суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 6523,00 грн. позивачем сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від ВАТ «Крименерго»та ВАТ «Укртелеком».

Вказані податкові накладні були складені ВАТ «Крименерго»та ВАТ «Укртелеком»(а.с.55-69):

16.01.2008 року № А0210200801,

18.02.2008 року № А0210200802,

17.03.2008 року № А0210200803,

16.07.2008 року № А 0210200807,

18.08.2008 року № А0210200808,

16.10.2008 року № А0210200810,

30.11.2008 року № А0210200811,

28.02.2009 року № 6798/010000,

31.03.2009 року № 2756/010000 та № 2910/010000,

16.04.2009 року № А0210200904,

30.04.2009 року № 14373/010000 та № 14219/010000,

18.05.2009 року № А0210200905,

31.05.2009 року № 8715/010000 та № 8875/010000,

30.06.2009 року № 18418/010000, № 18581/010000, № А0210200906,

16.07.2009 року № А0210200907,

31.07.2009 року № 19476/010000,

31.08.2009 року № 14053/010000,

30.09.2009 року № 15875/010000,

31.10.2009 року № 17576/010000,

16.11.2009 року №А0210200911

30.11.2009 року № 16548/010000,

31.12.2009 року № 14281/010000,

31.01.2010 року № 11365/010000,

28.02.2010 року № 17877/010000,

31.03.2010 року № А0021201003.

Таким чином, суми податку на додану вартість, сплачені за переліченими вище податковими накладними, правомірно були включені позивачем до складу податкового кредиту березня 2010 року з врахуванням строку давності 1095 днів, встановленого п. 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відтак, судова колегія вважає необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині віднесення до складу податкового кредиту суми у розмірі 6523,00 грн., сплаченої за податковими накладними, виписаними не у відповідному звітному періоді.

У зв'язку з цим, необґрунтованим є донарахування позивачу податку на додану вартість відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у розмірі 6523,00 грн., а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 цього Закону у розмірі 1956,90 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що з боку позивача не мале місце порушення вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача є правильним.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.12 у справі № 2а-15646/10/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко