Рішення

від 24.12.2012 по справі 2-4136/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-4136/12

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Греку А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР» до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, скасування реєстрації, визнання права власності, припинення права власності, зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР» про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР» (код ЄДРПОУ 38488335) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), в якому просить визнати недійсним Договір дарування нежитлового приміщення від 16.10.2012, площею 621,90 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_2; скасувати запис № 5256689 в Державному реєстрі правочинів про реєстрацію договору дарування нежитлового приміщення від 16.10.2012 р.; визнати за власниками квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 право власності на нежитлове приміщення; припинити право власності відповідача на нежитлове приміщення; визнати за позивачем право управління та користування нежитловим приміщенням; зобов'язати відповідача передати нежитлове приміщення на баланс позивача; висилити відповідача з нежитлового приміщення.

Позов обґрунтовано тим, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 яке є предметом оспорюваного договору, на думку позивача є допоміжним приміщенням, а тому у відповідності до п. 2. ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спірне приміщення належить власникам квартир будинку АДРЕСА_3 у зв'язку з цим відповідач набула право власності на спірне приміщення незаконно, без належних правових підстав. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається також на рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004, відповідно до якого права співвласників багатоквартирного будинку на допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоповерхових будинків. Підтвердження права власності не потребує здійснення додаткових дій.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР», просить визнати за нею право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (літера А).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що набула право власності на спірне нежитлове приміщення на підставі договору дарування від 16.10.2012 року, який укладений в письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Договір належним чином зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, а право власності ОСОБА_1 за цим договором належним чином зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна». Первісний позов на думку ОСОБА_1 свідчить про оспорювання та невизнання її права власності на спірне нежитлове приміщення з боку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР», у зв'язку з цим у відповідності до ст. 392 ЦК України ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом про визнання права власності.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені у первісному позові позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд первісний позовом задовольнити повністю. У задоволені зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 проти задоволення первісного позову заперечував з підстав його надуманості та необґрунтованості. Просив суд у задоволені первісного позову відмовити, зустрічний позов - задовольнити. Надав суду пояснення, що позивач за первісним позовом помилково дійшов висновку про те, що спірне нежитлове приміщення є допоміжним. Зазначив, що відповідач за первісним позовом не є первісним набувачем спірного приміщення. Право власності попередніх власників спірного нежитлового приміщення підтверджується низькою цивільно-правових угод, які належним чином були зареєстровані в Державному реєстрі правочинів та Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна». Жодна з угод недійсною в судовому порядку невизнана. Окрім цього, зазначив про те, що спірне нежитлове приміщення було реконструйовано у встановленому чинним законодавством порядку, сплачено пайові внески у місцевий бюджет, видані всі необхідні дозволи та документи на здійснення реконструкції спірного нежитлового приміщення, що підтверджується відповідними документами доданими до зустрічного позову.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

07 листопада 2012 р. на установчих зборах власників квартир і нежилих приміщень багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР» та затверджено Статут об'єднання. 16 листопада 2012 р. ОСББ «Луксор» було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 38488335).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Окрім цього ст. 1 зазначеного Закону визначено, поняття неподільного майна, яким є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку та поняття допоміжного приміщення багатоквартирного будинку, яким є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення)

Частиною 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 було дано офіційне тлумачення положень п. 1 ч. 1, п. 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відповідно до якого допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

З пояснень сторін та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 621,90 кв. м., право власності на яке виникло на підставі Договору дарування нежитлового приміщення, укладеного від 16.10.2012. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченим 16.10.2012 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром №2228. Договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 5256689, що підтверджується Витягом № 11978850 від 16.10.2012 року. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» від 19.10.2012 року, номер запису 9995-П в книзі: 207п-17. В електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано 19.10.2012 року, реєстраційний номер майна НОМЕР_2

Відповідно до п. 1.1. цього договору дарувальник передає у власність обдаровуваної безоплатно майно, яким є нежитлове приміщення АДРЕСА_1

З технічного паспорту на спірне нежитлове приміщення, виготовленого Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» від 12.09.2012 року, вбачається, що нежитлове приміщення складається з двох поверхів , а саме поверх 4 літ. «А», мансарда літ. «А», загальною площею 621,90 кв.м. та розташоване в будинку АДРЕСА_1

Як вбачається з матеріалів справи попереднім власниками спірного майна гр. ОСОБА_4, у відповідності до приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було здійснено реставрацію (реконструкцію) нежилого приміщення №21, що підтверджується декларацією про початок будівельних робіт від 31.08.2012 року та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 05 вересня 2012 р. за № КВ 14212157735.

Оскільки будинок в якому перебуває спірне майно знаходиться під охороною Закону України «Про охорону культурної спадщини», то гр. ОСОБА_4 відповідно до приписів ст. ст. 24, 26 даного закону було отримано згоду на таку реконструкцію, що підтверджується листом Міністерства культури України вих. № 85/22/61-12 від 11.09.2012 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи спірне майно до його перероблення також використовувалося в цивільному обороті як окремий об'єкт нерухомості, щодо якого укладалися цивільно-правові угоди.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до додатку «Б» Державних будівельних норм України, затверджених Наказом Держбуду України від 18.05.2005 № 80 нежитловим приміщенням є приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Як встановлено вище спірне майно має статус нежитлового приміщення, права на яке зареєстровано Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» від 19.10.2012 року, номер запису 9995-П в книзі: 207п-17. В електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано 19.10.2012 року, реєстраційний номер майна НОМЕР_2

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та норми законодавства, що підлягають до застосування к спірним правовідносинам суд приходить до висновку, що спірне нежитлове приміщення АДРЕСА_1 не є допоміжним приміщенням житлового будинку та не відноситься до неподільної частину житлового комплексу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої - третьої, п'ятої та шостої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 719 ЦК України).

На моменту його вчинення відсутні заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом цього договору, податкових застав та відсутність обтяження майна іпотекою, підтверджується Витягом № 38296139 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Витягом № 38296270 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Витягом № 38296186 з Державного реєстру іпотека від 16 жовтня 2012 р., що підтверджується п.1.4 оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства суд приходить до висновку про правомірність набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за Договором дарування нежитлового приміщення, укладеним від 16.10.2012. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченим 16.10.2012 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 2228 та про відсутність підстав для визнання його недійсним, оскільки на момент його вчинення спірний він відповідав вимогам встановленим 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Обставини набуття ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 дає підстави визнати її добросовісною набувачкою даного майна.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач за первісним позовом не є власником спірного майна, отже позовна вимога про витребування спірного нежитлового приміщення та передачу його на баланс позивача за первісним позовом не є належним способом захисту прав позивача.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом.

В той же час, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 за зустрічним позовом.

Так, судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 виникло на підставі Договору дарування нежитлового приміщення, укладеним від 16.10.2012. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченим 16.10.2012 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 2228.

Згідно ч.1 ст. 182. ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

В матеріалах справи наявний Витяг № 11978850 від 16.10.2012 року з Державного реєстру правочинів, та Витяг про державну реєстрацію прав № 35912764 від 19.10.2012 року, виданий Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна», що підтверджує державну реєстрацію правочину та реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1

Таким чином, право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення підтверджується вищезазначеними відповідними документами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд приходить до висновку, що заявляючи позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання права власності на спірне нежитлове приміщення ОСОБА_1 фактично просить суд підтвердити її право власності на це приміщення, оскільки право власності ОСОБА_1 вже виникло на підставі Договору дарування нежитлового приміщення, укладеного від 16.10.2012. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченим 16.10.2012 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстром № 2228, який належним чином зареєстрований в Державному реєстрі правочинів та органах БТІ, однак таке право власності ОСОБА_1 оспорюється ОСББ «Луксор».

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 182,183, 184, 203, 215, 316, 317, 321, 328 387, 391, 392 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 1, 4, 10, 11, 12, 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 224, 225 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР» до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, скасування реєстрації, визнання права власності, припинення права власності, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР» про визнання права власності - задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (літера А).

Стягнути із Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛУКСОР» (код ЄДРПОУ 38488335) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 3219 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Вовк С.В.