Постанова

від 23.11.2012 по справі 2а-4381/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року № 2а-4381/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючої судді Крутько О.В.,

за участі секретаря судового засідання Самборської Ю.М.

представників позивача Чорнія Р.Ю., Нікуліної О.В.,

представників відповідача Чабана О.С., Боженка О.І., Савки Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

за позовом ТзОВ «Агрокультура Захід»

до ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід»звернулось з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова, ДПА у Львівський області, просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 12.12.2011 р. № 0000612340 та від 03.03.2012 р. № 0000172340, а також рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду скарги від 24.02.2012 р. № 2296/10/10-2005/193 із змінами від 01.03.2012 р. № 2956/10/10-2005/261.

12.10.2012 р. закрито провадження в частині позовних вимог ТзОВ «Агрокультура Захід» щодо скасування рішення ДПС у Львівській області про результати розгляду скарги від 24.02.2012 р. № 2296/10/10-2005/193 із змінами від 01.03.2012 р. № 2956/10/10-2005/261.

Позов мотивується тим, що ТзОВ «Агрокультура-Захід»є сільськогосподарським товаровиробником, тому невірним є висновок акту про те, що операція з продажу насіння ріпаку на користь ДП «Сантрейд»на підставі п.15 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України звільняється від оподаткування ПДВ; застосування п.15 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України допускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків, тому на підставі пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 та ст. 56.21 ст. 56 (конфлікт інтересів) Податкового кодексу України застосовується презумпція правомірності рішень платника податку і рішення повинно прийматись на користь платника податків; підприємством здійснено перерахунок обсягів реалізації с/г продукції у загальних обсягах продажу продукції власного виробництва, з'ясовано, що частка продажу сільськогосподарської продукції перевищує 75%.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві, просили позов задоволити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначає, що для отримання статусу сільськогосподарського підприємства необхідним є наявність не менш як 75% постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) від загальної вартості всіх товарів/послуг; позивач не належить до сільськогосподарських підприємств, оскільки згідно наданої під час перевірки довідки, обсяги постачання сільськогосподарських товарів/послуг товариством протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів, з серпня по липень 2011 року, складають 57,37% від загальної вартості всіх товарів/послуг поставлених протягом зазначеного періоду; позивачем у серпні 2011 року реалізовано ДП «Сантрейд»насіння ріпаку, який згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності належить до технічних культур товарної позиції 1205, вказана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки позивач не належить до сільськогосподарських підприємств.

Представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, викладених у запереченні на позову заяву, просили в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Агрокультура Захід», код ЄДРПОУ - 35943510 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року оформлено акт № 256/07-2/35943510 від 01.12.2011 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агрокультура Захід»п.198.5 ст. 198, п.199.1-п.199.3 ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 834908 грн. та завищення податкового кредиту вересня 2011 року на 533456 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками вересня 2011 року в розмірі 321365 грн.; порушення позивачем п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 419753 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 року № 0000612340 винесене на підставі зазначеного акту перевірки, а також податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 року № 0000172340, яке винесено з врахуванням акту, рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС у Львівській області від 24.02.2012 р. № 2296/10/10-2005/193 та листа ДПС у Львівській області від 01.03.2012 р. № 2956/10/10-2005/261.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. № 0000612340 ТзОВ «Агрокультура-Захід»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 419753 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209876,50 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2012 року № 0000172340 зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 748955 грн.

За змістом ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.10 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з січня 2011 року по 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року -17 відсотків.

Згідно п.15 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

08.08.2011 року між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд»(покупець) та ТзОВ «Агрокультура Захід»(продавець) укладено договір поставки № 4500583662, згідно якого продавець зобов'язався продати та поставити, а покупець оплатити і прийняти товар «насіння ріпаку 1-го класу сертиф»урожаю 2011 року, насипом, у відповідності до умов даного договору.

У договорі зазначено, що продавець є сільськогосподарським підприємством -виробником товару.

Згідно видаткової накладної № 69 від 10.08.2011 року ТзОВ «Агрокультура Захід»передало ДП «Сантрейд»товар -ріпак 1-го класу в кількості 1243.58 т. на суму 5819954,40 грн., в т.ч. ПДВ 969992,40 грн., який отримано за довіреністю Біленьким В.О. (довіреність № 0648 від 10.08.2011 р.).

Відповідач вважає, що позивач зайво нарахував суму ПДВ на обсяг поставки насіння ріпаку 1-го класу, згідно виписаної податкової накладної № 1 від 10.08.2011 р. на загальну суму 5819954,40 грн., в т.ч. ПДВ 969992,40 грн., оскільки насіння ріпаку належить до технічних культур товарної позиції 1205 згідно УКТЗЕД (Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності), а поставка здійснювалась ТзОВ «Агрокультура Захід», яке не може вважатись сільськогосподарським підприємством.

Суд вважає доводи податкового органу помилковими з огляду на наступне.

ТзОВ «Агрокультура-Захід»21.05.2008 року зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.05.2008 року № 2205863, дата зміни свідоцтва 23.12.2008 року, фактичний вид діяльності - вирощування сільськогосподарських культур.

ТзОВ «Агрокультура Захід»орендує землі у фізичних осіб для здійснення діяльності, пов'язаної з вирощуванням зернових та технічних культур у Самбірському районі, площа оренди -1775,78 га, у Яворівському районі, площа оренди -713,78 га., Городоцькому районі, площа оренди - 445,43 га. ТзОВ «Агрокультура-Захід»володіє майном у Львівській області, Самбірському районі, с. Вощанцях. Майно придбавалось за рахунок купівлі майнових часток у фізичних осіб -власників даних майнових часток.

Вищенаведений вище пункт 15 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України не містить визначення який суб'єкт господарювання може вважатись сільськогосподарським підприємством і нараховувати податок на додану вартість на операції з постачання зазначених у даній нормі товарів, лише зазначається про те, що таке підприємство має бути виробником товарів, які постачаються.

Не оспорюваним є факт постачання ТзОВ «Агрокультура-Захід»ДП «Сантрейд»товару (ріпак 1-го класу), виробником якого є позивач, що відповідає його фактичному виду діяльності.

Суд вважає помилковим застосування податковим органом для цілей Розділу ХХ «Перехідні положення»(підрозділ 2 п.15) визначення сільськогосподарського підприємства, яке наведене у ст. 209 Податкового кодексу України, оскільки у ньому відсутня імперативна, відсилочна норма такого змісту.

Загального визначення сільськогосподарського підприємства Податковий кодекс України не містить. У статті 14 «Визначення понять»ПК України наведено визначення сільськогосподарського товаровиробника для цілей глави 2 розділу ХIV - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.14.1.235 ПК України)

Сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних та орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах може обрати спеціальний режим оподаткування, передбачений у ст. 209 Податкового кодексу України, якщо питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п.209.6 ПК України).

Тобто, у п.209.6 ст. 209 Податкового кодексу України встановлені умови, за яких сільськогосподарські підприємства можуть обрати спеціальний режим оподаткування і є обов'язковою для сільськогосподарських підприємств, які обрали даний режим оподаткування.

Також Податковий кодекс України містить визначення «підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції»(ст. 155 ПК України). До них належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми доходу.

Отже, суд вважає обгрунтованим посиланням позивача на п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 та ст. 56.21 ст. 56 ПК України та твердження про те, що норми Податкового кодексу припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платника податків, тому діє презумпція правомірності рішень платника податків.

Судом враховано також, що податковим органом під час перевірки не досліджувались обсяги постачання товарів ТзОВ «Агрокультура Захід»за попередній звітний період - 2010 рік та за період з 01.08.2010 року по 31.07.2011 року. Ревізори прийняли до уваги лише інформаційний лист ТзОВ «Агрокультура Захід», який не є обліковим документом. Податковий ревізор-інспектор Савка Л.М. в судовому засіданні зазначила, що при опрацюванні даного питання, крім вказаної довідки, також досліджувались головна книга, оборотно-сальдові відомості, реєстри отриманих та виписаних податкових накладних, однак визнала, що дані документи не давали можливість достовірно встановити обсяги постачання вироблених сільськогосподарських товарів у спірний період.

До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2010 рік, згідно якого частка сільськогосподарського товаровиробництва ТзОВ «Агрокультура Захід»за попередній податковий (звітний) рік становить 81,36 % та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва з 01.08.2010 р. по 31.07.2011 р., згідно якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік становить 76,91%. Позивач звертав увагу на те, що дані розрахунки долучались до заперечення на акт перевірки, однак не були взяті до уваги.

Тому, суд вважає, що ТзОВ «Агрокультура Захід»є сільськогосподарським підприємством і як виробник товару правомірно нарахував суму ПДВ на обсяг поставки насіння ріпаку 1-го класу, згідно виписаної податкової накладної № 1 від 10.08.2011 р. на загальну суму 5819954,40 грн., в т.ч. ПДВ 969992,40 грн.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4 зазначеної статті якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами (п.198.5).

З огляду на вищенаведене, суд вважає помилковим посилання відповідача на порушення позивачем п. 198.5 ст. 198, а також п.199.1- п.199.3 Податкового кодексу України, оскільки ТзОВ «Агрокультура-Захід»не здійснювало у спірний період операцій, звільнених від оподаткування, правомірно скористалось правом на податковий кредит у серпні та вересні 2011 року, вірно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та підставно заявило до бюджетного відшкодування суму ПДВ за вересень 2011 року.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності винесених податкових повідомлень- рішень від 12.12.2011 р. № 0000612340 та від 03.03.2012 р. № 0000172340, висновки акту перевірки від 01.12.2011 року № 256/07-2/35943510 не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Податкові повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. № 0000612340 та від 03.03.2012 р. № 0000172340 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 12.12.2011 р. № 0000612340.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 р. № 0000172340.

Стягнути з державного бюджету на користь ТзОВ «Агрокультура Захід»2146 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.