Ухвала

від 25.12.2012 по справі 0907/1-988/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0907/1-988/2011

Категорія ст. ч.2 ст.366 КК України

Головуючий у 1 інстанції Лазарів Олег Богданович

Суддя-доповідач Гандзюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів Кукурудза Б.І., Хруняка Є.В.,

з участю: секретаря Валило І.Я.,

прокурора Грищука В.І.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_3 на вирок Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, який має вищу освіту, неодружений, непрацюючий, згідно ст.89 КК України несудимий, громадянин України, -

засуджений:

- за ч.3 ст.212 КК України - до штрафу в розмірі 2 808 708 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на три роки з конфіскацією всього належного майна;

- за ч.2 ст.366 КК України - на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на три роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначено - два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на три роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно ч.4 ст.70 КК України постановлено виконувати самостійно вирок від 14 квітня 2011 року.

Строк відбуття покарання засудженому прийнято обчислювати з 19 березня 2012 року, з урахуванням терміну його попереднього перебування в Івано-Франківському СІЗО з 27 серпня 2011 року по 02 вересня 2011 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 - підписку про невиїзд, змінено на тримання під вартою, взято його під варту в залі суду та звільнено 26 червня 2012 року.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що він вчинив умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введені у встановленому законом порядку, вчинені службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах; службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, 14.08.2010 року ОСОБА_3, будучи призначеним на посаду директора ТзОВ ''ІнтерСервісПлюс'', згідно рішення власника та засновника товариства наказом № 1-К, з покладенням на нього обов'язків головного бухгалтера відповідно до статуту цього товариства, зареєстрованого 13.08.2010 року державним реєстратором Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 здійснював поточне керівництво його фінансово-господарською діяльністю, як службова особа. Згідно удаваної угоди від 11 вересня 2010 року № 11/09-3, укладеної між ТзОВ ''ІнтерСервісПлюс'' - як покупцем, в особі директора ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 - як продавцем, ТзОВ ''ІнтерСервісПлюс'' нібито придбало у ПП ОСОБА_4 сільськогосподарську продукцію на загальну суму 16 396 242 грн., в т.ч. ПДВ - 2732708 грн. Крім того, згідно договору № 02/10-2 від 02 жовтня 2010 року, укладеного між ПП ОСОБА_4 - як виконавцем, в особі ОСОБА_4 та ТзОВ ''ІнтерСервісПлюс'' - як замовником, в особі директора ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 нібито надав товариству ''ІнтерСервісПлюс'' інформаційно- консультаційні послуги в галузі планування, організації, управління, забезпечення ефективності та контролю комерційної діяльності, інформації для управління на загальну суму 456 000 грн., в тому числі ПДВ - 76 000 грн. При цьому, ОСОБА_3 сформував та надав для підписання особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, ряд видаткових та податкових накладних, а також акт здачі-прийняття робіт, згідно яких ТзОВ ''ІнтерСервісПлюс'' нібито отримало від ПП ОСОБА_4 товарів та послуг на загальну суму 16 852 242 грн., в тому числі ПДВ 2 808 708 грн. Таким чином, ОСОБА_3 було проведено по бухгалтерському обліку ТзОВ ''ІнтерСервісПлюс'' товарів та послуг на загальну суму 16 852 242 грн., в тому числі ПДВ 2 808 708 грн., згідно підроблених особою, матеріали кримінальної справи відносно якої виділені в окреме провадження, видаткових та податкових накладних, а також акту здачі-прийняття робіт.

В апеляції з доповненнями прокурор вважає вирок суду незаконним та необгрунтованим у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Покликається на те, що вчинений засудженим злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за які передбачено у виді штрафу в дохід держави. Крім того, вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував ч.4 ст.70 КК України.

Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст.ст. 212 ч. 3, 366 ч. 2, 70 КК України у виді трьох років позбавлення волі та штрафу в розмірі 2 808 708 гривень і відповідно до ч.3 ст.72 КК України допустити самостійне виконання призначених покарань, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на три роки з конфіскацією майна. Вирок Ленінського районного суду виконувати самостійно без застосування ч.4 ст.70 КК України.

В зміненій апеляції засуджений ОСОБА_3 не оспорює доведеність вини та правильність кваліфікації його неправомірних дій і просить пом'якшити покарання, застосувавши ст.75 КК України, та звільнити його від відбування покарання із випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію і просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому суворіше покарання і допустити самостійне виконання покарань без застосування ч.4 ст.70 КК України, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які заперечили апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій та провівши в частковому обсязі судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо обставин справи та правильність кваліфікації діянь засудженого ніким не оспорені, а тому вирок суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Що стосується поданих апеляцій прокурора та засудженого, які з різних підстав вважають вирок суду таким, покарання якого не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі винного та обставинам, за яких вчинено злочини, то апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Так, визначаючи остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, суд першої інстанції виходив тільки з того, що вчинений злочин відноситься до тяжкого.

При цьому, суд навів сукупність обставин, серед яких: щире каяття підсудного та його сприяння розкриттю злочину; повне та добровільне відшкодування збитків; позитивна характеристика; відсутність обставин, які обтяжують покарання. Однак ці обставини суд фактично не врахував.

Поза увагою суду залишено також і те, що у зв'язку з гуманізацією кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч.3 ст.212 КК України, позбавлення волі як покарання не передбачено взагалі, а злочин, передбачений ч.2 ст.366 КК України, що входить в сукупність вчинених ОСОБА_3 злочинів, є злочином середньої тяжкості.

Крім цього, проведеним при розгляді апеляцій судовим слідством встановлено те, що ОСОБА_3 внаслідок засудження за вказані злочини більше трьох місяців перебував під вартою, повністю усвідомив та негативно ставиться до вчинених ним протиправних діянь, а на даний період всі необхідні податкові платежі сплачені до бюджету держави.

За таких умов, апеляційний суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без подальшого відбування покарання у виді реального позбавлення волі та вважає за правильне, на підставі ст.75 КК України, звільнити винного від відбування покарання з випробуванням.

Доводи прокурора про м'якість призначеного покарання винному та необхідність його посилення з врахуванням обставин, які наведені вище, слід визнати необгрунтованими.

Поряд з цим, прокурор не навів в апеляції жодних доводів, які би спростували наявність ряду обставин, які суттєво зменшили суспільну небезпечність конкретного злочину та об'єктивно заперечують наведені мотиви апеляційного суду.

Разом з тим, слушним є апеляція прокурора в частині застосування судом правил ч.4 ст.70 КК України, оскільки на час вирішення справи в апеляційному суді ОСОБА_3 вважається несудимим внаслідок успішного спливу іспитового строку за вироком Ленінського районного суду від 14.04.2011 року. В зв'язку з цим посиланння суду на вказану норму слід виключити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з доповненнями та апеляцію засудженого задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2012 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування остаточного основного покарання у виді двох років позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно ст.76 КК України на ОСОБА_3 покласти обв'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Виключити з вироку посилання суду на застосування ч.4 ст.70 КК України.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Б.І. Кукурудз

Є.В. Хруняк

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк