Ухвала

від 23.09.2015 по справі 2а-4381/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Львів № 9104/183196/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника позивача: Шали Р.М.

представника апелянта: Шиби А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2012р. по справі № 2а-4381/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Захід" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

22.05.2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Захід" звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, ДПА у Львівський області про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м. Львова від 12.12.2011 р. № 0000612340 та від 03.03.2012 р. № 0000172340, а також рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду скарги від 24.02.2012 р. № 2296/10/10-2005/193 із змінами від 01.03.2012 р. № 2956/10/10-2005/261.

02.10.2012 р. ухвалою Львівського окружного адміністративного суду закрито провадження в частині позовних вимог щодо скасування рішення ДПС у Львівській області про результати розгляду скарги від 24.02.2012 р. № 2296/10/10-2005/193 із змінами від 01.03.2012 р. № 2956/10/10-2005/261.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року позов задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 12.12.2011 р. № 0000612340 та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 р. № 0000172340.

Не погодившись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова ДПА у Львівській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм права.

Апелянт просить суд постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача Шала Р.М. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Представник апелянта Шиба А.І. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «Агрокультура Захід» є сільськогосподарським підприємством і як виробник товару правомірно нарахував суму ПДВ на обсяг поставки насіння ріпаку 1-го класу.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, за період з 04.11.2011 р. по 24.11.2011 р. податковий орган провів позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 256/07-2/35943510 від 01.12.2011 р. яким встановлено порушення:

- п.198.5 ст. 198, п.199.1-п.199.3 ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, в результаті чого занижено податкові зобов'язаня по податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 834908 грн. та завищено податковий кредит вересня 2011 року на 533456 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками вересня 2011 року в розмірі 321365 грн.;

- п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 419753 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 р. № 0000612340, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 419753 грн., нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209876,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 року № 0000172340, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 748955 грн.

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу про те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, тому здійснена ним у серпні 2011 року операція з продажу насіння ріпака на користь ДП «Сантрейд» звільняється від оподаткування з податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, 08.08.2011 року між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (покупець) та ТзОВ «Агрокультура Захід» (продавець) укладено договір поставки № 4500583662, згідно якого продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець оплатити і прийняти товар «насіння ріпаку 1-го класу сертиф» урожаю 2011 року, насипом, у відповідності до умов даного договору.

Згідно з УКТ ЗЕД насіння ріпаку належить до технічних культур товарної позиції 1205.

Згідно видаткової накладної № 69 від 10.08.2011 року ТзОВ «Агрокультура Захід» передало ДП «Сантрейд» товар -ріпак 1-го класу в кількості 1243.58 т. на суму 5819954,40 грн., в т.ч. ПДВ 969992,40 грн., який отримано за довіреністю Біленьким В.О. (довіреність № 0648 від 10.08.2011 р.).

Відповідно до п.10 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з січня 2011 року по 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року -17 відсотків.

Згідно п.15 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

В п.14.1.235 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу ХIV - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно п.209.6 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних та орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах може обрати спеціальний режим оподаткування, передбачений у ст. 209 Податкового кодексу України, якщо питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Статтею 155 Податкового кодексу України передбачено, що до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції» належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50% загальної суми доходу.

Проаналізувавши вищенаведені норми, є очевидним, що за критерієм, вказаним у статті 209 Податкового Кодексу, статус сільськогосподарського товаровиробника визначається виключно для застосування спеціального режиму оподаткування, а не для цілей оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, застосування податковим органом визначення сільськогосподарського підприємства, наведеного у ст. 209 Податкового кодексу України, для цілей Розділу ХХ «Перехідні положення» (підрозділ 2 п.15) є помилковим.

Слід зазначити, під час перевірки податковим органом не досліджувались документи, необхідні для достовірного встановлення обсягів постачання вироблених сільськогосподарських товарів за період з 01.08.2010 року по 31.07.2011 року. Висновок податкового органу про неналежність позивача до сільськогосподарських товаровиробників сформовано на підставі довідки, а саме інформаційного листа, який не є обліковим документом позивача.

Разом з тим, до заперечення на акт перевірки позивачем долучено розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2010 рік, згідно якого частка сільськогосподарського товаровиробництва ТзОВ «Агрокультура Захід» за попередній податковий (звітний) рік становить 81,36 % та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва з 01.08.2010 р. по 31.07.2011 р., згідно якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік становить 76,91%.

За таких обставин, ТзОВ «Агрокультура Захід» є сільськогосподарським підприємством і як виробник товару правомірно нарахував суму ПДВ на обсяг поставки насіння ріпаку 1-го класу, згідно виписаної податкової накладної № 1 від 10.08.2011 р. на загальну суму 5819954,40 грн., в т.ч. ПДВ 969992,40 грн.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4 зазначеної статті якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами (п.198.5).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТзОВ «Агрокультура-Захід» не здійснювало у спірний період операцій, звільнених від оподаткування, правомірно скористалось правом на податковий кредит у серпні та вересні 2011 року, вірно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та підставно заявило до бюджетного відшкодування суму ПДВ за вересень 2011 року.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідност.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2012р. по справі № 2а-4381/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

Р.М. Шавель