Рішення

від 17.12.2012 по справі 404/4427/12

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 404/4427/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2012 Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі

головуючій -судді Подобєд О.К.

при секретарі -Плетінець С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до прокуратури Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, слідчого відділу Баглійського районного відділу Дніпродзержинського ГУ УМВС України, третя особа ОСОБА_2 про захист честі й гідності й ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до прокуратури Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та слідчого відділу Баглійського районного відділу внутрішніх справ м. Дніпродзержинська про захист честі, гідності й ділової репутації. Позовні вимоги мотивує тим, що начальник СВ Баглійського РО Дніпродзержинського ГУ УМВС України Чернець В.М., представник прокуратури Баглійського району м. Дніпродзержинська Моташко М.К. відмовили йому у допуску до кримінальної справи № 41111320 по ст. 191 ч. 2 КК України у якості захисника у зв'язку з тим, що у нього відсутнє свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Відмова була здійснена в різкій формі, у присутності його клієнта ОСОБА_2 Він вважає, що зазначена інформація є недостовірною і просить суд визнати вказану інформацію недостовірною і зобов'язати прокуратуру Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, Баглійський районний відділ Дніпродзержинського ГУ УМВС України і Дніпродзержинське ГУ УМВС України спростувати зазначену інформацію.

В судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Прокурор прокуратури Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Третя особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи встановив наступні обставини справи.

31.05.2010 р. між приватним підприємством правова компанія «Захисник»та ОСОБА_2 був укладений договір на здійснення правового захисту.

ПП «Захисник»включене до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, код 32401238.

Згідно зі статутом ПП «Захисник», компанія є юридично-правовою організацією і створена з метою надання юридичної допомоги.

На виконання зазначеного договору ПП «Захисник»надало довіреність на ведення справ в суді та інших установах ОСОБА_1

Згідно з дипломом спеціаліста, ОСОБА_1 у 2001 році закінчив Національну юридичну академію України ім. Я. Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «правознавство»та здобув кваліфікацію юриста.

Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 не отримував.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-17/2000 від 16.11.2000 р. № 13-рп/2000, було визнано неконституційним положення частини першої статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, за яким обмежується право на вільний вибір підозрюваним, обвинуваченим і підсудним як захисника своїх прав крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У відповідності до ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 р., у якості захисника мають бути допущені особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю в Україні, а також інші фахівці в галузі права, які мають по закону право на надання правової допомоги.

Суд вважає, що при вирішенні питання про наявність у фахівця в галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі, необхідно пересвідчитися яким саме законом йому надано право приймати участь в кримінальному судочинстві у якості захисника.

З матеріалів справи вбачається, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 не вказали яким саме спеціальним законом юрист, який не є адвокатом, має право як спеціаліст в галузі права надавати правову допомогу й бути захисником, згідно ч. 2 ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, 1963 р.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права. Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Згідно ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України належними та допустимими доказами не доведено, що начальник СВ Баглійського РО Дніпродзержинського ГУ УМВС України Чернець В.М., представник прокуратури Баглійського району м. Дніпродзержинська Моташко М.К., розповсюдили інформацію, яка є негативною, недостовірною, принижує честь, гідність і ділову репутацію як захисника ОСОБА_1, так і правову компанію «Захисник». Так зокрема не обґрунтовані обставини з приводу того, яким саме чином було порушено право на повагу до ділової репутації.

Крім того, згідно зі ст. 277 Цивільного кодексу України, поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратура Баглійського району м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, слідчий відділ Баглійського районного відділу Дніпродзержинського ГУ УМВС України не є юридичними особами.

Стаття 29 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язку в суді мають юридичні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, позивачем і відповідачем можуть бути юридичні особи.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України, захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 Цивільного кодексу України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 Цивільного кодексу України) тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 просить захистити честь, гідність та ділову репутації шляхом визнання інформації недостовірною, однак даний спосіб захисту не відноситься ні до загального, ні до спеціального способу захисту права.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача про захист честі, гідності та ділової репутації є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З урахуванням результату розгляду справи судові витрати слід покласти на ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 275, 278, 277 Цивільного кодексу України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218, 222 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до прокуратури Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та до слідчого відділу Баглійського районного відділу Дніпродзержинського ГУ УМВС України, третя особа ОСОБА_2, про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя О.К. Подобєд