Постанова

від 23.11.2012 по справі 1170/2а-3411/12

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-3411/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі с/з -Подкопаєвій Д.В.,

за участю представників:

позивача -Дьяченко А.А.,

відповідача -Скрипника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Кіровоград- Технопровод»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Кіровоград-Технопровод»(далі-позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №1031 від 01.08.2012 року про проведення документальної позапланової документальної перевірки ПП "Кіровоград-Технопровод»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вікна-Стиль», визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000540224 від 29.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 230523,00 грн., з яких за основним платежем - 153682,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 76841,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 02.08.2012 року по 06.08.2012 року Кіровоградською ОДПІ на підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС № 1031 від І .08.2012 року та відповідно до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Кіровоград - Техпровод»(код 32172345) за результатами якої складено Акт №115/22-4/32172345 від 09.08.2012 року. Як вбачається з вказаного акту при проведенні перевірки були виявлені порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у розмірі 153682,00 грн. На підставі Акту перевірки було прийняте податкове повідомлення - рішення №0000540224 від 29.08.2012 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 230523,00 грн. Із вказаними висновками позивач категорично не погоджується, оскільки вважає, що вони не відповідають його бухгалтерському та податковому обліках, а також вимогам діючого законодавства України.

Позивачем не визнається наявність підстав для проведення перевірки, оскільки, як вбачається з Акту перевірки позивач був повідомлений про проведення перевірки листом від 01.08.2012 року, який був направлений поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01.08.2012 року. А перевірка проводилась вже з 02.08.2012 року, тобто Кіровоградська ОДПІ попередила ПП «Кіровоград-Техпровод»про проведення перевірки вже у момент фактичного проведення перевірки, що, на думку позивача, є грубим порушенням норм чинного законодавства України, в т. ч. і Податкового кодексу. Отже, вважає позивач, відповідач неправомірно провів документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кіровоград-Техпровод», оскільки ним не було дотримано приписів пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Порушення порядку проведення перевірки, які є підставою для скасування її результатів, на думку позивача, є те, що відповідачем не було направлено обов'язковий письмовий запит позивачу щодо надання пояснень щодо взаємовідносин з ТОВ «Вікна-Стиль»та їх документальних підтверджень, повідомлення про проведення перевірки та наказ керівника Кіровоградської ОДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не був своєчасно направлений.

Позивач також не погоджується і по суті вказаних в акті перевірки порушень, які начебто мали місце в діяльності позивача. Висновки перевіряючих, як зазначив позивач, не відповідають вимогам чинного законодавства України. Зокрема, зроблено хибний висновок про порушення Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями») та Податкового кодексу України.

Позивач послався на зміст ст.ст. 80,91,92 Цивільного кодексу України, відповідно яких юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Цивільна правоздатність особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває с прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Позивач зазначив, що йому достеменно відомо, що державна реєстрація контрагента «Вікна-Стиль»була проведена відповідно до чинного законодавства України, записів про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру не вносилось. У відповідності з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. На час проведення спірних господарських операцій ТОВ «Вікна-Стиль»було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Тому позивач з висновками акту перевірки відповідача та наведеними в ньому даними, а також з податковим повідомленням-рішенням щодо нарахованого грошового зобов'язання по податку на додану вартість та штрафними санкціями не погодився та просив визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просив його задовольнити.

Відповідач проти заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що підставою для проведення перевірки ПП «Кіровоград-Техпровод», є отримання від ДПІ у Печерському районі м. Києва акту перевірки від 06.06.12 №1714/22-4/31992103 „Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна-Стиль" (код ЄДРПОУ 31992103) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «КРОНК МСК»(код ЄДРПОУ 36385278) за листопад 2011 року та з ПП «ЕСКОРТ»(код ЄДРПОУ 21647912) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, за висновками яких не підтверджено задекларовані ТОВ "Вікна-Стиль" (код ЄДРПОУ 31992103) податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Кіровоград-Техпровод»за листопад 2011 року в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ПП «КРОНК МСК» (код ЄДРПОУ 36385278).

Відповідачем пояснено, що перевіркою ПП «Кіровоград-Техпровод»встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції за листопад 2011 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника ТОВ «Вікна-Стиль» за листопад 2011 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Тому, зазначив відповідач, у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, .662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по взаємовідносинах з ТОВ «Вікна-Стиль»на загальну суму податкового кредиту 153682 грн.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог п. 198.2, п.198.3, п.198.6 г.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями) підприємством занижено податок на додану вартість всього в розмірі 153682 грн. в т.ч. за листопад 2011 юку на суму 153682 грн.

Тому відповідач вважає правомірним проведення перевірки, винесення податкового повідомлення-рішення та просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позов повністю та просив у його задоволенні відмовити із зазначених вище підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 28.11.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши у судовому засіданні подані суду письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи п. 1 ч.І ст. З КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим і тому підлягає розгляду у адміністративному суді.

ПП «Кіровоград-Технопровід»зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 18.09.2002 року, про що видано свідоцтво № 078704 та діє відповідно Статуту ПП «Кіровоград-Технопровід»(а.с.83,88-92, т.1).

З 08.10.2002 року підприємство перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ Кіровоградської області ДПС, що підтверджується копією довідки про взяття на облік платника податків від 08.02.2006 року № 396/29-0 (а.с. 85, т.1).

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби зареєстрована у ЄДРюридичних осіб та фізичних осіб підприємців 28.05.2010 року № 1 444 145 0000 008104 (а.с.62,т.2)

Згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що ПП «Кіровоград-Техпровод»відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робі, послуг): в ТОВ «Вікна-Стиль»(код за ЄДРПОУ 31992103) на загальну суму ПДВ 153682 грн. в т.ч. листопад 2011 року на суму 153682 грн.

В процесі доперевірочного аналізу, на ПП «Кіровоград-Техпровод»Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС було направлено запит «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження про взаємовідносини з ТОВ «Вікна-Стиль»(код за ЄДРПОУ 31992103), за листопад 2011 року від 21.06.12 року № 8642/10/1520 (а.с.54,т.2).

На виконання запиту від.21.06.12.року № 8642/10/1520 позивачем був наданий лист-відповідь вхідний № 7533/10 від 08.08.2012 року, про неможливість надання необхідної інформації у зв'язку з її вилученням правоохоронними органами (а.с.55,т.2).

Підставою для проведення перевірки у позивача слугувало те, що відповідачем було отримано акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 06.06.12 № 1714/22-4/31992103 «Про неможливість проведення зустрічної-звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікна-Стиль) (код ЄДРПОУ 31992103) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «КРОНК МСК»(код ЄДРПОУ 36385278) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 та з ПП «ЕСКОРТ»(код ЄДРПОУ 21647912) за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року», згідно висновків якого встановлено порушення ч.І, 5 ст.203, пунктів. 1,2 ст.215, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, яким встановлено нікчемність правочинів з ПП «Кіровоград-Техпровод».

Перелік покупців ТОВ «ВІКНА-СТИЛЬ»відповідно до поданої розшифровки податкових зобов»язань та податкового кредиту, Додатку 5 до декларацій з ПДВ у листопаді 2011р.: ПП «Кіровоград-Технопровод»на суму ПДВ в розмірі 153682,27 грн. з відхиленням суми ПДВ на 0,02 грн.

Як вбачається із вказаного акту згідно висновку ГВПМДПІу Голосіївському районі м.Києва щодо наявності ознак „фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП „Ескорт" (код за ЄДРПОУ 21647912), з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків - покупцями за період січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, листопад 2011року, січень 2012року, у відповідності до ст. 55-1 Господарського кодексу України виявлені ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Отримавши вказану інформацію, працівниками відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вікна-Стиль». За результатами перевірки складено акт №115/22-4/32172345 від 09.08.2012 року (т.1 а.с.12-30), відповідно до якого причиною виникнення заниженого податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 153682 грн., сплаченої з вартості придбаного у постачальника ТОВ "Вікна-Стиль»товару, оскільки, на думку відповідача, господарські операції між позивачем та вказаним підприємством фактично не проводились.

Натомість, проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до переконання про часткове обґрунтування позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з наступних підстав.

Висновок відповідача про непідтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року в розмірі 153682 грн. у зв'язку з неотриманням відповідей на надані в ході перевірки запити по ланцюгу постачання не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" обумовлює право платника податку - покупця товарів на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку лише (у разі відсутності сумніву щодо реальності поставки товарів) фактичною сплатою цього податку постачальникам товарів - платникам податку на додану вартість та засвідчення платником податку - покупцем факту придбання товарів податковими накладними.

Реальність поставки товару відповідачем не заперечується. Факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ "Вікна-Стиль» в листопаді 2011 року та з іншими суб'єктами господарювання-покупцями товарів, їх реальних характер підтверджено договорами на поставку продукції, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, картками- рахунків, довіреностями на отримання матеріальних цінностей та іншими документами (т.1 а.с.97- 250, т.2 а.с. 1-27

Встановлено, що позивач взагалі не здійснював господарських операцій безпосередньо з ПП "Екскорт»та ПП «Кронк МСК».

Закон України "Про податок на додану вартість", так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника та від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Крім того, суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що угоди поставки є нікчемними, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Безспірних доказів нікчемності правочинів поставки або купівлі-продажу товарів між позивачем та іншими контрагентами, відповідачем до суду не надано, а його пояснення про те, що згідно п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, .662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по взаємовідносинах з ТОВ "Вікна-Стиль" на загальну суму податкового кредиту 153682 грн. є лише його власним міркуванням , яке не базується на вимогах діючого законодавства.

Натомість, проаналізувавши норми законодавства в їх сукупності судом встановлено наступне.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки, проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність установлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: привести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним. Про нікчемність умови господарського зобов'язання говориться також у ст. 207 ГК України. Проте у даному випадку йдеться про нікчемність не всього господарського зобов'язання, а лише його частини, що не може бути підставою для застосування ст. 208 ГК України, в якій визначені наслідки визнання недійсним господарського зобов'язання у цілому. Згідно зі ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Однак, до числа таких заінтересованих осіб органи ДПС не належать, оскільки відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством (частиною якого є у тому числі і ст. 216 ЦК України) регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Та і п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»функціями органів ДПС визначено подання до суду позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами. А це зовсім не вимога про застосування наслідків нікчемного правочину.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст. 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні», мають право на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення -правочину.

Відсутність судових рішень про визнання цих правочинів недійсними, свідчить про недостовірність висновків про нікчемність правочинів, прийнятих ДПІ, а тому, недостовірними є й похідні від цього висновки про безпідставність формування -податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних.

Щодо тверджень відповідача про фіктивність правочину, то відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним правочин може визнати тільки суд.

Відповідно до приписів статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння майном.

За таких обставин позиція відповідача не відповідає вимогам щодо податку на додану вартість та порядку формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», адже основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Крім того, у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Датою виникнення права на податковий кредит згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписування відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, підставою для віднесення відповідних сум з податку на додану вартість до податкового кредиту є виключно податкова накладна.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 23.06.97 року за N9233/2037 (із наступними змінами), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. При цьому, відповідно до п.6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість». Згідно з п.6.2. Порядку, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Отже, позивач, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону «Про ПДВ»та ст.. 198 ПК України, правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту; податкова накладна містить всі необхідні реквізити, передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ»; вона виписана зареєстрованим платником ПДВ та не має жодних порушень порядку її заповнення. На час здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних (листопад 2011 року) не була скасована державна реєстрація та не проводилось визнання установчих документів ТОВ «Вікна - Стиль»недійсними у встановленому законодавством України порядку . Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Вікна-Стиль»за твердженням відповідача було анульоване лише 15.03.2012 року (т.2 а.с.56-57).

За таких обставин позиція відповідача не відповідає вимогам п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-УІ (із змінами та доповненнями).

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 зазначеного Кодексу зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної] вартості товарів/послуг, зле не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного оподатковуваного періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені -податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У свою чергу, п. 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є - податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових - накладних покупця.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Факт реальності операцій між позивачем та контрагентами підтверджується даними бухгалтерського обліку підписаними сторонами. Як вбачається з Акту перевірки (т.2 а.с.41-51), відповідачем необгрунтовано зроблено висновок, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям придбання товарів у ТОВ «Вікна-Стиль», які начебто не пов'язанні з веденням господарської діяльності і є нікчемними в силу ст..203,215,216,228 ЦК України. Висновки відповідача про безтоварність та фіктивність проведених господарських операцій повністю спростовуються наданими директором ТОВ «Вікна- Стиль»документами, які долучені до матеріалів адміністративної справи та оглянуті в судовому засіданні (т.1 а.с.41-81).

Слід відмітити, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

В даному випадку відповідач безпідставно прийняв негативне рішення (фактично розповсюдив негативні наслідки) стосовно підприємства позивача.

Також, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії (Заява № 3991/03), Суд зазначив, що якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких- небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки карають одержувача оподатковуваного ПДВ постачання, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльності постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного і порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту права власності (п. 70 Рішення). В пункті 71 Рішення Суд відзначив: враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія- заявник знала або могла знати, здійснено не було, Суд вважає, що компанія- заявник не повинна була нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені. Суд вважає, що такі вимоги виявилися надмірним тягарем для компанії - заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу і вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Висновки перевіряючи осіб, що викладені в акті перевірки, не є конституційними, оскільки як зазначено в статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стверджуючи про недійсність (нікчемність) договорів податковий орган таким чином підмінює собою судову гілку влади та втручається в здійснення судочинства в Україні, порушуючи тим самим норми статей 6, 19 Конституції України та статті 21 Податкового кодексу України.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для визнання правочинів нікчемними, що в свою чергу свідчить про протиправність висновків відповідача з приводу донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ"від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу №1031 від 01.08.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кіровоград-Техпровод»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Вікна-Сервіс», суд зазначає.

Як встановлено із змісту акту №115/22-4/32172345 від 09.08.2012 року, перевірка проведена відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та наказу начальника Кіровоградської ОДПІ кіровоградської області ДПС №1031 від 01.08.2012 року /т.1 а.с.12/.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В даному випадку посадові особи податкового органу провели вказану перевірки на підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ з відома та в присутності позивача, а тому він не був позбавлений права надати заперечення до акту перевірки, а також звернутись до податкового органу вищого рівня із скаргою на дії працівників Кіровоградської ОДПІ .

Відповідно до ч. 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки, котра вже відбулась.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача вже проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування того, що перевірка вже проведена та акт перевірки вже складений.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся до суду 16.10.2012 року, тобто вже після проведення перевірки.

З огляду на сказане, на думку суду, задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000540224 від 29.08.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 230523 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 153682 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76841 грн. в повній мірі відновлює порушені права та інтереси позивача, відновлює (перешкоджає зміні) його майнового стану як платника податків.

Тому, в даному випадку вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу №1031 від 01.08.2012 року щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки задоволенню не підлягають.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, з державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 2176 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000540224 від 29.08.2012 року про збільшення Приватному підприємству «Кіровоград-Техпровод» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 230523 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 153682 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76841 грн .

3.Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету в сумі 2176 грн.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько